Covid-популізм: чи змінилася світова політика за час пандемії

Covid-19 став випробуванням не лише для медичних систем усіх країн, а й тестом на рівень відповідальності лідерів держав та урядів щодо своїх громадян та готовності людей довіряти керманичам своїх держав.

Чимало аналітиків із різних країн очікували, що Covid-19 оголить усі недоліки політиків-популістів, – зазначає у своїй науковій статті заступник директора дослідницького департаменту Міжнародного валютного фонду Антоніо Спілімберг. Водночас, він констатує, що немає чітких доказів того, що непродумане управління під час пандемії «вбило» популізм. За його словами, насправді ж, коронавірусна криза породила нові політичні проблеми, які, якщо традиційні партії залишать їх без уваги, можуть знову викликати зростання підтримки популістської ідеології.

Чи покаялась Америка?

Не секрет, що колишній президент США Дональд Трамп – власне, ікона популізму. Навіть слоган, із яким він прийшов до влади, це підкреслює: «Make America great again» («Повернути Америці колишню велич»). Чимало експертів сприймали його як комічного персонажа. З моменту оселення у Білому домі він тримав у напрузі увесь світ.

Коронавірусна криза стала лакмусовим папірцем для Трампа та його команди у питанні ухвалення правильних і соціально відповідальних рішень. Перші півроку пандемії Трамп узагалі відкидав небезпеку коронавірусу. Власне, у цей період вся діяльність адміністрації Трампа йшла всупереч рекомендаціям епідеміологів. Так, він перший час демонстративно не носив маски, не поспішав закривати кордони після виявлення першого випадку захворювання. Крім того, Трамп неодноразово публічно заперечував серйозність пандемії: в лютому минулого року він переконував суспільство, що коронавірус «одного дня зникне, як диво», а також порівнював Covid-19 за ступенем серйозності з грипом. Ба більше, коли Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендувала запроваджувати суворі локдауни, Трамп робив усе з точністю до навпаки: проводив передвиборчі заходи, на яких збирав тисячі людей. Під час таких заходів він говорив вельми дивні речі – наприклад, про потребу проводити менше тестувань, щоб покращити статистику захворюваності. Білий дім згодом був змушений пояснювати, що це голова держави так пожартував. Не боявся Трамп і регулярно виступати у Facebook та Twitter із дезінформацією про Covid-19, за які адміністрація соцмереж багато разів блокувала його аккаунт. Показово, що навіть після того, як сам Трамп перехворів на коронавірус, він продовжував транслювати ті самі меседжі у суспільство: «Не слід жахатися ковіду. Не дозволяйте йому домінувати над вашим життям».

Таке ставлення голови держави не могло не позначитися на настроях громадян. Чимало американців демонстративно ігнорували карантинні заходи (коли їх, зрештою, запровадили): особливу бучу здійняли фотографії з парку у Сієтлі, де люди у розпал карантину спокійно гуляли, не дотримуючись дистанції.

Власне, коронакриза, величезна кількість постраждалих і загиблих від коронавірусної інфекції внаслідок ухвалення неадекватних управлінських рішень стали одним із ключових обвинувачень, що полетіли у бік Трампа під час передвиборчих дебатів із його суперником Джо Байденом.

Результати волевиявлення американців, на перший погляд, стали вироком популізму, адже вибори виграв Джо Байден. Водночас, якщо подивитися на відсотки, які набрав кожен із кандидатів, то видно, що йшли вони буквально ніздря у ніздрю. Байден лише трохи випередив Трампа: 51,3% проти 46,9%.

Франція – за популізм?

Цій країні пощастило: коли світ накрила пандемія, біля керма тут був (і досі є) Еммануель Макрон, який разом із урядом подбав про те, щоб його громадяни отримали доступ до вакцини одними з перших. Утім, вдячності від свого народу він не дочекався. За даними соціологічного інституту Ifop, партія популістки, конкурентки Макрона на виборах 2017-го Марін Ле Пен лідирує в регіоні Прованс-Альпи-Лазурове узбережжя. Він розташований на південному сході Франції і має п'ятимільйонне населення. За даними соціологів, за будь-якого нині можливого сценарію у другому турі регіональних виборів, які відбудуться наприкінці червня, праві популісти можуть здобути перемогу й обрати свого кандидата на пост голови регіональної ради, сформувавши регіональний уряд.

