Угорщину переконав «батіг». Україна таки отримає допомогу від ЄС

1 лютого Європейська Рада одноголосно прийняла довгоочікуване рішення про виділення фінансової допомоги Україні обсягом 50 млрд євро на 2024-2027 роки в рамках Бюджету ЄС за програмою Ukraine Facility.

Це рішення далося Євросоюзу нелегко через багатомісячне блокування угорським Прем’єр-міністром Віктором Орбаном. Ситуацію в ЄС напередодні саміту влучно прокоментував Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, який зазначив, що «немає так званої проблеми втоми від України, а є проблема втоми від Віктора Орбана».

Імовірно, що цього разу, на відміну від попереднього саміту ЄС, спрацював більше «батіг» у вигляді можливого обмеження прав Угорщини на голосування за рішення ЄС у разі блокування нею допомоги, підтримане Європарламентом, ніж якісь «пряники». Хоча, слід відзначити, що Європейська Рада з метою збереження своєї єдності пішла на певні поступки Прем’єру Угорщини і погодилася щорічно проводити дебати щодо імплементації програми Ukraine Facility з метою надання рекомендацій. Це відбуватиметься на основі щорічного звіту Європейської Комісії про реалізацію зазначеного механізму. Рішення Ради ЄС про внесення змін до програми, а також затвердження та призупинення виплат на основі відповідних оцінок та пропозицій Єврокомісії будуть ухвалюватися кваліфікованою більшістю, що виключатиме вето однієї чи двох країн. У разі потреби, через два роки лідери ЄС зможуть також запропонувати Єврокомісії внести пропозиції щодо перегляду програми у контексті наступного Багаторічного Бюджету ЄС.

Загалом програма Ukraine Facility передбачає три напрямки допомоги Україні:

1. виділення грантів і позик на підтримку реформ, необхідних для вступу в ЄС, відновлення, реконструкцію і модернізацію, а також підтримка термінових фінансових потреб держави;
2. підтримка інвестицій через механізми зниження ризиків, доступні для інвесторів через міжнародні фінансові установи, для збільшення інвестицій та залучення нових інвесторів; підтримка українського приватного сектору;
3. програми допомоги, зокрема технічної допомоги Уряду на адаптацію українського законодавства до законодавства ЄС та проведення структурних реформ, на розвиток потенціалу органів державної влади на центральному, регіональному і місцевому рівнях, програми підтримки громадянського суспільства.

Уряд очікує отримати перший транш макрофінансової підтримки з цієї програми обсягом 4,5 млрд євро вже в березні. Всього макрофінансова підтримка українського бюджету в рамках Ukraine Facility за 4 роки складе 39 млрд євро, з яких у цьому році Україна має отримати 18 млрд євро.

Слід зазначити, що українська сторона напередодні саміту зробила низку конструктивних кроків з метою налагодження відносин з Будапештом. 29 січня в Ужгороді відбулася зустріч очільників МЗС і Офісу Президента України з міністром закордонних справ Угорщини Петером Сіярто. Однак її результати виявилися неоднозначними. Після зустрічі українська сторона висловила стриманий оптимізм, зокрема щодо можливості проведення ближчим часом зустрічі Президента України Зеленського з угорським Прем’єр-міністром Орбаном. Було оголошено також про створення  робочої групи під керівництвом обох МЗС, яка має опрацювати переданий Будапештом перелік «проблемних питань» з 11 пунктів у сфері захисту прав угорської меншини. Водночас, провладні угорські ЗМІ дали більш скептичну оцінку можливостям покращення двосторонніх відносин, в черговий раз наголошуючи на порушеннях, на їхню думку, прав угорської меншини в Україні і висловлюючи сумніви щодо проведення ближчим часом зустрічі українського президента з Віктором Орбаном.      

Не виключено, що так звані проблеми прав угорської меншини, часто надумані, для теперішнього проросійського керівництва Угорщини є лише приводом для блокування рішень ЄС щодо допомоги Україні і її європейської інтеграції, інструментом підвищення своїх електоральних рейтингів, а не справжньою причиною тривалого охолодження двосторонніх відносин.

Напередодні саміту Україна активно попрацювала ще з одним «складним» європейським лідером – Прем’єр-міністром Словаччини Робертом Фіцо. Під час зустрічі словацького і українського прем’єрів 24 січня в Ужгороді була досягнута домовленість про неблокування Братиславою виділення допомоги ЄС взамін згоди України на продовження транспортування російського газу до Словаччини через українську територію після 2024 року.

Незважаючи на важливе рішення саміту ЄС, яке дає стабільну основу для підтримки України протягом 4-х років, деякі аспекти розвитку ситуації в Євросоюзі залишаються для України потенційно складними і проблемними.

Останнім часом привернули до себе увагу заяви угорських і румунських націоналістів про бажання приєднати до своїх держав західні землі України, у т.ч. Буковину, Бессарабію і Закарпаття. Це трапляється вже не вперше, однак, у контексті війни з Росією (претензії на території висуваються у разі поразки України у війні з РФ) це звучить особливо цинічно, як пряма підтримка Москви. Водночас, лідери Угорщини і Румунії, як і очільники ЄС поки що не відреагували на ці скандальні висловлювання.

Певну тривогу продовжує викликати проблема блокування польськими перевізниками кордону з Україною. Завдяки втручанню Уряду Туска блокування було знято, однак, тимчасово, до 1 березня. Проблема може бути вирішена остаточно лише за умови досягнення взаємоприйнятних домовленостей між блокувальниками і польським Урядом.

