Чи стане Трамп рятівником для Путіна і які ризики для України

Російський диктатор шукає різні варіанти знищення України. Одним із них є дочекатися можливого повернення до Білого дому Дональда Трампа, який вже неодноразово публічно заявляв, що допомагати українцям не буде. Як заявив Трамп у своєму недавньому інтерв’ю The All-In Podcast: «Я чув, що НАТО, якщо Україна піде у НАТО, це справжня проблема для Росії. Я чув це давно, і я думаю, що саме тому ця війна почалася». Це одна з головних брехень, які найчастіше повторюють проросійські пропагандисти, але коли це говорить особа, яка хоче знову стати президентом Сполучених Штатів, то виникає питання чи він взагалі знаходиться на правильному боці історії.

Очевидно, що можна проводити будь-які мирні і напівмирні саміти по всьому світу, проте Російська Федерація не піде на поступки щодо українського питання та не припинить бойових дій до закінчення президентських виборів у Сполучених Штатах. Саме з цього необхідно виходити колективному Заходу, плануючи подальшу допомогу Українській державі.

Можна вибудовувати будь-які теоретичні побудови можливого пришвидшеного закінчення російсько-української війни, але Путін дуже сподівається, що Дональда Трампа оберуть наступним президентом Америки. Тому у найближчі місяці усі розмови щодо запуску реального мирного процесу виглядають марними.

Диктатор відчайдушно намагається вибратися з ситуації, в яку він потрапив. Проте водночас він бачить для себе тільки один можливий варіант для України, щоб вона капітулювала перед Москвою і, як мінімум, стала російською маріонеткою.

Путін так захопився ідеєю знищення української державності, що пропустив той момент, коли чим довше затягуватиметься війна в Україні, тим очевиднішим стане для всього світу, що Росія – паперовий тигр. Звичайно, московити мають багато ядерної зброї, але так само вона є й в інших країн. Вони знають, що якщо навіть використають одну ядерну боєголовку, то Російська Федерація припинить своє існування. Найкраще, що вони можуть зробити, це зараз повністю вийти з території України. Але поки що головний кремлівець до цього неготовий.

Москва почала війну, яку вона не може виграти. Її затягування збільшує для неї можливість програшу, і це вже почало до декого доходити у Кремлі. Дивує одне, чому серед російських політичних еліт не знайдуться ті, хто міг би у той, чи інший спосіб, усунути Путіна від влади.

Адже саме бажання узурпатора зберегти своє обличчя, стоїть на перешкоді до закінчення війни. Чому досі у Московському військовому окрузі не знайшлися генерали та полковники, які ввели б підпорядковані їм війська у столицю Російської імперії та ліквідували злочинний путінський режим? Адже дивіденди для тих, хто на це наважаться, будуть дуже великими. Для цих осіб з’явиться реальна можливість отримати політичні індульгенції, у той час, коли іншим доведеться відповідати за злочини чинної влади.

Росіяни – тоталітаристи, і якщо будь-яка країна-суперник демонструватиме бажання їх умиротворити, це буде сприйнято ними як слабкість. Але Путін блефує, думаючи, що здатен обдурити інших. У Кремлі приховують справжні наслідки війни для Російської Федерації. У той час, коли катастрофічні втрати загиблих та поранених означають зростаючу нестачу робочої сили у Росії. На заводах з виготовлення боєприпасів зміну збільшено з 8 до 12 годин. І Путін каже, що це патріотичний обов’язок працювати ще додаткові 4 години.

Диктатор зараз знаходиться у поганому психічному і психологічному стані. Якщо подивитися відео з його візитів до Північної Кореї і В’єтнаму, то видно, як він нервує, заговорюється, і коли б міг, то взагалі ніколи не шукав собі партнера типу Кім Чен Ина. Путін зробив вже чимало стратегічних помилок, спочатку недооцінивши США, Євросоюз і НАТО, вважаючи, що війна в Україні закінчиться через декілька тижнів його перемогою. Тепер він шукав допомогу у молодого Кіма, який нині став його останнім сподіванням.

Проксі-війни тривають між Росією та США з часів Корейської війни. Проте американці відкидають твердження Москви, що допомагаючи Україні зброєю вони стають безпосереднім учасником війни, яка має на меті завдати нищівної стратегічної поразки Кремлю. Якби Сполучені Штати і НАТО дійсно брали участь у російсько-українській війні, то жодного солдата Російської Федерації вже давно не було на території України.

Але розмови, зустрічі та перемовини з міжнародним злочинцем Путіним, виглядають як повний нонсенс. Коли ви маєте справу з убивцею і грабіжником, є лише єдиний спосіб розв’язати проблему, – позбутися його. Путін відчуває себе оточеним. Усі окуповані Росією після Другої світової війни європейські країни тепер є частиною НАТО. І чомусь він вважає, що поразка України, буде для нього ключем для відновлення контролю над Східною Європою. Тиран хоче отримати Україну з тієї ж причини, що Китай Тайвань. Щоб поруч не було країни, де люди живуть краще, ніж московити. Проте, якщо тайванці не хочуть стати частиною Китайської Народної Республіки, то Пекін силою не зможе їх до цього примусити.

