«Еротика еротикою, а хочеться наркотиків». Легендарний Марадона святкує 60-річчя
Попри буремне життя, легенда не випадає з обойми
Сьогодні, 30 жовтня, 60-річний ювілей святкує аргентинець Дієґо Марадона, один із найвеличніших і точно найепатажніший в історії футболу гравець.
Дієґо Армандо народився в 1960 році в Ланусі, провінція Буенос-Айрес. Його батько працював на млині, а мама була домогосподаркою. Дієґо був п’ятою дитиною в родині, але першим хлопчиком: до нього народились чотири сестри — Ріта, Ана, Ельза і Марія. Родина Марадони має італійські і хорватські корені.
Гравцям із його комплекцією зазвичай у футболі шансів не дають. Зріст 165 см, широка талія. Втім, власне, цей зміщений центр тяги зробив Марадону аж настільки стійким. Навіть якщо помітно могутніші оборонці встигали за ним за швидкістю, то часто не могли посунути його у силовій боротьбі. Не кажучи вже про техніку, яка в Дієґо була досконалою.
У футбол Марадона почав бігати з того часу, як йому, семирічному, дворідний брат Бето подарував м’яч. Рік Дієґо вганяв у дворі й на пустирях, а потім на два роки старший хлопчик Ґойо Каррісо відвів його в школу клубу «Архентінос Хуніорс», де займався сам. Тренер, який подивився на Дієґо, не повірив, що дитині з такою технікою лише вісім років. Спеціаліст вирішив, що то карлик, але взяв його до себе. Марадона прогресував вельми стрімко і вже у 16 залучався до тренувань основного складу клубу «Архентінос Хуніорс».
Кар’єра гравця
1976-1980 – «Архентінос Хуніорс»: 166 матчів – 116 голів
1981, 1995-1997 – «Бока Хуніорс»: 71 – 15
1982-1984 – «Барселона» (Іспанія): 58 – 38
1984-1991 – «Наполі» (Італія): 259 – 115
1992-1993 – «Севілья» (Іспанія): 29 – 8
1993-1994 – «Ньюеллз Олд Бойз»: 5 – 0
У складі національної збірної Аргентини в період 1997-1994 років Марадона провів 91 матч і забив 34 м’ячі.
Досягнення гравця: чемпіон світу серед молоді (1979), чемпіон світу-1986, віце-чемпіон світу-1990, чемпіон Аргентини-1981, володар Кубка Іспанії-1983, володар Суперкубка Іспанії-1983, дворазовий чемпіон Італії (1987, 1990), володар Кубка Італії-1987, володар Суперкубка Італії-1990, володар Кубка УЄФА-1989
Особисті досягнення: найкращий бомбардир чемпіонату Аргентини (1979, 1980, 1980, 1981), найкращий бомбардир чемпіонату Італії (1987/1988), футболіст року в Аргентині (1979, 1980, 1981, 1986), спортсмен року в Аргентині (1986), футболіст року в Південній Америці (1979, 1986, 1989, 1990, 1992), найкращий гравець чемпіонату світу-1986, найкращий гравець молодіжного чемпіонату світу-1979, найкращий футболіст світу (за версією World Soccer) (1986), спортсмен століття за версією спортивних журналістів Аргентини, «Гол століття» (1986 (2:1) в матчі проти Англії; другий гол).
Можливо, досягнення Марадони у футболі були б багатшими, якщо не проблеми з забороненими речовинами. Вперше він отримав 15-місячну дискваліфікацію в Італії, коли в ході сезону-1990/1991 в його організмі знайшли кокаїн.
З того часу Дієґо мав проблеми зі вживанням наркотичних препаратів постійно. Найбільший скандал виник під час мундіалю-1994, коли Марадона провів блискучий перший матч проти греків (4:0), а потім його тест дав позитивний результат відразу на 5 речовин: ефедрин, норефедрин, псевдоефедрин, норпсевдоефедрин і метилефедрин. Як наслідок, нова дискваліфікація на 15 місяців.
Наркотики, алкоголь, пов’язані зі вживанням речовин вибрики супроводжували подальшу постігрову діяльність Марадони. Попри це, враховуючи масштаб особистості й епатажність, Дієґо Армандо постійно затребуваний у різних країнах. Хизуватися компанією легенди любили диктатори на кшталт Каддафі чи Фіделя Кастро. Він коментував матчі чемпіонату світу-2002 для мексиканського каналу Televisia і транснаціонального Direct TV, вів ток-шоу «Ніч десяти» на Каналі 13, в якому брав інтерв’ю у того ж Фіделя Кастро, Анатолія Карпова та Майка Тайсона. Пізніше Дієґо взяв участь у танцювальній програмі для італійського каналу RAI. І при цьому зміг вижити, перенісши важкий серцевий напад у 2004-му і цироз печінки у 2007-му. Одного разу аргентинські ЗМІ навіть повідомили про загибель Марадони в автокатастрофі. Але ця інформація не підтвердилася.
Разом із тим, Дієґо Армандо завжди мріяв тренувати збірну Аргентини. Про такі амбіції він вперше заявив ще у 1998-му, але на посаду прийшов тільки через 10 років. «Небесно-білі» під його керівництвом грали на мундіалі-2010, де команда програла у чвертьфіналі 0:4 німцям. Після того Марадона пішов у відставку.
Надалі Дієґо працював на посадах тренера в ОАЕ, отримуючи божевільних як для такого рівня 3,5 мільйона євро за сезон, боровся з нирково-кам’яною хворобою, в 2018-му призначений головою правління білоруського клубу «Динамо» з Бреста. Крім того, з 2019-го Марадона очолює аргентинський клуб «Хімнасія і Есґріма» з Ла-Плати. Його життя залишається яскравим і сповненим пригод.
Марадона був одружений. Колишня дружина Клавдія Вільяфанья була старшою за нього на 2 роки, з нею він прожив 25 років. Правда, поряд із сімейним життям Дієґо мав безліч романів, які було нелегко приховати. Зрештою, Марадона не сильно й намагався, а Клавдія ці походеньки йому постійно вибачала. У 1988-му дружина народила Дієґо доньку, яку назвали на честь матері футболіста, Дальмою. Через рік у сім’ї з’явилася ще одна дівчинка Джанніна, котра в 2008-му одружилася з футболістом Серхіо Аґуеро (розійшлися через 5 років).
Цікаво, що після розлучення з Клавдією в 2003-му Дієґо продовжує зберігати з екс-дружиною приятельські стосунки. Якийсь час жінка навіть була агенткою Марадони.
А Дієґо з 2005-го мав роман з на 17 років молодшою вчителькою фізкультури Веронікою Охедою. У 2013-му вона народила від футболіста сина, якого назвали Дієґо Фернандо.
14 лютого 2014 року в Римі Марадона зробив пропозицію 23-річній футболістці і моделі Росіо Оліві, правда, вже через два місяці пара розлучилася.