З боку 5 країн ЦСЄ відновилися заклики до обмеження сільськогосподарського експорту з України в ЄС. 15 січня міністри сільського господарства Болгарії, Польщі, Угорщини, Румунії та Словаччини знову попросили Єврокомісію «захистити європейських фермерів» від українського аграрного експорту та запровадити мито на зернові й олійні з України. Навіть якщо Єврокомісія продовжить лінію на підтримку України у цьому питанні, на цьому фоні очевидно, що майбутні переговори України з ЄС про членство будуть доволі складними і вимагатимуть не лише адаптації до законодавства ЄЄ, а й вироблення чутливих компромісів у низці галузей.  

Турбує і продовження тенденцій на посилення рейтингів в країнах Європи праворадикалів, схильних до підтримки Москви.

В Німеччині на початку року зареєстрована ще одна проросійська політична сила – Альянс Сари Вагенкнехт: за здоровий глузд і справедливість (BSW), потенціал якої на федеральних виборах вже зараз прогнозується на рівні 7% (січневі опитування інституту  Insa для Bild am Sonntag). Позиція BSW є лівою в економічних питаннях, але ближча до ультраправої в таких питаннях, як міграція та гендерне розмаїття. Вона виступає за припинення військової допомоги Україні та врегулювання проблеми російської агресії шляхом переговорів. Партія також виступає проти економічних санкцій, запроваджених проти Росії у відповідь на агресію, критикує урядову політику щодо війни між Ізраїлем і ХАМАСом тощо.

При цьому нікуди не поділася праворадикальна євроскептична і також проросійська партія Альтернатива для Німеччини, проти якої нещодавно пройшли великі демонстрації в Берліні та інших містах Німеччини. Після цих протестів на кінець січня її рейтинг опустився на 1 пункт і склав 19% (соцопитування  Forsa).

Чи втримає Німеччина роль лідера ЄС по наданню допомоги Україні після федеральних виборів 2025 року? Сподіваємося, що радикали не зможуть набрати більшість. На щастя, в Німеччині є ще й блок партій ХДС/ХСС, з якими соціал-демократи можуть в крайньому випадку сформувати «широку» коаліцію.

Черговий сплеск нестабільності спостерігається у Франції. Акції фермерів, при підтримці з боку інших професійних груп, зокрема таксистів, спроби блокування Парижа – все це не сприяє посиленню рейтингу влади. Виглядає на те, що поки що ставка на нового молодого Прем’єр-міністра і потенційного наступника Еммануеля Макрона на посаді Президента 34-річного Габріеля Атталя не дає очікуваних результатів. Тим часом всі проблеми діючого уряду Франції традиційно віддзеркалюються у зростанні популярності ультраправої, тісно пов’язаної з Росією партії «Національне об'єднання» і її лідера Марін Ле Пен.

У Нідерландах, що поки що залишаються однією з найактивніших держав ЄС у наданні допомоги Україні, зокрема військової, все ще продовжуються спроби лідера ультраправої Партії свободи Герта Вілдерса, який переміг на парламентських виборах наприкінці 2023 року, сформувати новий коаліційний уряд. У разі успіху це може призвести до певних змін у політиці цієї країни щодо України.

Серйозні стурбованості викликає і ситуація в США

Один з лідерів президентських перегонів Дональд Трамп, з метою дискредитації Президента-демократа Джо Байдена, взяв курс, який може призвести до підриву не лише зовнішньополітичної репутації США, а й стабільності всередині країни.

Для нас життєво важливим залишається питання голосування у Конгресі США за міжнародний допомоговий пакет, який передбачає виділення більше 60 млрд. доларів Україні. Він поки що пов’язується з міжпартійним компромісом у питанні міграційного законодавства. Однак після багатьох місяців переговорів та серйозних поступок демократів, Трамп взагалі відмовився від ідеї підтримки голосування за цей комплексний пакет. З огляду на те, що республіканці вже переорієнтовуються на Трампа як на свого нового лідера і потенційного Президента, цей пакет виявився практично заблокованим. Створюється враження, що вимоги Трампа і республіканців у питанні протидії незаконній міграції і багатоденні міжпартійні переговори слугували лише димовою завісою для затягування часу і дискредитації демократів. Хоча офіційний Вашингтон, як і офіційний Київ, все ще продовжують висловлювати обережний оптимізм, шанси на голосування допомоги для України у Конгресі США слабшають.

Доволі деструктивним є й втручання Трампа у внутрішню політику США. Нещодавно він підтримав уряд штату Техас у суперечці з Вашингтоном у питанні технічного посилення частини кордону з Мексикою і недопущення до неї агентів федерального Прикордонного патруля. Останні, на виконання рішення Верховного суду США від 22 січня, мали наміри прибрати колючий дріт та інші перепони, які влада Техасу раніше встановила на кордоні уздовж річки Ріо-Гранде, щоб запобігти нелегальній міграції.

Трамп також консолідував інші штати, які очолюються республіканцями, на підтримку Техасу.  Деякі оглядачі звертають увагу, що поведінка Трампа у цьому питанні схожа на заклик до бунту. Чи спрацює це додатковим аргументом при прийнятті рішення Верховним судом США у справі дискваліфікації Трампа з праймеріз у штаті Колорадо у зв’язку з його причетністю до подій 6 січня 2021, поки що не відомо. Відповідно до 14-ої поправки до Конституції, людина, яка в минулому склала присягу на вірність Сполученим Штатам як посадова особа, не може обиратися і не може обіймати державні посади на федеральному і штатному рівні, якщо вона була причетна до заколоту чи повстання проти США.

Верховний суд має розпочати слухання цієї справи 8 березня. У разі підтримки судом штату Колорадо шанси Трампа стати кандидатом в президенти від республіканців будуть суттєво підірваними. Не виключено, що це розблокує і процес голосування за допомоговий пакет, який, у разі постановки на голосування, може отримати підтримку як у Сенаті, так і в Палаті представників Конгресу.