Вступив у ТРО – вигнали з роботи за прогули. Як українці боронять трудові права під час війни

Високий рівень безробіття та зміни у трудовому законодавстві, спровоковані війною, розв'язали руки українським роботодавцям, дозволивши їм не відповідати за несвоєчасну оплату праці, звільнення працівника на лікарняному, погіршення умов праці роботи та зменшення оплати без попередження за два місяці тощо.

Тим не менш, чимало робітників продовжують успішно відстоювати свої права. «Главком» розповідає реальні історії громадян, які дійшли у своїх трудових спорах до Верховного Суду і виграли. Деякі зі справ, про які піде далі, тягнуться ще з 2017 року, деякі було відкрито вже під час повномасштабного вторгнення і вони прямо пов’язані з реаліями повномасштабної війни.

Пів ставки лікаря Котика

Але навіть попри «драконівські» зміни у трудовому законодавстві, позивачі мають можливість відстоювати свої права у суді і роблять це вельми успішно. Один із таких прикладів – історія лікаря, ортопеда-травматолога Сергія Котика з Вінниці. Він працював у відділенні невідкладної травми Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні.

Улітку 2022 року, тобто вже під час повномасштабної війни, адміністрація лікувального закладу почала звільняти персонал. Це торкнулася і Сергія, який працював на посаді за сумісництвом, на пів ставки. 

«Зателефонував завідувач і сказав, щоби я писав заяву за власним бажанням, інакше мені не дадуть виплати і більше ні у яку лікарню не візьмуть. Я сказав, що писати нічого не буду. Після цього завідувач передзвонював ще кілька разів і говорив, що спілкувався з бухгалтерією і там підтвердили, що жодних грошей не дадуть. Таке ставлення вкрай обурило мене», – розповів Сергій Котик «Главкому».

Замість Сергія Котика, який працював за сумісництвом, адміністрація лікарні хотіла взяти лікаря-стажера, менш досвідченого, але на повну ставку.

Котик вирішив відстоювати свої права у суді. Інші співробітники, каже, слухняно написали заяви про звільнення.

Як пояснив «Главкому» кандидат юридичних наук, активіст громадської організації «Соціальний рух» Віталій Дудін, який допомагав Сергію Котику із позовом, Кодекс законів про працю на момент звільнення лікаря не містив норм щодо звільнення з роботи за сумісництвом у зв`язку з прийняттям на цю роботу працівника, який не є сумісником. 

«Залишалась така «атавістична» підстава звільнення лише на рівні підзаконного акту 1993 року. Процес же звільнення мав украй поспішний вигляд, адже виданий наказ про звільнення не містив посилань хоч на якісь нормативні підстави, тому адміністрації довелося його вже згодом доповнювати», – розповів правник «Главкому».

Сам лікар стверджує, що піти до суду його змусило не стільки бажання поновитися на посаді (хоча він любив цю лікарню, прийшов працювати туди ще інтерном), скільки переконання, що він має відновити справедливість. Адже керівництво повелося по-хамськи та явно нехтувало вимогами законодавства. 

Вінницький міський суд став на бік лікаря, потім він програв апеляцію і подав касаційну скаргу до Верховного Суду. У листопаді суд визнав правоту позивача і залишив у силі рішення першої інстанції. У Верховному Суді зауважили, що звільняти сумісника на основі підзаконного акту не було жодних підстав.

Як розповів «Главкому» Сергій Котик, 28 листопада у лікарні йому повідомили, що хочуть отримати рішення суду, якого ще не бачили. Після цього лікаря мусять поновити на посаді та виплатити йому компенсацію за вимушені прогули.

Двічі звільнений антикорупціонер

У березні минулого року адміністрація ДП «Волиньстандартметрологія» призупинила дію трудового договору з уповноваженим з антикорупційної діяльності держпідприємства Костянтином Пантіком, посилаючись на погіршення фінансового становища.

На думку самого Костянтина Пантіка, усунення його від роботи дало можливість керівництву позбавитися антикорупційного нагляду. Також він стверджує, що трудові договори було припинено і з низкою інших співробітників, тоді як керівництво продовжувало отримувати високі премії.

Все це, каже Пантік, спонукало його звернутися до Луцького міськрайонного суду, там він виграв свою справу. Проте Волинський апеляційний суд став на бік роботодавця. За словами Пантіка, це сталося тому, що він з адвокатом під час ухвалення рішення не могли бути присутніми у суді, про що завчасно повідомили у своєму клопотанні, яке суд чомусь не взяв до розгляду.