Вибори в регіонах Франції політологи вважають важливим показником підтримки на прийдешніх виборах, що відбудуться у 2022 році. Однак, ефективне керування країною під час пандемії навряд чи стане перепусткою для Макрона на другий термін. За об’єднаними даними соцопитувань з усіх регіонів, найбільшу підтримку мають Ле Пен і Макрон – 27% і 25% відповідно. На минулих виборах Ле Пен програла Макрону з великим відставанням: 66% проти 34%.

Благодатний ґрунт для популізму

Чому ж так відбувається?

Ще трохи більше року тому аналітики вбачали кілька передумов того, що політики-популісти погано даватимуть раду ситуації з пандемією. Зокрема:

• Традиційно вважають, що популістські політики краще виявляють проблеми, ніж розв'язують їх. Найбільшу тривогу викликає популістський досвід систематичного підриву інститутів, елементів нашого суспільства, які самі по собі є ключовими для боротьби з пандеміями й іншими кризами.
• Довіру розглядали як основний фактор ефективної політики стримування під час пандемії. Група американських дослідників на чолі з Баррі Ейхенгріном – професором економіки та політології (Каліфорнійський Університет) – зауважують, що соціальні групи з більш високим рівнем довіри могли активніше реагувати на заходи, запроваджувані урядом, а відсутність довіри часто асоціювалася з популістськими настроями. «Ще більш згубним є те, що відсутність довіри, як вважалося, надовго підривала авторитет експертів у галузі суспільної охорони здоров'я», — підкреслюють вчені.
• Популісти часто вдавалися до наративів, що посилювали напруження і шкодили боротьбі з пандемією, – зазначають американські дослідники (Університет Джоржії) Якуб Вондрейс та Кас Мад. «Ліві популісти засуджували системи громадської охорони здоров'я за те, що їх було зруйновано «неоліберальною політикою» перед обличчям Covid-19, а праві популісти підкреслювали «іноземний» характер пандемії і непропорційно високу ціну, яку заплатили місцеві мешканці за обмеження їхньої свободи», - відзначають учені. Такі заяви шкодили боротьбі з коронавірусом та послаблювали довіру до дій урядів.
• Політиків-популістів часто звинувачували в недалекоглядності через їх постійні спроби задовольнити поточні потреби людей. Вважалося, що така короткозорість призведе до відсутності послідовного планування, необхідного для боротьби з пандемією, – твердить заступник директора дослідницького департаменту МВФ Антоніо Спілімберг.
• Для успішного розв'язання проблеми пандемії буде необхідна міжнародна співпраця, – пише Спілімберг. Однак, політики-популісти (особливо з націоналістичними нахилами) виступали проти заходів міжнародної координації.

Утім, згодом з’ясувалося, що це лише теорія, а на практиці картина інакша. На думку дослідника, поява після пандемії все нових проблем надасть новий поштовх щодо успіху популістів. Турецький економіст, спеціаліст з економіки країн, що розвиваються, та інституційних реформ, професор міжнародної політичної економії Дені Родрік (Гарвард) зауважує, що популізм процвітає, коли з'являються нові проблеми, і особливо після пандемії, коли люди не відчувають, що їхні інтереси захищають традиційні партії. «Глобалізацію та її наслідки вважають однією з головних причин зростання популізму в останнє десятиліття», – зауважує Родрік.

«У постпандемічному світі виникнуть як мінімум три нові виклики, які створять підґрунтя для цього явища: роль держави в економіці (яка розширилася під час надзвичайної ситуації з Covid-19), безпрецедентний рівень державного боргу (який виріс внаслідок пандемічної кризи) і посилення проблем щодо зміни клімату», – пишуть у своїй роботі дослідники Абель Бродер, Ламіс Каттан (Університет Оттави) та Ідалія Григор'єва (Стенфорд).

Заступник директора дослідницького департаменту МВФ Антоніо Спілімберг зауважує, що глобалізація і відсутність економічної безпеки підживлювали популізм до появи Covid-19, а у посткоронавірусний час новий набір викликів створить нові політичні розколи, в яких знайдеться місце для популістських партій.

«Коротше кажучи, немає чітких доказів того, що управління під час пандемії «вбило» популізм, попри апріорні припущення. Більше того, пандемічна криза породила нові політичні проблеми, які, якщо традиційні партії залишать їх без уваги, можуть знову викликати зростання популярності цієї ідеології», – резюмує Спілімберг.

Наталія Сокирчук, «Главком»