Легенда українського хокею Олександр Годинюк: Наша збірна зробила те, що не вдавалось попередникам за 19 років

Українські вболівальники зі стажем добре пам’ятають швидкого і непоступливого в єдиноборствах захисника Олександра Годинюка. Свого часу він вважався одним з найперспективніших оборонців світового хокею і в 1990 році став першим серед вихованців українського хокею, хто зміг пробитися в Національну хокейну лігу (НХЛ), відігравши там сім сезонів.

Нині Годинюк – скаут клубу НХЛ «Вегас Голден Найтс». У цьому статусі він у 2023-му став володарем Кубка Стенлі. А ще Олександр Олегович є віцепрезидентом Федерації хокею України, де курує збірні України, які за останніх кілька років здійснили великий прорив. Годинюк, зокрема, також доклався до того, аби наша національна команда повернулася в елітний дивізіон світового хокею.

«Натуралізація хокеїстів? Однозначно – ні»

Національна збірна України повернулася в елітний дивізіон Чемпіонату світу через майже 20 років. На вашу думку, цей успіх дасть якийсь імпульс українському хокею?

Це повинно дати імпульс. Бачу тут кілька складових. По-перше, діти, які займаються хокеєм, побачать, що у перспективі можуть грати у формі збірної України на найвищому рівні проти збірних Канади та інших грандів світового хокею. А це неабиякий стимул. По-друге, це сигнал нашим державним органам, які керують спортом, і спонсорам, що український хокей не стоїть на місці. Що це вигідний момент розмістити свій логотип на усьому, що супроводжує нашу збірну. І це повинно підвищити інтерес уболівальників до вітчизняного хокею. 

Ця збірна зробила те, що не вдавалось попереднім командам за 19 років

Зараз вже неважливо, яким чином збірна виборола путівку в еліту, головне це сам факт проходу?

Звісно. Допомогли нам, не допомогли, пройшли ми в овертаймі в плейоф, чи ще якось. Не важливо (збірна України підвищилася в класі завдяки, у тому числі, допомозі збірної Литви, яка не програла свою гру в основний час Польщі – «Главком»). Головне, ми зробили це і повернулись в елітний дивізіон.

Якщо відокремити результат від гри нашої збірної на Чемпіонаті світу 2026, то яку оцінку можна поставити «синьо-жовтим» по п’ятибальній системі?

Не хочу зараз чіпати якісь деталі роботи нашого тренерського штабу і розповідати, хто як грав. Є результат, і не потрібно зараз шукати якісь недоліки чи негативні моменти. Важливо лише, що ця збірна зробила те, що не вдавалось попереднім командам за 19 років.

Наскільки важливу роль на цьому турнірі зіграли лідери команди – Ігор Мережко, Данило Трахт, Олександр Пересунько, Олексій Ворона?

Скажу, що лідери команди зіграли по-різному. Хтось нижче за очікування, а хтось вище. Сила цієї команди була в тому, що коли не йшла гра у номінальних лідерів, відповідальність за результат на себе брали треті-четверті трійки нападу (у хокеї основною ударною силою команди традиційно вважається перша трійка нападу хокеїстів – «Главком»).

Скажімо, Мережко від початку вважався лідером збірної і підтвердив свій клас на чемпіонаті. А от Трахт, Ворона чи Пересунько не грали у першій трійці нападу, але потужно відіграли турнір. Це дуже добре, коли у команди лідерські функції можуть перебирати на себе гравці усіх ланок, у плейоф чи короткострокових турнірах як Чемпіонат світу це дуже важливо.

Ви раніше згадували про процес омолодження збірної, який триває кілька років. Наскільки в цій команді збережено баланс між молодими та досвідченими хокеїстами?

Дуже добре, що цей тренерський штаб довіряє молоді. Її обов’язково потрібно залучати, навіть коли вона ще не готова на 100%, навіть коли це залучення відбувається штучно. Тому що омолодження команди потрібне, щоб не було застою. Наша збірна наприкінці 2000-х і на початку 2010-х років потрапила в піке саме через те, що ветерани пересиділи в складі.

