Як змінилася «повітряна війна» і у кого перевага?

Продовжується інтенсивна повітряна війна, в якій не видно стратегічного «переламу» на користь жодної сторони. Ворог мало не щодня використовує балістичні ракети наземного базування «Іскандер-М», хоч у значно менших обсягах, ніж «Шахеди» та крилаті ракети.

Зазвичай Повітряні Сили України не заявляють, що «Іскандер-М» збиті, але говорять, що частина з них «не досягли цілей». Це може свідчити як про успішне використання засобів радіоелектронної протидії, так і про промахи (або про результативні влучання по військових об’єктах).

Російські повітряні удари в тилу наразі явно не мають стратегічних наслідків для війни чи критичної інфраструктури.

Україна вже третій тиждень завдає результативних контрударів дронами в глибокий тил ворога (у Краснодарському краї та Ленінградській області). Це, як неодноразово зазначали експерти КБФ, пріоритетна тактика перенесення війни на територію ворога. ППО росіян, як і влітку, неспроможна повністю відбити такі удари.

Відзначаючи збиття російських літаків у ворожому тилу (14 і 24 січня), варто сказати й обмеженість цього успіху Сил Оборони. Якщо А-50, Іл-22 й Іл-76 були збиті ППО України (а не Росії), можна припустити, що це відбулося ціною ризикованого використання дефіцитних систем, необхідних для захисту власного неба. Нагадаємо, що попередні такі випадки трапилися більш ніж півроку тому.

Щоби зробити цю практику «повітряних засідок» регулярною, Україна має отримати десятки додаткових винищувачів та наземних зенітно-ракетних батарей.

Над лінією фронту ворог досі домінує завдяки масовому використанню коригованих авіабомб (КАБів/УМПК). За неофіційними даними, лише 17-18 січня по Авдіївці було запущено більше 100 КАБів. Сили Оборони досі не мають відповіді на цю загрозу і змушені адаптувати свою тактику та логістику.

Відзначаючи обіцянку Франції дати Україні десятки бомб AASM Hammer, наголосимо: це аналог (імовірно, кращий) російських КАБів, який, на думку експертів КБФ, сам по собі навряд чи вирішить проблеми фронтового неба чи стратегічних ударів. Сили Оборони потребують десятків нових батарей ППО та винищувачів – як для запуску AASM Hammer (та їх американського оригіналу JDAM), так і для припинення КАБ-атак ворога по передньому краю.

У наземній війні перехід до стратегії активної оборони відбувається досить повільно. Дефіцит артилерійських снарядів в ЗСУ у січні став настільки болючим, що про нього з відома командування розповіли всі провідні західні ЗМІ. «Голод» істотно ускладнив «стримування» фронту (хоча відсутність повітряної переваги залишається головним чинником).

Згадаємо неоднозначні оцінки в західних ЗМІ перспектив виробництва снарядів у Росії, Україні й НАТО. Не всі фахівці згодні з побоюваннями, що ворог в рази пережене Захід за цим параметром. У будь-якому разі партнери пообіцяли нові партії снарядів і нарощування їхнього виробництва. Головною проблемою залишається дефіцит фінансування.

Наразі основною відповіддю України на «снарядний голод» є інтенсифікація застосування FPV-дронів-камікадзе, що, втім, робить і ворог. За неофіційними підрахунками з відкритих джерел, ЗСУ й росіяни зрівнялися за частотою застосування FPV, але українці частіше вражають ними техніку й бійців у русі.

Незаперечною є якісна перевага України в FPV. Узимку запроваджено одразу кілька нових технологій і тактик: «товсті» FPV, «засідки» FPV тощо, які здивували іноземних експертів.

«Заміна» артилерії на FPV та масоване будівництво фортифікацій не є достатніми для успіху нової оборонної стратегії України. Одним із провідних засобів мають залишатися активні дії на території Росії, для чого варто зосереджувати всі можливі ресурси.