«Снарядний голод» ЗСУ та наступ Росії на Харківщині

Сили Оборони успішно стримують міні-наступ Росії на півночі Харківщини. Наразі ворог, з величезними втратами, спромігся досягнути в цьому районі лише того невеликого (500-1000 метрів на день) темпу просування, який спостерігався на донбаських напрямках останніми місяцями.

Ціна стабілізації фронту – перекидання усіх видів резервів ЗСУ з інших напрямків. Спостерігаємо дії окремих батальйонів, які нещодавно оборонялися, зокрема, під Куп’янськом та на Донбасі.

З’явилася інформація, що деякі резерви були таємно перекинуті під Вовчанськ іще за кілька днів до початку ворожого наступу. Із заяв Головнокомандувача Сирського та керівника ГУР Буданова можна зробити висновок, що аналогічні приготування ЗСУ нині відбуваються в прикордонні Сумщини.

Під Вовчанськом активно використовуються артилерія та дефіцитна для України авіація. Відповідно, OSINT-аналітики фіксують частіші намагання ворога вразити артилерію та авіацію ЗСУ.

***

Росіяни наразі не змогли використати перекидання українських резервів на Харківщину для проривання інших ділянок фронту. На солідарну думку фахівців, загрози стратегічного прориву ворога поки немає ніде, зокрема й в напрямку Харкова.

Про це, зокрема, минулого тижня заявив Верховний головнокомандувач НАТО в Європі генерал Крістофер Каволі. За словами Каволі, ворогу не вистачає для цього військ (особливо підготовлених), а також організованості та тактичної майстерності.

Експерти відзначають, що наразі в Росії не спостерігається істотних (в десятки-сотні тисяч) резервів особового складу, необхідних для «великого наступу». Наголошується, що друга хвиля тотальної мобілізації досі неоголошена, й не може бути оголошена іще кілька тижнів.

Крім того, фахівці піддають сумніву поширену в світі оцінку щодо «30 тисяч рекрутованих росіян на місяць». Від часу появи цієї цифри 2023 року ті гіпотетичні сотні тисяч бійців ніде не «проявилися». До того ж, ворог не має, й не скоро матиме, досвідчених офіцерів для організації такої маси солдатів.

Іншою причиною «буксування» ворога є дефіцит у нього танків, бронемашин та артилерії, – на фоні поступового надходження до ЗСУ великих пакетів американської допомоги.

***

Водночас фахівці не підтверджують оптимістичні заяви про те, що «снарядний голод» в Силах Оборони вже подоланий. Відзначається, що це суперечить не лише фактичній інформації з фронту (зокрема, відеодоказам, на яких FPV-дрони досі залишаються основним засобом ураження), а й відкритим даним про обсяги виробництва снарядів у Росії, Україні та західних країнах-партнерах. Ворог поки вистрілює в рази більше снарядів.

Попри явне надходження нових партій тактичних ракет (в т.ч. ATACMS) та авіаційних боєприпасів (зокрема французьких КАБ AASM Hammer), ці повітряні засоби України поки не можуть компенсувати перевагу росіян в артилерії – через нестачу носіїв та недостатність протиповітряної оборони.