Діти на війні. Як батькам говорити з малечею
Дорослі мають докласти зусиль, аби їх діти не отримали серйозної психічної травми
Кожна дитина зараз потребує психологічної допомоги. Рівень горя різний: втрата на війні батьків, викрадення і насильне вивезення в РФ, життя в окупації, поранення, важке адаптування в новій школі, плач за татом і панічні атаки.
Ці дні діти чимало часу проводять в бомбосховищах чи підвалах. Як знизити рівень переляку і чим розважити малечу?
Що батькам треба брати для дітей в бомбосховище аби дитина була психічно стабільною? Чому інколи те, що для нас якесь сміття, для дитини – надзвичайна цінність? Що таке сенсорні бокси? Як діяти при панічних атаках дітей? Як допомогти адаптуватися дітям в садочках і школах закордоном?
Як діяти батькам в тій чи іншій ситуації. Про це я поговорила в прямому ефірі з фахівцем: клінічним психологом Людмила Ященко.
В нас в родині є свої рецепти для стабілізації емоційного стану дітей, інколи вони діють, інколи ні. Рожевий зайчик для Лізи. І скетчбук для Насті. А ще тато нам читає книжки, сьогодні закінчили чергову: Костюченко Ірина «Маргарет Тетчер».
Розмова з психологом була корисною і для мене, я зробила кілька висновків:
- Мамі самій треба намагатися залишатися психічно стабільною. Якщо це важко треба шукати допомоги психолога. Таку допомогу надають для біженок безкоштовно в усіх країнах;
- Дітей неможна тримати в інформаційному вакуумі, з ними треба весь час говорити;
- Мамини обійми – найсильніші ліки;
- Шоденний відеозв‘язок з рідними в Україні – необхідність, яка хоч трішки рятує від сліз;
- Неможна емоції накопичувати, їм потрібен вихід.
І ще: теплі ковдра і чай чи какао разом з маминими обіймами діють магічно.
Бережіть себе!