Загадкова смерть Макея. Чому не плакав Лукашенко?

На тижні, що минає, раптово відійшов у засвіти очільник білоруського МЗС Володимир Макей Він десятиліттями був міцною опорою режиму Лукашенка та забезпечував диктатору канали зв’язку із Заходом. Тепер, є ще більші побоювання, що Лукашенко намертво застряг у кремлівських лещатах.

Спочилий глава МЗС понад 20 років своєї дипломатичної кар’єри присвятив вірному служінню режиму. Очоливши міністерство, Макей спробував було просувати концепцію багатовекторності білоруської зовнішньої політики. Загалом робив усе заради того, щоб у його патрона постійно було достатньо простору для маневру у відносинах із заходом та Росією. Окремо треба відзначити військову сторінку у трудовій біографії Макея. Свого часу він дослужився до полковника в радянській армії. Цілком резонно можна припустити, що зв'язок із силовим блоком, хай навіть і у минулому, робив колишнього керманича МЗС особливо важливим особисто для Лукашенка. Рівень довіри до Макея визначався списком посад, які він обіймав: помічник президента, глава його адміністрації і врешті головний дипломат.

Офіційно про причини смерті одного з ключових чиновників з оточення білоруського диктатора невідомо нічого й досі. Разом з тим, серед опозиційних білоруських журналістів побутують дві основні версії: раптовий інфаркт і отруєння бойовим токсином.

В інтерв’ю «Главкому» головний радник Світлани Тихановської з міжнародних питань Франак Вячорка розповів про атмосферу таємничості довкола кончини Макея, хто тепер може претендувати на вакантну посаду головного дипломата та чи означає смерть багаторічного глави МЗС втрату навіть примарного шансу на будь-які контакти Мінська із західним політичним істеблішментом.

«Коли ти ненависний диктатор, то кожна лояльна людина – на вагу золота»

25 листопада інститут Роберта Ласінга опублікував статтю, в якій зазначалося, що Кремль замислив убити Лукашенка. Щоб запобігти цьому «емісари Макея» начебто просили певних західних політиків захистити невизнаного президента. Чи так це?

Всі версії мають право на життя, просто тому, що дуже мало інформації від режиму (Лукашенка – «Главком»). Все відбувається досить дивно, непрозоро. Довкола смерті Макея все тривожно та цікаво водночас: те, як поводить себе сам Лукашенко, як поводяться державні медіа. Вони навіть не виділили часу в ефірах новині про смерть, не зробили нормальний некролог. Але яка причина смерті? Тут тільки залишається будувати конспірологічні версії.

До прикладу, я не думаю, що Макей був проєвропейським чи антиросійським. Так, він був більш ліберальним, ніж інші міністри, однак вбивати його за те, що він комунікував із Заходом, досить дивно. Тим більше, що покійний підтримав Росію у війні, схвалював репресії, казав, що немає в Білорусі жодних політичних в’язнів. Одні лише кримінальники. І в цілому він служив досить вірно Лукашенкові та Путіну.

Ми не знаємо, які саме там були відносини між диктатором і Макеєм в останні роки. Але для Лукашенка це, в усякому разі, втрата. Коли ти диктатор оточений своїм народом, який тебе ненавидить, то кожна людина яка тобі лояльна, вона на вагу золота. І Макей якраз такою людиною був.

Покійний підтримав Росію у війні, схвалював репресії

Чому тоді про причини смерті глави МЗС офіційно не нічого не сказали, а співчуття Лукашенка було на диво стриманим?

Такою є природа режиму Лукашенка. Він повинен мати вигляд безсмертного. Не мати й натяку на слабкість. Лукашенко боїться, що люди побачать, що він теж людина, що з нього можна сміятися. І що його режим насправді крихкий, а зовсім не такий сильний, як це подається. У цьому контексті смерть дуже важливої людини, з точки зору режиму, неминуче сприйматиметься, як слабкість.

Мовляв, ну як це так? Ми ж тут команда, ми на передовій, готуємо бліцкриг проти України, а тут важлива людина вмирає. І я думаю, в цьому причина. Виключно лукашенківська особиста параноя.

Хто може стати наступником Макея на посаді глави МЗС?

Не виключаю, що буде більш проросійська людина. Не виключаю, що головним фактором вибору кандидата буде лояльність до Кремля. Втім, не забувайте, що для лукашенківського режиму Росія – це не закордон.

