Не дати вписати у викрадених дітей рашистський код

6 липня повідомлялося про повернення в Україну двох депортованих до Росії дітей: 6-річного Рената та 10-річної Варвари. 

За оцінкою українського омбудсмана Дмитра Лубінця, загальна кількість викрадених дітей може сягати кількох десятків і навіть сотень тисяч. У лютому 2023 року ТАСС повідомив, що на територію РФ прибули 738 тисяч дітей з України.

Про масштаб трагедії свідчать супутникові знімки 43 переобладнаних літніх таборів – від Криму до Сибіру. Тут утримують близько 6000 дітей з України. Їх змушують шити маскувальні сітки, а тих, хто доросліший, забирають готуватися до фронту. 

Умови життя в таборах майже тюремні. «Спали на підлозі, бетоні, без подушок. Годували тушонкою, перловкою, чаєм і юшкою. Почали змушувати вставати під російський гімн», – розповів Артем із Куп’янська. У «школі» проводять переважно військову підготовку, одягаючи форму з z-символікою.

У квітні стало відомо, що міжнародна комісія з питань зниклих безвісти у Гаазі збиратиме ДНК в українських родин, які шукають близьких. Висновок гаазької лабораторії вважається доказом у міжнародних судах. Особливо цінними ДНК-дослідження можуть виявитися під час розшуку насильно вивезених українських дітей. Адже, генетичний код (на відміну від зовнішності), з роками не змінюється.

Не дати Росії за цей час встигнути вписати рашистський код в свідомість маленьких викрадених українців – завдання надважливе. Тому вимоги їхнього негайного повернення на Батьківщину мають набути міжнародного юридичного характеру. А в разі їх невиконання – відповідних санкцій.