Поки Костянтин добивався правди у суді, роботодавець раптово відновив із ним дію трудового договору, але перевів його на пів ставки. Костянтин із цим був категорично незгодний. Правоту працівника підтвердили і представники Мінекономіки, які після перевірки відповідним актом вимагали поновити Пантіка на повну ставку. Але замість цього Пантіка взагалі звільнили вдруге – нібито за систематичне невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором. У працівника вимагали подати звіти про виконання антикорупційних програм на підприємстві, зокрема за 2022 рік, коли Костянтин Пантік не працював, оскільки з ним на сім місяців припинили дію трудового договору. А його письмові звернення надати інформацію для перевірки, з його слів, керівництво ігнорувало.

Тож Костянтин Пантік судився і за визнання недійсним наказу про призупинення з ним дії трудового договору з квітня по грудень 2022 року, і через незаконне звільнення у березні 2023 р. Врешті суд про незаконність звільнення він виграв. Наразі Пантік сподівається, що Верховний Суд визнає недійсним наказ про тимчасове припинення з ним дії трудового договору та зобов'яже роботодавця виплатити 125 тис. грн за час вимушеного прогулу, а також 10 тис. грн моральної компенсації.

Сторож покарав керівника за хамство

73-річний В'ячеслав Подільчук із містечка Заставна Чернівецької області багато років працював художником у місцевому Вищому професійному училищі №24, а останні роки обіймав там же посаду сторожа, з якої його, як встановив суд, незаконно звільнили. Подільчук пішов до суду і врешті змусив роботодавця поновити його на роботі та виплати 47 тис. грн компенсації за вимушені прогули. 

Ця історія почалася з того, що в училищі змінився керівник. Новий директор, за словами В'ячеслава Подільчука, почав бездоказово дорікати йому невиконанням службових обов'язків. І врешті підписав наказ про звільнення. Сталося це після того, як хтось розбив вікна у кабінеті директора. Подільчук стверджує, що вікна пошкодили не на його зміні, а коли він приступив до виконання обов'язків, псування майна не помітив. За його словами, випадки вандалізму в училищі трапляються часто і йому неодноразово доводилося ловити на гарячому молодиків, які обривали квіти на клумбах чи кидали камінці у вікна студенток, які проживали у гуртожитку поряд із навчальним корпусом. Про всі події Подільчук писав письмові пояснення. Проте саме останній випадок з вікнами став приводом для його звільнення.

Директор, за словами Подільчука, спілкувався з ним у хамській манері і тикав 73-річному сторожу. Тож чоловік вирішив судитися. Адвокатка Галина Божеску, яка у 2020 році представляла інтереси В'ячеслава Подільчука, розповіла «Главкому», що, програвши першу інстанцію, її клієнт занепав духом.

«Незадовго до цього пан В’ячеслав поховав дружину. Відчувалося, що він перебуває у пригніченому стані. Проте апеляційний суд став на наш бік», – розповіла захисниця. Відповідач подав касаційну скаргу, проте Верховний Суд залишив її без задоволення.

В'ячеслав Подільчук розповів «Главкому», що після рішення суду його поновили на роботі і виплатили усе належне. Після цього він звільнився вже за власним бажанням.

«Якщо ти людина чесна, а тобі в обличчя хамлять, звинувачують, це викликає обурення. Хто ти такий, щоби так поводитися? Тому бажання відстояти справедливість і стало тим стимулом, що надавав мені сили боротися», – підсумував пенсіонер.

Справа через фото у купальнику тягнеться шостий рік

У рамках теми боротьби за трудові права важко оминути історію виховательки дитячого садка Віти Черешньовської з Рівненської області. Протягом шести років вона боролася за відновлення на посаді. Зрештою Верховний Суд постановив стягнути з роботодавця 111 тис. грн.

Нагадаємо цю епічну історію. У 2017 році Черешньовська опублікувала в Instagram фото у купальнику. Директорка дитячого садка «Дивосвіт» Радивилівського району, побачивши цю публікацію, звільнила виховательку… «за аморальну поведінку».

Соцмережі тоді стали переважно на бік звільненої виховательки. Навіть ексміністерка освіти Лілія Гриневич коментувала скандал і називала звільнення «розправою».

