Скандал з висловлюваннями Фаріон оголив юридичний факт: ніяких «російськомовних громадян» не існує у природі
Висловлювання ексдепутатки Ірини Фаріон, яка заявила, що не вважає українцями тих, хто не говорить державною мовою, спровокувало не лише гучний скандал, а й підняло на поверхню просте питання: а хто ж такі «російськомовні громадяни»? Чи існує «російськомовне населення» і чи взагалі юридично існують «права російськомовних»?
Після резонансного інтерв’ю, в якому Фаріон підняла цю тему, мовознавиця записала відеоблог, у якому від гострих емоційних заяв перейшла до пошуку витоків поняття «російськомовний громадянин». Фаріон наголосила, що у жодному юридичному документі немає такого визначення. Відповідно, не можуть порушуватися права того, кого де-юре, не існує. «Не існує російськомовного населення, є українці, а є кацапи», – категорично резюмувала професорка та політикиня у резонансному інтерв’ю журналістці Яніні Соколовій.
«Главком» з допомогою фахівців розбирався, то хто ж такі «російськомовні громадяни», чи існують вони, і які перспективи має справа, яку «шиють» Фаріон.
У чому обвинувачують Ірину Фаріон
Нагадаємо, Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець звернувся до Нацполіції і СБУ з проханням перевірити заяви Фаріон на адресу українських військовослужбовців, які спілкуються мовою національних меншин. Спецслужба розпочала кримінальне провадження і призначила ряд експертиз щодо слів політикині.
Кримінальне провадження відкрито за такими статтями Кримінального кодексу України:
- ст. 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками);
- ст. 435-1 (образа честі і гідності військовослужбовця, погрози військовослужбовцю);
- ст. 163 (порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфічної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер);
- ст.182 (порушення недоторканності приватного життя).
Отже, «немає російськомовного населення. Є українці, є кацапи і є болото. Це образна ідентифікація тих людей, які на 32-му році незалежності України не можуть визначитися з тим, хто вони є», – каже Фаріон. Вона доводить: немає підстав обвинувачувати її у порушенні прав інших людей. Як аргумент політикиня згадала рішення Конституційного суду від 2021 року. Тоді суд поставив крапку у питаннях визначень термінів і нібито порушень прав російськомовних, що вимагала визнати «Опозиційна платформа «За життя» (ОПЗЖ) ще з 2019 р.
Що постановив Конституційний суд
Конституційний суд України своїм рішенням від 14 липня 2021 року визнав конституційним Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року №2704–VIII. Слід нагадати, що два роки суд розглядав конституційне подання 51 народного депутата від проросійських політичних сил, насамперед ОПЗЖ. Зокрема, автори подання зазначали, що окремі норми оскарженого Закону «фактично означають дискримінацію російськомовних громадян», через що «входять у суперечність» з приписами статей 10 та 11 Конституції України.
У своєму рішенні Конституційний суд зазначив, що виокремити «російськомовних громадян» України як соціально-демографічну групу неможливо, натомість визнав, що на час проголошення незалежності України у 1991 році російською володіли майже всі громадяни України з огляду на те, що ця мова була офіційною у СРСР. А далі – ключове: «слід брати до уваги те, що штучне творення в Україні «російськомовних громадян» є результатом тривалої політики зросійщення не тільки етнічних українців, а й представників різних національних меншин». На думку членів Конституційного суду, «російськомовні громадяни» України не становлять одноцільної соціальної одиниці – такої, що як група осіб (коло осіб) має право на юридичний захист як етнічна або мовна одиниця (група), а є політичним конструктом, а не юридичною категорією, на яку може поширюватися режим юридичного захисту… «Словосполука «російськомовні громадяни» є виразом зі сфери політичної риторики, що перейшов у побутове використання, проте йому бракує не тільки юридичної, а й семантичної визначеності», – каже Конституційний суд…
Підсумок: «На підставі викладеного Конституційний суд дійшов висновку, що теза авторів клопотання про дискримінацію «російськомовних громадян» є юридично неспроможною…».
