Проблема, з якою не може впоратись «Єдиний марафон»
Громадянам ніхто не пояснює, якими будуть реальні наслідки відмови від територій
КМІС знов спитав українців, чи вважають вони прийнятним припинення війни через відмову від частини територій.
На сьогодні готові поступитись територіями вже 14% українців. В травні таких було 10%. При тому ці 4% явно перетекли від тих, хто ще навесні був переконаний в недопустимості подібних домовленостей (їх було 84%, а стало 80%).
Навіть якщо інші соціологи праві і дослідження КМІС не можна вважати вповні репрезентативним, та й статистична похибка значна, – але тенденцію зафіксовано.
І це означає, що і на цьому напрямку інформаційну політику держави провалено: громадянам ніхто не пояснює, якими будуть реальні наслідки відмови від територій, наслідки просто «припинення» війни – чим це обернеться за 5, за 10 років.
На міжнародній арені українська влада достатньо зрозуміло пояснює, що «припинення» війни зараз і скорочення антиросійських санкцій замість повного повернення Україною контролю над своїми територіями (хоча би до масштабів січня 2022), – це час на нову мобілізацію Росії і новий напад за кілька років. А от для власних громадян таких пояснень очевидно бракує.
Так само ніхто українцям не пояснює соціально-економічних наслідків відмови в будь-якому форматі від окупованих частин Запорізької і Херсонської областей. Не ведеться спеціальна робота з внутрішньо переміщеними особами і з мешканцями прифронтових територій – власне, тими, хто найбільше, як не рахувати бійців, відчуває на собі обставини воєнного життя.
Очевидно, «єдиний марафон» з цим не справляється, а інакших інструментів профільні структури і чиновники не уявляють.