Саакашвілі припиняє марші на невизначений термін
Протестні марші імені Михайла Саакашвілі переносяться на невизначений термін, хоча раніше чергова хода «За імпічмент» анонсувалась на 21 січня. Формальна причина – невтомний опозиціонер бажає скоординувати дії з іншими опозиційними силами. При цьому наметове містечко під Радою, яке простояло всі новорічні свята, згортати поки не планується. Що ж стоїть за бажанням Саакашвілі об’єднати всіх? Причому бажанням, яке здається досить примарним.
Нагадаємо, що коли акції під Радою починались 17 жовтня минулого року, на дебютному мітингу були присутні різні прапори – «Руху нових сил», «Батьківщини», «Нацкорпусу», «Свободи», «Самопомочі» та інших. Але після того як прихильники Саакашвілі зайняли частину вулиці Грушевського, інші сили усунулися від протесту, заявивши, що будуть підтримувати його іншими способами. Саме містечко розділилося на дві частини – «цивільну» та «військову». Останню контролює Семен Семенченко, який, як і його колега по фракції Єгор Соболєв, уточнюють, що не представляють у акції під Радою «Самопоміч», а діють самостійно.
Після неоднозначного штурму Жовтневого палацу 17 грудня, коли Соболєв та Саакашвілі не розібрались, хто ж власне мав туди заходити і навіщо, між соратниками виникло деяке охолодження. А інші опозиціонери, зокрема, Юлія Тимошенко, засудили такі дії імпульсивного Міхо та його прихильників.
Після цього в протестах настала новорічна пауза, а 3 січня Саакашвілі закликав всі опозиційні сили сісти разом та визначитися з датами наступних акцій і спільними діями: «Щоб не було спроб назвати це «Міхомайданом», «акціями Саакашвілі» і тому подібним, бо там зовсім різні люди беруть участь». Перенесення запланованого маршу «до координації дій з іншими» може означати зміну стратегії: однотипні марші на чолі з Саакашвілі, до того ж, з не завжди контрольованими та дезорієнтованими прихильниками потихеньку приїдаються. Їхнє продовження в такому форматі просто перетворить протест на фарс. До того ж, деякі мітингувальники ображені на свого лідера, який назвав всіх, хто брав участь в сутичках під Жовтневим палацем, провокаторами.
Проте поки що на клич Саакашвілі про згуртування та координацію ніхто не відгукнувся. Анатолій Гриценко, який критикував Саакашвілі за некомандну гру, заявив «Главкому», що не хоче коментувати його заяви. Василь Гацько з «Демальянсу» запевнив, що ніяких перемовин про координацію зусиль поки не велося. У «Батьківщині» та «Самопомочі» також не змогли дати виразних відповідей на перспективи об’єднання: наприклад, голова парламентської фракції «Самопомочі» Олег Березюк дізнався про пропозицію Саакашвілі від журналіста «Главкома».
У «Русі нових сил» пояснюють такий «штиль» у стосунках тим, що більшість з потенційних переговорників перебувають у роз’їздах, але вже на цьому тижні діалог може розпочатись.
«Наш рух має різні форми, починаючи з маршів та завершуючи мобілізацією людей в регіонах, – каже соратник Саакашвілі Давид Сакварелідзе. – Ми зараз переключаємось на роботу в регіонах, щоб інфраструктура була готова до будь-яких сценаріїв (дострокові вибори, революція). Тому нам потрібен активний діалог з опозиційними силами і громадськими організаціями щодо подальшого плану дій. Ми розуміємо, що самі не можемо витягнути ту серйозну ношу, якої потребує країна. Нам потрібно виявити прихильників революційного шляху розвитку, бо за варіанту «гри в довгу» ми всі обов’язково програємо».
Політолог Дмитро Корнійчук, який вважає опозиційну активність Саакашвілі «проектом Банкової», впевнений, що основне завдання колишнього одеського губернатора – втягнути в «фейкові акції» протесту Юлію Тимошенко. Але Юлія Володимирівна, незважаючи на те, що допомагала Саакашвілі в прориві кордону та висловлювала готовність взяти його на поруки в суді, тепер не поспішає до обійм гарячого грузина.
«Тимошенко нема великого сенсу зближуватись з Саакашвілі, їй варто обмежитись лише моральною підтримкою, – вважає політтехнолог Андрій Золотарьов. – Її миттєво б прив’язали до епатажного Міхо з усіма негативними наслідками для неї. А ось іншим – чому б ні? У тієї ж «Самопомочі» достатньо критична ситуація в електоральному плані».
На думку Золотарьова, «Міхомайдан» почав відверто видихатись і йому потрібні нові смисли та учасники: «Гасла про звільнення України від олігархів дещо запізнилися, бо цей протест треба була соціалізувати від самого початку, аби розраховувати на масову підтримку. Та і сенс влаштовувати в «мертвому» січні блукання напівпорожнім Києвом, коли український політикум почне приходити у себе тільки до Хрещення?»
«Каша» з гасел – ще одна проблема останнього протесту. Розпочинався він трьома вимогами – прийняття нового виборчого законодавства, закону про Антикорупційний суд та скасування депутатської недоторканості. Але для широкого загалу ці вимоги були занадто абстрактними, тому Саакашвілі довелося імпровізувати на ходу: з’явилися популістські гасла про «владу бариг», «геть олігархів» та імпічмент президента. Саме відверта антивладна риторика і відштовхнула від Саакашвілі деякі громадські організації, які на початку брали участь у заходах, – той же Реанімаційний пакет реформ співпрацює з владою. Інші ж опозиціонери в приватних розмовах кажуть, що не горять бажанням бути фоном для Саакашвілі та ігор, які він веде.
Народний депутат Олег Петренко, який зараз представляє «Нацкорпус», що на початку брав участь у протестах, каже, що серйозно до них з пропозиціями про координацію ніхто не звертався: «Звісно, координація потрібна, але підводні камені якраз з того боку, – переконує Петренко. – Ми вже починали спільну акцію, і 90% організаторів вийшли з неї ще 19 жовтня через самодіяльність. Ніхто ні в кого не питав, коли починав блокувати Верховну Раду і не випускати депутатів (в тому числі, нас з Андрієм Білецьким), ставити намети під Радою. Неможливо робити спільні дії, коли на тебе не звертають уваги і не поясняють, що роблять і з якими цілями. І що треба знову зробити для координації, мені навіть важко зараз сказати – одних заяв точно буде замало».
На репутації Саакашвілі в опозиційних колах, безумовно негативно відбився і скандал з «плівками» Генпрокуратури, на яких він та його права рука Северіон Дангадзе домовляються про фінансування протестів з Сергієм Курченком та його людьми. Саакашвілі, звісно, все заперечує, але сумніви щодо його нерозбірливості виникли у багатьох колег по опозиції, які подальше співробітництво з Міхо можуть вважати «токсичним».
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0