Тому повторюю, потрібно готувати молодь і довіряти їй в місце в збірній. Нехай це омолодження і матиме зі сторони дещо неприродній вигляд.

Де збірній шукати резерв для посилення складу на наступний чемпіонат?

Дивіться, фактично усі гравці, хто міг посилити збірну з європейських клубів, усі грали на цьому чемпіонаті. Тому резерв слід шукати за океаном. Там грають українці, яких не зуміли залучити з кількох причин. Насамперед, тренерам бракувало часу і контрольних матчів, щоб перевірити їх. Дехто ще був залучений до матчів своїх клубів.

У 2027 році ситуація вже буде інша. За строками Чемпіонат світу в елітному дивізіоні проводять пізніше (середина і кінець травня – «Главком»), тому наші тренери матимуть можливість зібрати більшість українців, які грають в США і Канаді. На той час матчі в заокеанських лігах вже закінчуватимуться.

Також сподіваюсь, що «синьо-жовті» використають міжнародні паузи для збірних для проведення зборів і спарингів. Скажімо, вже у серпні цього року можна провести збір і перевірити багатьох гравців, які грають за океаном і чиї чемпіонати ще не почалися. Вони потенційно здатні посилити національну команду, якщо не на наступний то за рік або за два. Звісно, сподіваюсь, що не зупиняться у розвитку і наші досвідчені збірники з Європи, і молодь, яка там розвивається.

Наша збірна наприкінці 2000-х і на початку 2010-х років потрапила в піке через те, що в складі ветерани пересиділи

Кого можете назвати з українців, які грають в нижчих лігах США і Канади, здатних посилити збірну через рік?

Це нападники Микита Іващенко, Ігнат Пазій, Михайло Сімчук, Гаврило Сімчук, Ілля Шибінський, захисники Артур Чолач, Іван Кородюк, Микита Коневич. Сподіваюсь, строки проведення наступного Чемпіонату світу дозволять тренерському штабу перевірити і зібрати усіх найсильніших.

Питання натуралізації взагалі не розглядається?

Однозначно ні! Це шлях в нікуди. Ми пройшли довгий і важкий шлях, розвиваючи свій дитячий і юнацький хокей, тому звертати з нього не будемо. Натуралізація нічого не дасть нам у перспективі, а принесе лише проблеми.

«Сьогодні я не бачу, щоб молоді українські хокеїсти змінювали громадянство»

Поясніть феномен – під час війни результати юнацької та національної збірних покращились у порівнянні з мирними часами?

Скажу так, з’явились нові українські хокейні школи, більше дітей почали займатися хокеєм і у результаті кількість перейшла у якість. Крім того, є покоління нових тренерів, які розвиваються і працюють ефективніше. От і маємо синергію гравців і тренерів, які сприяли підйому.

Слід згадати, що з війною багато гравців виїхали закордон і там потрапивши у більш конкуренте середовище, змогли прогресувати. Це також позитивно вплинуло на українські збірні на всіх рівнях.

Успіх збірної може якимось чином вплинути на підвищення рівня національного чемпіонату? До речі, у Києві та інших великих містах України є ідеї створення нових команд?

Дуже хочу, аби рівень національного чемпіонату підвищився і виникли нові клуби. Але війна не кращим чином впливає на фінансові можливості потенційних спонсорів. Тому є проблема з новими командами. Все в руках бізнесу, і маю надію, що з часом будуть зрушення в кращий бік.

Оцініть роботу хокейних шкіл в Україні за останні роки. Як війна вплинула на це?

За останніми результатами збірних ми бачимо, що український хокей рухається у правильному напрямку. У нас є талановиті дитячі тренери, які успішно працюють. Так, з війною на хокей почало записуватися менше дітей, але все найкраще, що ми мали до війни, усе збережено. Маю надію, що до розбудови українського хокею активніше підключатимуться Мінспорту, регіональна влада, бізнес.

Під час війни спостерігається значний відтік українських талантів у дитячому та юнацькому віці закордон?

