Вибори у Молдові. Перемагає Майя Санду, але є привід для тривоги…

20 жовтня у Молдові відбудуться президентські вибори та референдум щодо вступу країни до ЄС.

Перемога на виборах чинного президента Майї Санду та успішне проведення референдуму означатиме, що країна продовжить йти від Москви.

Але такий розвиток подій ніяк не вписується в плани Кремля, тому він кинув усі свої сили в Молдові на те, щоб цього не допустити.

Про очікування від виборів президента Молдови та єврореферендуму, про значення, яке вони матимуть для майбутнього країни, про стратегію та тактику молдавської влади, а також Кремля та його проксі на цю електоральну кампанію – в інтерв’ю молдавським політологом Віктором Чобану.

Яка основна стратегія влади та проєвропейських сил Молдови щодо президентських виборів та референдуму?

Основна стратегія влади, думаю, очевидна – виграти президентські вибори та успішно провести референдум. Інша річ, наскільки реалістичними є ці обидві цілі. Щодо президентських виборів, то я ще минулого року був упевнений у тому, що чинний президент практично не має конкурентів. І поточні опитування показують приблизно те саме: Майя Санду виграє ці вибори. Інтрига полягає виключно в тому, чи виграє вона відразу в першому турі, чи все перетікає в другий?

Що стосується референдуму, то тут, звичайно, є певні побоювання. І вони стосуються того, що традиційне молдавське суспільство сьогодні дещо нагадує Україну до 2014-го року. Грубо кажучи, половина дивиться на Захід, а половина – все-таки на Схід. І мушу зізнатись, я був наївний щодо того, що російська військова агресія проти України певною мірою згуртує молдавське суспільство.

Однак, на жаль, цього не сталося. У опитуваннях, які періодично проводяться в нашій країні, є регулярно і «наскрізне» питання «Як ви ставитеся до подій в Україні?». І на мій великий жаль, ось ця середина-наполовину, як і раніше, зберігається. Тобто половина молдаван вважає, що винна Росія та Путін, а інша половина – що винен Захід, НАТО, американці тощо. Тому коли ми говоримо про референдум, треба враховувати цей чинник поділу нашого суспільства.

Чинний президент практично не має конкурентів

Добре, тоді яка стратегія Кремля та проросійських сил Молдови на ці вибори та референдум?

Для Кремля та проросійських сил зараз головне завдання, щоб провалився референдум та програла Майя Санду. Або навіть якщо вона виграє – щоб ця перемога не була переконливою.

Тепер про тактику. Що стосується президентських виборів, то проросійські сили спочатку мали лінію пошуку якогось єдиного кандидата, який би склав конкуренцію чинному президенту. Але, я думаю, що кремлівські, коли ухвалюють рішення, теж дивляться опитування. Тому на певному етапі вони зрозуміли, що грати у вибори єдиним кандидатом немає сенсу, оскільки ніхто крім Майї Санду перемогти на них не зможе.

Відтак у Кремлі вирішили змінити підхід до президентської кампанії. Оскільки для нього головною метою все-таки є референдум щодо євроінтеграції, там вирішили запустити масу прокремлівських кандидатів, які, беручи участь у виборах, будуть користуватися можливостями, які надає закон, і бити виключно по ньому. І якщо їм вдасться провалити референдум, то це практично, буде заявка на виграш наступного року проросійськими силами парламентських виборів і зміну геополітичного вектора Молдови за умовним грузинським сценарієм.

Крім того, для того, щоб забезпечити провал референдуму, в ньому беруть участь низка проросійських партій, які прямо закликають голосувати «проти» (законодавство Молдови дозволяє політичним силам брати участь у референдумі та агітувати «за» або «проти» питання, що виноситься на нього – ред.). Інші кремлівські проксі закликають бойкотувати референдум. Тобто ставка Кремля в ньому або на неявку – щоб він не відбувся, або на те, щоб результат був негативним.

Хто, на вашу думку, краще працює для реалізації своєї стратегії – команда Санду, чи Кремль та його проксі?

Справа в тому, що ресурси та можливості сторін не можна порівнювати. Для того, щоб спробувати зламати Україну, Кремлю знадобилася війна. Для того, щоб змінити владу в Молдові, потрібно, грубо кажучи, кілька десятків мільйонів доларів – що для Росії є смішною сумою. Це можна досягти шляхом дестабілізації та постійного розхитування ситуації в країні. Ось, власне, проєкт Шора (партія «Шор» молдавського проросійського олігарха-втікача Ілана Шора – ред.) цим і є. Тобто цей проєки ніколи не був партією, а певним бізнес-проектом ще за часів Плахотнюка (Влад Плахотнюк – ще один молдавський олігарх-утікач – ред.). Саме Плахотнюк запустив Шора у політику. І замість того, щоб його посадити після крадіжки мільярда, Плахотнюк вирішив використати його у вигляді свого проксі, запустивши нову партію. І виявилось, що це працює. Тобто з огляду на невисокі доходи населення можна легко скуповувати поспіль усі голоси виборців. Яскравим прикладом цього стали вибори в Гагаузії, коли Шора замість того, щоб ув’язнити, запустили на вибори мера Оргіїва (п’ятого за величиною населеного пункту Молдови – ред.). І він переміг у місті, яке традиційно вважалося проєвропейським. У проросійських регіонах такі схеми працюють ще краще. Та ж Гагаузія була практично куплена на корені. Там лише треба було запустити кілька проросійських гасел. А якщо за це ще й приплачувати, то результат цілком очевидний. Ось приблизно така ситуація може скластися наступного року перед парламентськими виборами.