То хто ж такі «російськомовні громадяни»
Експерти-мовознавці погоджуються: хоч юридично термін «російськомовний громадянин» ніде не закріплений, словосполука така все ж тепер існує. Є навіть версія, що народилася вона у Росії. «Є інформація про те, що автором поняття «русскоязычное население» є міністр закордонних справ Московії Андрєй Козирєв. Він уперше вжив цей термін наприкінці 80-х років 20 століття для того, щоби затримати у сфері впливу Московії ті народи, які до цієї Московії колись були долучені насильно шляхом терору, смерті і вбивств», – каже Фаріон у своєму відеоблозі, щоправда, не наводячи першоджерел цього історичного факту.
Директор Інституту української мови Павло Гриценко також категоричний у цьому питанні. «Не фантазуйте, що є росіяни в Україні, в яких російська мова рідна. Яка російська мова?... Ніяка російська мова в Україні не може вважатися природною. Природною мовою в Україні є українська», – висловив думку професор під час круглого столу «Мовна політика незалежної України як спадщина лінгвоциду імперії в її різних російських формах».
Павло Гриценко ще у 2020 р. під час засідання Конституційного суду наголосив, що поняття «російськомовні громадяни» не є юридичним терміном
Такої ж думки і молода плеяда мовознавців. «Не існує російськомовних українців. Є етнічні росіяни (нацменшина), а є примусово або добровільно зросійщені українці. Саме зросійщені, а не російськомовні», – каже у розмові з «Главкомом» філологиня Ольга Васильєва. Вона наводить приклад своєї знайомої алматинки, яка у зрілому віці тільки почала вивчати казахську. Це тому, що її бабця і дід свого часу відмовилися від вивчення казахської як від «сільської» і «не модної». Так само як колись було і в Україні з українською.
«Знайома сьогодні комплексує через це, вчить казахську вже в зрілому віці й самокритично називає себе обрусілою, а не російськомовною. За тлумачним словником української мови «обрусілий» – це той, який став росіянином за мовою, звичаями, культурою», – зауважує філологиня. Васильєва також розбиває аргумент деяких українців, які заявляють, що «російська мова не належить Росії, Путін її не приватизував».
«Цю маячню не хочеться й коментувати, інакше виходить, що й польська не належить полякам, литовська – литовцям, італійська – італійцям, а українська – українцям. Російська мова має статус державної тільки в Московії та окупованій Білорусі. От і думайте, кому вона належить, і до чого тут ви», – каже Васильєва.
Кандидат філологічних наук, директор Українського кіноклубу Колумбійського університету Юрій Шевчук у коментарі «Главкому» дав таке визначення поняттю «російськомовний громадянин»: «Це громадянин, що розмовляє російською як рідною мовою… Це продукт русифікації й колоніалізму, прямого і символічного насильства, якого протягом століть зазнавала Україна з боку Московської імперії».
За словами філолога Шевчука, у контексті сьогоднішньої України термін «російськомовні громадяни» мав би позначати переходове, тимчасове явище, коли ті носії українського паспорта, що розмовляють російською як рідною, мали б пройти деколонізацію.
«Російськомовний громадянин» – це продукт масового насильства. Ні про який добровільний вибір російської в Україні говорити не можна. На російську переходили не лише через конформізм, кар'єризм, але й щоб не загинути фізично. У цьому сенсі «російськомовний громадянин» – продукт культурного зґвалтування українців, і там, де «російський громадянин» є етнічним українцем, і там, де – це етнічний росіянин-переселенець, який таке ґвалтування чинив самим фактом своєї присутности в Україні», – пояснює Шевчук.
Філолог наголошує: «російськомовний громадянин» є політичним поняттям, адже певні сили в Україні досі намагаються зробити явище «російськомовний громадянин» постійним і прийнятним для українців, нормалізувати й узаконити його. Для цього застосовують цілу низку стратегій: від поширення ідеології і практики «какая разница», масової мовної шизофренії до твердження «Україну можна не менше любити і на русском»…
«Юридичного поняття може не існувати, але саме явище не лише існує, воно панує. Не забуваймо, що чинний уряд України, тобто Офіс президента, – це переважно «російськомовні українці», й інстинкти в них російські або совкові», – категорично заявляє Шевчук.
За його словами, скандал з Фаріон став свідченням тому, що «російськомовні українці» хоч і зберігають культурну гегемонію, але тепер діють обережніше.
Під час вищезгаданого круглого столу Павло Гриценко підтвердив: у противників української мови змінилася тактика. Їхні дії сьогодні менш радикальні. Вони не носять футболки з агітацією за «рускій мір», але і гальмують українізацію кожен на своєму рівні.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0