Зрештою Черешньовську поновили на посаді, але невдовзі звільнили за прогули. Вона знову пішла до суду і знову виграла справу у березні цього року.

Втім, історія ще не закінчена. Керівництво дитсадка подало подало касацію, яка зараз розглядається Верховним Судом.

Пішов захищати Україну – звільнили за прогули

Житель Хмельниччини працював електромонтером у приватній фірмі і у перший же день повномасштабного вторгнення став до лав тероборони міста Старокостянтинів Хмельницької області, повідомивши про це через чотири дні роботодавця ТОВ «Енерго Лайн». Проте вже 8 квітня роботодавець звільнив електромонтера за прогули, йдеться у повідомленні Єдиного державного реєстру судових рішень. Чоловік оскаржив це рішення і виграв у першій інстанції. На думку Старокостянтинівського райсуду, позивач був відсутній на робочому місці з незалежних від нього причин, зумовлених веденням військових дій та пов'язаних з ними обставин, внаслідок чого він був змушений вживати заходів щодо свого захисту, захисту своєї сім'ї та держави.

Відповідач програв апеляцію і касацію, тож незаконно звільненого працівника було поновлено на роботі, також йому виплатили 60 тис. грн. за вимушені прогули і навіть 2 тис. грн моральної компенсації. Зараз чоловік служить у лавах ЗСУ.

«Час змушує людей розумітися на своїх правах»

Наведені приклади свідчать, що попри очевидні переваги роботодавців, які мають кошти на юристів, пересічні громадяни все одно можуть добитися справедливості у захисті своїх трудових прав. До того ж, обстоюючи своє право на працю, громадяни побічно відстоюють і суспільні інтереси, оскільки їхній успішний досвід боротьби може надихнути інших.

Водночас слід визнати, що братися за захист своїх трудових прав в українських судах громадяни відважуються не часто. Більш того, в Україні слабко розвинений профспілковий рух і колективне відстоювання інтересів працівників на відміну від США чи країн Євросоюзу. Однак якщо учасники об'єднання мотивовані, вони можуть добитися свого. Відомі випадки, коли у територіальних громадах профспілкам вдавалося вберегти від закриття лікарню та захистити персонал від звільнення. Таке сталося, зокрема, у місті Соснівка Львівської області.

Ще у 2019 році місцева лікарня опинилася на межі закриття через недофінансування. Під скорочення підпадали десятки медичних працівників. Не бажаючи миритися із ситуацією, медики утворили профспілку та звернулися до суду. Паралельно влаштовували акції протесту.

Зрештою восени 2022 році у лікарні з’явився новий керівник, який зумів порозумітися і з персоналом, і з місцевою владою. Наразі лікарня працює та забезпечена сучасним обладнанням.

За словами лідерки громадського руху захисту прав медичних працівників «Будь як Ніна» Оксани Слободяни, українці таки стали активніше відстоювати свої трудові права.

«Вже немає того страху (перед роботодавцем, – «Главком»), як було кілька років тому», – поділилася вона з «Главкомом».

Українці, за словами Оксани Слободяни, в останні роки стали уважніше стежити за витратою бюджетних коштів і намагатися впливати на неправомірні рішення за допомогою акцій протесту і судових позовів. Якщо кілька років тому їй доводилося закликати медичних працівників вийти на акцію і відстоювати свої права, то сьогодні доводиться навіть обмежувати кількість учасників через заборону на масові зібрання, додає правозахисниця.

Не маючи можливості використовувати в умовах воєнного стану таку форму захисту прав як акції протесту чи бойкот, у деяких профспілках зараз розглядають варіант більш ефективної боротьби саме у судах, із залученням колективу юристів. Голова осередку Вільної профспілки залізничників України у Дарницькому депо Києва Олександр Скиба розповів «Главкому» про проєкт створення оперативної групи юристів, які захищали би інтереси членів профспілок по всій країні.

За задумом, це має бути професійна команда із кількох осіб. Вони зможуть не лише вирушати у відрядження, ділитися досвідом із членами профспілок, а й відстежувати законодавчі ініціативи, які у перспективі можуть загрожувати соціально-економічним та трудовим правам найманих робітників. Однак усе це поки – на стадії опрацювання.

Олександр Кітраль, для «Главкома»