Погода не завадила: як у Вінниці купалися в крижаному озері на Водохреща. Фоторепортаж

Вже зранку 19 січня тут – десятки, якщо не сотні охочих випробувати «морозостійкість» свого організму, а принагідно – спробувати «змити з себе гріхи», накоплені за рік, що минув з Водохреща попереднього. 

Люди приходили цілими родинами, брали з собою змінний одяг, їжу та напої. А хто забув закуски чи трунки – міг придбати їх тут же на ятках, де продавали плов, глінтвейн, різноманітні смаколики, які могли зігріти тіло й душу після купання в крижаному озері за температури повітря -2. 

Цьогоріч ополонки на спеціально відведеному місці на озері не робили. Натомість вирубали весь лід з невеличкої частини водної гладі, обмеженої дерев’яними доріжками, що височіли над водою. На цих доріжках інколи ставало зовсім тісно від охочих пірнути в озеро. Самі «постаменти» відчутно хиталися, але все ж вистояли. 

Близько 12-ої від бажаючих окунутися не було відбою: чоловіки та жінки, різного віку та ступеню сміливості, молоді хлопці компаніями, старші пані у вишиванках, зовсім малі діти. Прийшов і темношкірий вінничанин у супроводі своєї дівчини, однак в останній момент все ж не наважився залізти у воду. 

Паралельно з купаннями, поруч на березі влаштували різноманітні конкурси для дітей та дорослих: перетягування канату, носіння води «в ситі» тощо. Традиційно стежили за порядком загони Національної гвардії та рятувальники. 

Як і завжди, на озері було відразу два місця, де можна було пірнати: інше, ніби «неофіційне», влаштували біля бетонної частини берегу. Сюди так само приходили цілими родинами, а зовсім маленьких дітей заносили у воду на руках. Вони кричали, плакали та сміялися, і зрештою, з тремтінням, виходили на берег. 

А спостерігали за цим всім любителі зимової риболовлі: вони облаштували свої ополонки ближче до іншого берега озера, попри постійні нагадування МНС про неприпустимість риболовлі на такій тонкій кризі.