Красуня та срібна призерка чемпіонату світу. Перше інтерв’ю Марини Бех-Романчук

У залі для зустрічей в терміналі D аеропорту «Бориспіль» її зустрічали мама з татом і свекор. Чоловіка - Михайло Романчука - не було. Саме в ці хвилини він стартував на турнірі в американському Індіанаполісі. Власне, спортивне життя привчило їх до стосунків на відстані.

Новоспечена срібна призерка чемпіонату світу в стрибках у довжину Марина Бех-Романчук виглядає втомленою, але щасливою. Вона підкорила поки що найвищу вершину у своій кар’єрі й може перевести подих.

Дуже задоволена, бо це моя перша світова медаль, - каже Марина «Главкому». -  Для мене це срібло на вагу золота. Я неймовірно щаслива.

Здається, нинішнє світове срібло далось вам легше, ніж торішня нагорода такого ж достоїнства на чемпіонаті Європи.

Тоді у Берліні найвдалішою виявилася остання спроба. Але не сказала б, що зараз було легше. Кожна медаль – це боротьба. Ця боротьба для мене теж була нелегкою. Дівчата, які пробилися у фінал, були готові дуже добре. Будь-хто з них міг додати і відповідно посунути мене з трійки. Інтрига зберігалася до самого кінця. Тому я теж тримала себе в тонусі, не заспокоювалася і розуміла, що треба стрибати ще ліпше.

Але першою спробою на 6,81 метра ви себе заспокоїли.

Так. Я зрозуміла, що можу стрибати і боротися за високі місця. В ході змагань зрозуміла, що ось вона – медаль. Її просто потрібно не упустити.

Першу медаль чемпіонату світу збірній України принесла Ярослава Магучих. Хоч ви змагаєтеся кожна за себе індивідуально, але все ж є командою. Розуміння, що повернетеся не з порожніми руками, знімало нервове навантаження особисто з вас?

Я раділа за Ярославу. Те, що вона зробила у 18 років – дуже круто. Але все ж ми змагаємося кожна індивідуально, тому напруга нікуди не ділася. Просто хотілося реалізувати свою підготовку. Бо медаль Ярослави – то її праця. Мені було важливо матеріалізувати власну роботу.

Протягом двох сезонів ви майже на всіх змаганнях демонстрували приблизно однаковий результат – у межах 6,80 метрів. Стабільність, якою можуть похизуватися одиниці. Та прорив трапився лише зараз.

Мене тішило, що я закріпилася на одному рівні і нижче нього не опускалася. Це чергова сходинка. В Досі стрибнула 6,92 і це вже помітно вище. Потихеньку буду підійматися на новий рівень і на ньому закріплюватися. Бо коли в тебе є підґрунтя, завжди можна зібратися і в окремих спробах стрибнути кудись вище. Інколи це виходить, інколи ні, але з часом рухаєшся далі. Ось наступного року спробуємо піднятись на наступну сходинку.

Нині у вашій сім’ї вже три срібних медалі чемпіонату світу (чоловік Марини – дворазовий срібний призер чемпіонатів світу з плавання Михайло Романчук).

Михайло вітав, сміявся і казав, що тепер треба щось змінювати (сміється). Насправді тенденцію задає Мишко. Я йому про це нагадую і цим мотивую. Тож спочатку він нехай переможе, а вже потім я.

Отримуєте від чоловіка якісь фахові поради?

Ні. Він мене підтримує найперше морально і психологічно. Це для мене дійсно дуже важливо. Я Михайлові про це завжди кажу і це дійсно так і є, що частина ця медалі його. Я перемагаю, бо чоловік завжди поряд, підтримує мене і в потрібні хвилини завжди знає, що мені сказати. Михайло ніколи не відвертається, а наполегливо стоїть на своєму. Ця риса мені імпонує і допомагає, наскільки впертою я б не була.

Показавши найкращий свій результат у сезоні на чемпіонаті світу, не шкодуєте, що він закінчився і не вдасться розвинути успіх?

Ні. Я втомилася. Сезон-2019 видався занадто розтягненим і важким. Треба трохи відпочити, набратися сил. Приємно, що завершила рік на такому піку. Зараз буду з великим задоволенням відпочивати і набиратися сил на наступний рік.

Ярослава Магучих відновлює тренування ледь не через два тижні. У вас відпустка буде довшою?

Так. Перед олімпійським роком треба повноцінно відпочити, набратися сил. 2020-й буде ще важливішим, ніж цей рік. Мені хочеться надалі додавати, щоб гарно виступити на Олімпіаді. Для цього потрібно бути сильною і здоровою.

Ви повернулися до Києва, а Михайло саме в цей час посів друге місце на змаганнях в Індіанаполісі. Вам вдасться побути разом?

Будемо підлаштовуватися. Маємо плани. Але вони постійно змінюються. Настільки, що ще й зараз не готова сказати, де саме будемо відпочивати. Мабуть, щоб бути поряд із чоловіком, поїду до нього на збори.

Іван Вербицький, «Главком»