Тому керманич МЗС відповідає тільки за контакти із заходом та торговельні відносини з іншими частинами світу. Тому не думаю, що там для Кремля аж надто важливо, хто буде на цій посаді. Бо в кожному разі, нова фігура нічого особливо зробити не зможе.

Крім того, треба розуміти, що міністр не приймає жодних рішень. Все залежить від адміністрації президента. Так само, як у Радянському Союзі все залежало від політбюро, а не від уряду.

Щодо того, хто замінить Макея є кілька варіантів. Один варіант – це заступник Макея Сергій Алєйнік. Навіть є варіант із сином Лукашенка. Крім того, є Сергій Рачков  – ще один лояльний дипломат. Сьогодні обіймає посаду голови постійної комісії Ради Республіки, Національних Зборів Республіки Білорусь із міжнародних справ. Тут неважливо, хто прийде, бо розмова йде не про посаду. Натомість розмова швидше про людину.

Макей був унікальним для Лукашенка і його замінити неможливо.

У чому ж полягада ця його унікальність і незамінність?

Він забагато знав. У його телефонній книзі є контакти всіх, як західних, так і південних, східних політиків та лідерів. Макей знав, як з ними спілкуватися, умовляти. Не дарма ж він свого часу працював перекладачем в ГРУ. З ним ще з тих часів залишилося відчуття того, як треба спілкуватися правильно. Жодна людина, яка претендує на його місце, цього не вміє.

«Лукашенко знає шлях, як відновити контакти з Заходом»

То чи не означає смерть відданого глави МЗС для Лукашенка кінець навіть якихось примарних шансі знайти взаєморозуміння із Заходом?

Якби Лукашенко по-справжньому хотів налагодити хоч якийсь контакт із Заходом, то він знає найкоротший шлях до цього. Слід було б тоді припинити репресії і звільнити політичних опонентів з тюрем для початку.

Путін тут ні до чого. Репресії та переслідування неугодних – виключно особиста ініціатива узурпатора. Коли б Лукашенко погодився піти на хоча б на такі незначні поступки, то йому б уже багато що пробачили.

Замість цього Лукашенко і далі робить своє, бо будь-які поступки, з його особистої точки зору, матимуть вигляд прояву слабкості. Тож він буде вперто, як віслюк, стояти на своєму до кінця. Навіть, коли ця впертість коштуватиме Білорусі залишків її суверенітету та незалежності.

А що зміниться для України, коли після Макея у крісло міністра сяде котрийсь із його потенційних наступників?

Я гадаю, що нічого не зміниться. Тому, що дипломатичних стосунків фактично немає. Тому зміна міністра ні на що не вплине.

Так звана Союзна Держава Білорусі та РФ: як ви вважаєте, процес повного злиття буде форсуватися після зміни головного дипломата?

Може бути. Щоправда, інтеграцією, як такою, займається не міністерство закордонних справ. Нею займаються люди при Адміністрації Президента. А також відповідні посадові особи у верхній палаті так званого парламенту. Вони вже сьогодні спілкуються про подальшу інтеграцію. Наприклад, про спільну валюту, врядування. Нещодавно ввели спільний митний кодекс. Ось це таке повільне зближення відбувається вже багато років. Але, починаючи з минулого року, це все прискорилося. Пік ми зараз спостерігаємо у військовій сфері. Коли білоруська військова інфраструктура використовується Кремлем навіть без відома Мінська. Росіяни просто приходять, як господарі, і ставлять своїх людей.

Зміна міністра ні на що не вплине

А як вийшло так, що Макей будучи нібито поборником білоруської мови та культури, став явним «лукашистом»?

Переважно це все було показухою. Лукашенко теж свого часу носив вишиванку і навіть міг кілька слів білоруською сказати. От тільки білоруську він вживає лише для образ на адресу патріотів, називаючи тих «свядомиє». У такий спосіб демонструє свою зневагу до білоруськомовних.

Так, Макей у порівнянні з ним був більш ліберальним. Частіше виступав білоруською, привітав Світлану Алексієвич із отриманням «нобеля». Такі факти були. Але з тією ж легкістю, з якою носив вишиванку, він вже невдовзі почав носити косоворотку за наказом згори.

Богдан Боднарук, для «Главкома»