«Репортаж» з окупованого міста на Луганщині. Російська пропаганда пробиває чергове дно

Воєнкорка одного з російських каналів відвідала окуповану два роки тому Тошківку, що на Луганщині. Показує кадри суцільних руїн багатоповерхівок обабіч дороги і каже, що хліб сюди привозять волонтери, адже ні крамниць, ні аптек, ні навіть зв'язку у колись квітучому селищі не лишилося. Як і світла, води та газу. Дивно – два роки тому, за поганих українських нац-в тут було все. Тепер місцеві мешканці, які тут ще лишилися, нарікають, що замість отримувати зарплати і пенсії, майже як у Москві і жити у нових відремонтованих будинках – вони мають лише суцільні злидні. Нібито російська влада про них забула.

Пропагандистка говорить, що тут тихо, спокійно, фронт далеченько, треба просто закрити базові потреби людей. Базові потреби – це ті самі світло, вода, газ і харчі. Однак хто це буде робити і за які гроші? Для нової влади окуповані території не в пріоритеті. Тепер «звільнені» від усього тошківці навіть по хліб поїхати не можуть: громадський транспорт теж не ходить. Треба або винаймати машину (дорого) або йти до найближчої зупинки за кілька кілометрів.

Жодної людини під час цього «репортажу» в кадрі так і не з'явилося. Зате журналістка пораділа сонячному деньку і бадьоро заявила, що, звісно, тут розруха, але все можна відновити! Будматеріали, наприклад, можна завезти. Але хто будуватиме? Майже все чоловіче населення було мобілізоване до лав російських окупантів. Літні люди до важкої праці непридатні. «Нікого немає, нічого немає. Все побите, розбите... Такі діла. Сподіваємося, колись це все відновлять». Жінка з усмішкою нарікає на владу, що пора б уже починати вирішувати проблеми. Хоча якщо нема людей, нема селища – то нема й проблем. Сама Росія – як вона є.