Що ж до молдавської влади, то незважаючи на наявність у них набагато скромніших ресурсів, ніж у Кремля, вона таки має можливості – той самий адміністративний ресурс – мобілізувати більшість своїх прихильників. Ну і розрахунок влади робиться ще на те, що її підтримає діаспора, яка є досить багаточисельною – близько мільйона за різними джерелами. Наприклад, на минулих виборах десь 150 тис. голосували і за Майю Санду, і за її партію «Дія та солідарність». Якщо цей резерв забезпечить успіх референдуму, тоді основний бій переноситься на наступний рік.

Чи є, на вашу думку, ризик, що референдум провалиться?

Я вважаю, що певні ризики є. Ось у першій половині вересня було замінено посла Росії в Кишиневі. Відкликали Васнєцова, який був тут із 2018 року і на його місце приїхав Озеров.

Це такий затятий імперець, який був послом у Саудівській Аравії, а останнім часом обіймав посаду керівника секретаріату Форуму партнерства Росія-Африка. Тобто він ще й керував усіма цими «вагнерами» в Африці і таке інше.

І можна припускати, що новий посол невипадково приїхав саме під вибори та референдум. Тому я вважаю, що враховуючи активність кремлівських проксі та приїзд нового російського посла, можна очікувати на дуже серйозні спроби дестабілізації ситуації в країні.

Що ви маєте на увазі під дестабілізацією?

Це інтенсифікація розв’язаної Кремлем проти Молдови спеціальної невоєнної операції, головною метою якої, як я вже казав, є провал референдуму щодо євроінтеграції та перешкоджання успіху Майї Санду на президентських виборах.

У рамках цієї спцоперації ми бачимо і вкидання Москвою у політичний процес країни величезної кількості брудних грошей, і «загони бабусь Шора», молоді, соціалістів тощо, які ходять на протести та постійно провокують. Це й посилення вогню з усіх видів пропагандистських та технологічних озброєнь у всіх можливих напрямках. Зараз не минає й дня, щоб речник російського МЗС Захарова не загрожувала чимось Молдові. Після цього кремлівські наративи моментально тиражуються місцевими т.зв. політиками та кандидатами у президенти. Усі вони виступають за «нейтралітет», за абстрактний «мир», при цьому без вказівки, хто саме руйнує та загрожує цьому миру.

Можна очікувати на дуже серйозні спроби дестабілізації ситуації в країні

Окремо стоїть діяльність Шора, який не гидує найпримітивнішими маніпуляціями. У своїй передвиборчій президентській кампанії та кампанії з референдуму (у квітні цього року Ілан Шор створив у Москві проросійський блок «Перемога», що бере участь у референдумі – ред.), Шор заявив, що якщо на президентських виборах переможе кандидат, якого він підтримає і якщо громадяни Молдови проголосують на референдумі проти вступу до ЄС, то вони отримають у свій будинок газ абсолютно безкоштовно. Також він пообіцяв, що у найближчі два роки вкладе у дороги, парки, дитсадки, школи лікарні тощо $2 млрд. Ще один його технологічний винахід – запуск Telegram-бота для пошуку волонтерів, які за гроші агітуватимуть проти євроінтеграції. Такі роботи команда Шора вже кілька місяців використовує для вербування активістів у регіонах Молдови.

Загалом, я сказав би, що ставки Кремля на цю електоральну кампанію в Молдові дуже високі. Зараз Росія не може продемонструвати в Україні жодних воєнних успіхів. Тобто вони не можуть видавати за перемогу національного значення окупацію якогось села або просування на півтора-два кілометри. А от зміна влади в Молдові на проросійську, на мою думку, була б для Кремля колосальною невоєнною перемогою. І це значно посилило б її можливості щодо дестабілізації нашого регіону. Уявіть, Україна воює і отримує не тільки Придністров’я, а й цілу Молдову, яка починає дивитися на Схід. Це буде досить драматична ситуація. Тому нашій владі, громадянським активістам та суспільству загалом, жодним чином не можна допустити, щоб референдум провалився.

Ігор Федик, «Главком»