Зустріч Байдена і Сі Цзіньпіна. Чому це так важливо для України
Джо Байден з самого початку свого перебування на посаді взяв курс на деескалацію відносин з Китаєм
Невдовзі може відбутися довгоочікувана зустріч Президента США Джо Байдена з лідером Китаю Сі Цзіньпінем. За даними провідних американських ЗМІ, це може статися під час саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), який пройде у Сан-Франциско 11-17 листопада.
Україна зацікавлена у позитивному результаті зустрічі Джо Байдена з Сі Цзіньпінем. Без взаєморозуміння між Вашингтоном і Пекіном не варто очікувати на зміну ставлення Китаю до Росії та її агресії проти України, на перехід Пекіну якщо не до допомоги Україні, то, принаймні, на припинення прихованої допомоги агресору.
Особиста зустріч лідерів США і Китаю може стати наступним етапом у процесі нормалізації відносин між країнами, які суттєво погіршилися за часів президентства Дональда Трампа через його жорстку політику стосовно головного економічного конкурента США, а також обмежувальних заходів у сфері напівпровідників, запроваджених проти Китаю адміністрацією Джо Байдена.
У 2018 році Трамп фактично розв’язав «тарифну війну» з Китаєм, метою якої було скорочення майже $200-мільярдного дефіциту у двосторонній торгівлі, повернення робочих місць до Америки, обмеження можливостей для подальшого економічного гіперзростання Пекіну, який в перспективі мав шанси обійти Вашингтон і стати першою економікою світу.
Згодом обидві країни перейшли до «гонки тарифів» – взаємного обкладання все нових і нових груп товарів підвищеними митами, що призвело й до погіршення політичних відносин. Економічна ескалація посилила геополітичне протистояння: загострення проблеми Тайваню, демонстративні відмінності у позиціях по російсько-українській війні і конфлікту між Ізраїлем і Сектором Газа, стурбованості щодо ситуації між двома Кореями.
Джо Байден з самого початку свого перебування на посаді взяв курс на деескалацію відносин з Китаєм. 14 листопада під час саміту G20 в Індонезії відбулася перша особиста зустріч Байдена з Сі. Вона засвідчила готовність обох сторін уникнути переростання суперництва у конфлікт та підтримувати відкриті лінії зв'язку. На фоні російського ядерного шантажу певний стабілізуючий вплив мала й спільна позиція щодо неприйнятності використання ядерної зброї у війні в Україні.
Після цього відбулася низка контактів на нижчих рівнях, у т.ч. з актуальних безпекових питань, які засвідчили готовність сторін до комунікації, однак, не призвели до істотного зближення позицій чи вироблення компромісів. Тому стратегічних проривів від зустрічі в Сан-Франциско ніхто також не очікує. Водночас, в певному позитиві від неї зацікавлені обидві сторони.
На думку експертів, головний інтерес США щодо Пекіну – у продовженні керованого курсу на захист економічних інтересів у відносинах з Китаєм та у відновленні діалогу у питаннях міжнародної безпеки. Китай же прагне від Вашингтону перш за все відновлення торгівлі, інвестицій та доступу до ринків капіталу, як і невтручання у питання Тайваню.
Діалог зі стратегічних міжнародних питань також входить до пріоритетів Китаю. Однак, як засвідчив резонансний лист Сі Цзіньпіна, виголошений нещодавно на щорічній вечері Національного комітету з американо-китайських відносин зі штаб-квартирою в Нью-Йорку, не факт, що сторони розуміють цей діалог однаково.
За словами Сі, те, чи зможуть Китай і США – дві великі світові держави – знайти правильний шлях взаємодії, вплине на мир і розвиток у всьому світі, а також на майбутнє людства. Дехто з експертів трактує ці слова як бажання Пекіну розділити світ між двома супердержавами. Не факт, що відносини з ключовою фігурою «вісі зла» бачаться у Вашингтоні у цьому ж світлі. Про те, що оцінки китайського партнера з боку США є дещо критичнішими, а сподівання від діалогу реалістичнішими, свідчить звернення Джо Байдена до американського народу, озвучене 19 жовтня.
Зустріч з Сі відбудеться у доволі складний для Байдена час – протистояння у Конгресі США з питання бюджету, зокрема продовження допомоги Україні, яка неодноразово озвучувалася теперішньою адміністрацією як один з пріоритетів; війна на Близькому Сході, яка, у разі виходу на новий рівень, загрожує як мінімум погіршенням відносин з арабськими партнерами, над покращенням яких Вашингтон доволі успішно працював; близьке суперництво з Трампом у контексті майбутніх президентських виборів, що суттєво підвищує вагу і вплив кожного виграшу і кожного програшу на міжнародній арені.
Враховуючи історію відносин Сі з Трампом, проблеми Байдена до певної міри є й проблемами китайського лідера, який, очевидно, зовсім не зацікавлений у зменшенні рейтингу сьогоднішнього американського Президента і нового приходу до влади його попередника.
Фінансово-економічна криза і передвиборчі обіцянки вирішити проблему Тайваню не роблять простішим фон для зустрічі і для Сі Цзіньпіня. Не очікуючи кардинальних економічних поступок з боку Вашингтону, він, водночас, зацікавлений у демонстрації своїх можливостей щодо налагодження позитивного діалогу з США, який може сприяти виходу країни з кризи. Сі, очевидно, був би не проти й підтвердження на найвищому рівні позиції США щодо непідтримки незалежності Тайваню і запевнень у відсутності спроб підтримки одного з кандидатів під час виборів на острові, запланованих на січень 2024 року.
Тому зустріч у Сан-Франциско, найімовірніше, стане не етапним моментом потепління відносин між США і Китаєм, а черговим сигналом щодо продовження курсу обох лідерів на деескалацію. При цьому, бажано, щоб цей сигнал був однаковим від обох сторін, а не таким, як після зустрічі на Балі: з якщо не суперечливими, то не зовсім співпадаючими публічними підсумками.