Що треба розуміти про накопичення ракет Росією

Уже по другому колу пішла новина, що РФ для можливих обстрілів енергосистеми накопичила понад 800 далекобійних ракет.

При цьому, на цей раз спікер ОК «Південь» Гуменюк говорила й про надзвукові крилаті ракети «Оникс» в Криму.

З чого випливає, що кількість далекобійних (300 км та більше) ракет у рашистів насправді може бути значно вища, аніж 870 одиниць.

Коли та як – на ці два базові питання щодо можливих ударів по енергетиці відповідь невідома. Але дещо базисне все ж наперед можна сказати:

Як тільки рашисти виконують черговий ракетний удар, у нас потім починається «соціалістичне змагання» з підрахунками, скільки ж сотень мільйонів доларів на цей раз РФ «висадила» просто в нікуди, замість витратити ці гроші на облаштування власної інфраструктури.

Але це «соціалістичне змагання» відбувається як мінімум з двома методологічними помилками.

Перша – це облік вартості рашистської зброї.

Параметр вартості зброї виходить не тільки із кількісних затрат на продукцію, темп виробництва там впливає також.

І на такому фоні рашистський, наприклад, «Калібр» із поточним темпом виробництва понад 200 одиниць на рік навряд чи може коштувати 10 мільйонів доларів чи навіть вище, у той час як «Томагавк» з темпами виробництва десь 50 штук на рік – всього по 2 мільйони доларів за одиницю.

Навіть якщо робити поправку на те, що в теорії санкційні обмеження мають збільшувати транзакційні витрати на виробництво зброї.

А є ще й інший аспект – який цінник на свої ракети може ставити Міноборони РФ, і від якого воно «танцює» в прийнятті тих чи інших рішень.

Цифри по вартості в рублях за держконтрактами Міноборони РФ на ті самі Х-101 та «Калибр» у відкритому доступі поки відсутні.

Але натомість є цифри по іншим видам озброєння для російських збройних сил, і там логіка по цифрам коливається «відповідно генеральній лінії партії».

Наприклад, в одному із російських державних «ЗМІ» було засвічено, що Міноборони РФ у 2015 році замовляло будівництво ракетних корветів проекту 22800 «Каракурт» по вартості 1,47 мільярда рублів, і на основі цієї ж цифри суд приймав рішення у 2023 році (по неустойці за зрив по строкам поставки).

Показник в 1,47 мільярда рублів у цій історії для нас має цілком прикладне значення, бо саме до проекту 22800 «Каракурт» відносився фактично знищений в Керчі корвет «Аскольд». І якщо далі конвертувати в долари, то виходить еквівалент лише $24 мільйони за курсом 2015 року або ж $16 мільйонів за поточним курсом.

А от далі можна взяти і порівняти, що наприклад Міноборони РФ купує Ту-160М, котрі складаються із заготовок радянського періоду, по вартості 15-16 мільярдів рублів за одиницю.

Тобто так виходить, що для рашистів вартість ракетного корвета – це 1/10 вартості «воспроизведенного» стратегічного бомбардувальника.

Або ж інше порівняння – собівартість російського Ка-52 до повномасштабного вторгнення складала 1,1 мільярда рублів, Міноборони РФ погоджувалось купувати лише по 0,9 мільярда рублів, а ті 200 мільйонів збитку перекривались кросс-субсидуванням.

От хто зна, де ще у світі є така економетрика, де новий ракетний корвет коштує в 10 раз менше, аніж стратегічний бомбардувальник, і трошечки дорожче, аніж ударний вертоліт.

Але схоже, що саме за такою логікою побудови кошторису Міноборони РФ і верстає свої затрати на війну проти України, зокрема на масовані ракетні удари.

Друга методологічна помилка – в оцінках дій ворога не враховувати те, що сучасна РФ повністю успадкувала «радянську» модель економіки, де саме ВПК та суміжні галузі генерують додану вартість для усієї економіки.

І в рамках такої логіки розвитку рашисти явно виходять із того, що якщо перестати робити далекобійні ракети, то економіка втратить ще більше, і буквально тисячі чи навіть десятки тисяч людей (якщо брати суміжних підрядників) доведеться викинути на вулицю.

Безумовно, в будь-якій пограничній ситуації люди завжди шукають якусь символічну прив’язку.

Але у випадку з масованими ракетними ударами росіян не варто витрачати гроші на «соцзмагання» з підрахунку вартості витрачених ракет.

Цілком достатньо буде знати, скільки змогла збити наша ППО, ну і на загальному рівні – що із благ і наскільки вціліло після нальоту ракет та шахедів.