Не бачу в цьому проблеми. Навпаки, в сильних чемпіонатах наша молодь швидше ставатиме конкурентоспроможною, швидше підвищуватиме свій рівень. Збірні це вже відчули на собі.

Так, закордоном молодь може змінювати громадянство. Однак, сьогодні я не бачу такої тенденції. Навпаки, діти і їхні батьки роблять усе, аби залишатися українцями.  

На цьогорічний драфт НХЛ (щорічний захід, у рамках якого команди НХЛ обирають гравців для поповнення складів) можуть потрапити українці? Зокрема, була інформація про шанси Миколи Косарєва та Іллі Шибінського.

Я не можу обговорювати цю тему, зважаючи на мою зайнятість у клубі НХЛ. Так, є хлопці, які мають шанс, якщо вони сподобались тій чи іншій команді. А я лише радітиму, якщо когось з них таки виберуть на драфті.

У найближчому майбутньому бачите когось з українців в основному складі команди НХЛ?

На мою думку, у найближчі років п’ять українці точно будуть на драфті НХЛ. Останнім з наших, кого обирав клуб НХЛ, був Чолач (у 2021 році клуб «Вегас» обрав його під 190-м номером – «Главком»). Він був першим українським хокеїстом, якого за дуже тривалий час обрав клуб НХЛ (першим з 2007 року – «Главком»). Гадаю після Чолача вже не буде такого великого проміжку в часі і українець невдовзі з’явиться на драфті. І можливо не один.

«Син зараз грає за київський «Сокіл», бо в Україні є все для успішного хокейного розвитку»

Паралельно з посадою в Федерації хокею України ви також працює скаутом в клубі НХЛ «Вегас Голден Найтс». У чому полягає ваша робота?

Я працюю в системі «Вегаса» понад 10 років. Від самого створення клубу. Працюю скаутом, і моїм головним завданням є відслідковування в Європі задрафтованих гравців, а також вільних агентів. Фактично я повинен оцінювати, чи здатен той чи інший хокеїст посилити команду, усі його плюси і мінуси. Веду аналітичну роботу на європейському ринку.

Раніше ви згадували, що вас син серйозно займається хокеєм. Як оцінюєте його успіхи і перспективи?

Кірілл грає зараз за київський «Сокіл 2011» (також викликався до складу збірної України U16 – «Главком»), хоч свого часу він грав і в Європі, і в Америці, де був серед найкращих. Думаю, зараз йому буде корисно здобувати хокейну освіту саме в Україні, бо тут є усе для успішного і адекватного розвитку, і батько, який може дати корисну пораду, – поруч.

У вас за плечима насичена кар’єра в НХЛ («Торонто», «Калгарі», «Флорида», «Хартфорд», який згодом трансформувався у «Кароліну»). Який найяскравіший спогад залишився? 

Роки, проведені в НХЛ, – одні з найкращих у моєму житті. Але виокремлювати певний спогад чи момент не бачу змісту. Увесь цей час мені однаково дорогий. Втім, я не хочу жити лише спогадами ігрової кар’єри в НХЛ. Хочу створювати нові спогади. Тому і кидаю собі нові виклики – працював тренером, став скаутом, отримав роботу у Федерації хокею України. Усе це для мене також важливе.

У юнацькому віці ви знялися в українському кіно про хокей (фільм «Трійка» 1985 рік, Кіностудія імені Довженка). Вам не здається, що сьогодні дуже бракує гарного вітчизняного кіно чи серіалу про спорт?

На жаль, у нас і до війни на спортивну тематику не дуже звертали увагу. А зараз тим більше. Переконаний, що спортивного контенту на телебаченні та в кінотеатрах має бути більше. Спорт на це заслужив.

Що побажаєте юним хокеїстам?

Хокей – гра, від якої потрібно отримувати радість, позитивні емоції. Поряд з цим хокей – це також і важка робота. Тому хочеться побажати усім, хто планує присвятити себе хокею – отримуйте радість від гри, але не нехтуйте роботою і ніколи не здавайтесь!

Святослав Василик, «Главком»