Останнім часом диктатор тому почав смикатися, бо хвиля фортуни почала рухатися у бік України. Москва починає програвати. Українські безпілотники знищують російську військову техніку, нафтову інфраструктуру та живу силу. Україна здатна виграти війну на виснаження за умови постійної підтримки Заходу. У той час як у Росії закінчується обладнання та люди, яких вона регулярно посилає у м’ясорубку військових атак.

Але хоча Путін поставив усі свої сподівання на Дональда Трампа, у Кремлі дуже стурбовані. Тепер вони розуміють, якщо Джо Байден буде переобраний, то допомога Україні може тривати нескінченно. Час не на боці Росії, час на боці України. Війна на виснаження повністю знищить економіку Росії. Сполучені Штати, ЄС та НАТО готові надавати допомогу Україні стільки, скільки буде потрібно для того, щоб Росія вивела свої війська з території України. Коли росіяни це нарешті усвідомлять?

Зараз кремлівці заявляють, що мета тих, хто підтримує Україну, розчленувати Російську Федерацію. Якби Захід дійсно хотів розчленувати Росію, він би це зробив під час кризи, котра виникла після розпаду Радянського Союзу. Натомість він допоміг Росії зберегти свій ядерний статус, та переконав Україну відмовитися від свого ядерного озброєння.

Основна помилка Заходу полягала у тому, що він фактично визнавав Росію, як стабілізуючу силу в Європі – до того, як у Путіна у голові з’явилися бачення відновлення Російської імперії. Росіяни не можуть зрозуміти, чому держави, яким не пощастило бути їхніми сусідами, потерпають від того, що змушені жити з ними поруч. Чому країни, які колись Москва силою втягнула до Варшавського договору, за першої ж нагоди кинулася вступати в НАТО. Не говорячи вже про Фінляндію та Швецію, яких нещодавно прийняли до Північноатлантичного альянсу за прискореною програмою.

Московити, які 337 років колонізували Україну, і публічно не раз заявляли, що вона їхня власність, ніяк не можуть відмовитися від того, що Україна відновила та захищає свою державність. Погрози, залякування, маніпуляції завжди використовувалися Росією для досягнення своїх бажань. Проте цього разу їм не судилося стати реальністю.

Росія погрожує іншим своєю ядерною могутністю, ризикуючи спровокувати початок повномасштабної війни з найсильнішим військовим альянсом у світі – НАТО, виключно через бажання свого «лідера» окупувати територію України. Це історія одного маленького божевільного чоловічка, який керуючись гордістю за свою «велич» і «винятковість», вирішив піти ва-банк та вступив у конфлікт зі всією західною демократичною цивілізацією.

Після поразки Російської Федерації, Путіну, ідеологам і представникам його злочинного режиму, пропагандистам та всім тим інформаційним збоченцям, які змальовували Україну, як неповноцінну популяцію людей, яких необхідно знищити, доведеться відповісти за усі свої злочини проти людяності.

Геноцид українців, використовуваний путінською владою для зомбування жителів Росії реваншистською імперськістю, змінив свідомість населення РФ, воно повірило в те, що за всі злочини росіян в Україні мусить відповідати хтось інший, а вони тут ні при чому.

Така законсервована у маринаді імперськості ментальність орди, перетворила Російську Федерацію на відокремлений від цивілізації «острів невезіння», до якого вони хочуть залучити представників націй ізгоїв на кшталт Північної Кореї, Ірану, Венесуели, Куби, Нікарагуа та кількох десятків держав Африки. Хочеться вірити, що в останній момент Сі Цзіньпін та інші керівники Китаю усвідомлять, що з такими геополітичними партнерами їм не по дорозі.

Захід має бути готовим відповісти на провокації Москви та її подільників зростанням своєї оборонної виробничої потужності, щоб захистити себе та своїх союзників від цього зростаючого альянсу тоталітарних режимів.

Путін боїться, якщо він сам припинить війну, з ним буде покінчено. Як він може виправдати безглузду війну, яка коштує стількох життів і національних багатств? Якби він правильно розклав свої політичні карти, Україна б не стала ворогом Російської Федерації. І це може послужити повчальним уроком для Китайської Народної Республіки.

Нападом на Україну Путін хотів змінити чинний світовий порядок. Йому не вдасться досягнути своїх цілей. Єдине що Москва винесе з цієї злочинної кривавої війни, це те, що Російська Федерація різко понизила свій міжнародний статус до регіональної економічно слабкої держави, з якою надалі ніхто не стане рахуватися. Це і будуть ті антидивіденди, які Кремль винесе досить скоро з війни Росії в Україні.