Примусова вакцинація: законно чи ні?

У мережі поширюється інформація про те, що Верховна Рада прийме закон, який позбавить невакцинованих громадян України права на вільне пересування, відвідування громадських закладів, права на працю і навчання. Міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко на засіданні уряду 22 вересня заявив, що вакцинація буде обов'язковою для працівників освіти, міністерств, органів влади та місцевих державних адміністрацій.

Я не медик і не вірусолог, а правник. Тому торкатимуся лише юридичного боку питання: наскільки правомірною є поведінка посадових осіб та виправданий тиск з їхнього боку на громадян, фактичний примус до вакцинації. Лише наведу коментар Радіо Свобода завідувачки кафедри епідеміології Львівського національного медичного університету, експертки ВООЗ з реагування на біологічні загрози Наталії Виноград: «Чому в Ізраїлі стався спалах захворювання у школах? Прийшли вакциновані вчителі, які не мали клінічної картини захворювання, але вони були інфіковані і занесли вірус».

Разом з тим, зауважує вона, щеплення допомагає уникнути важкого перебігу захворювання і зменшити кількість летальних випадків.

Якщо за тиждень в Ізраїлі від коронавірусу померло 98 невакцинованих і 94 вакцинованих людей, з яких 70 отримали щеплення двічі, а 24 - тричі (!), то ми не можемо поки що стверджувати, що вакцинація на 100% захищає від смерті.

Отже, вакциновані працівники можуть бути такими ж прихованими носіями коронавірусу, як і невакциновані. Оскільки щеплення лише допомагає уникнути важкого перебігу захворювання, внаслідок вакцинації кількість безсимптомних носіїв хвороби зростає.

З іншого боку, певним громадянам щеплення протипоказане і може призвести до втрати здоров’я і навіть життя.

Конституція України, як основа законодавства, норми якої мають вищу силу порівняно з усіма іншими законами, у ст. 19 наголошує: «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством». Таким чином, примус до певних дій із боку посадових осіб, не підкріплений відповідними законами, тягне за собою відповідальність. У випадку втрати потерпілим здоров’я і життя – кримінальну відповідальність.

А згідно зі ст. 27 кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Тепер щодо погрози звільненням з роботи. Читаємо ст. 43: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». І далі: «Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення».

А всі посилання на вище керівництво спростовує ст. 60: «Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність».

Перелік захворювань, щеплення від яких обов’язкові, дано у Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (ст. 12) та Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя» (ст. 27). Це дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець і туберкульоз. І хоча в ст. 12 зазначено, що «працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб», коронавірусу Covid-19 у цьому переліку досі немає.

І далі: «У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я». Звертаю увагу: відсторонюються від виконання робіт, а не звільняються з роботи!

Звичайно, Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя» передбачає появу нових інфекційних хвороб. Але він передбачає і порядок проведення обов’язкових профілактичних щеплень:

«У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об'єктах можуть проводитися обов'язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об'єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України».

І в будь-якому разі, «профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань». Тобто не можна примушувати до вакцинації людину, яка може в результаті щеплення померти. Навіть тоді, коли є розпорядження головного державного санітарного лікаря України. А такого рішення наразі немає.

Тому щеплення від Covid-19 станом на вересень 2021 року за цими законами не є обов’язковим. Примусове ж вакцинування навіть певних категорій працівників (педагогів, медиків, водіїв громадського транспорту, інших категорій працівників, які безпосередньо контактують з великою кількістю людей через свої трудові обов’язки) є незаконним. Незаконним є також відсторонення від роботи.

Отже, якщо на вас здійснюють тиск на роботі, примушуючи зробити щеплення, просіть рішення головного санітарного лікаря про проведення таких щеплень, і лише після надання такого рішення обговорюйте другу умову – відсутність медичних протипоказань. Примус до вакцинації за відсутності вказаного рішення є порушенням прав працівника і тягне за собою відповідальність, у певних випадках і кримінальну.

Наведу слова освітнього омбудсмена Сергія Горбачова: «Вакцинація вчителів, як і решти громадян, є добровільною. Тому директор закладу освіти наразі не має юридичних підстав для обмеження доступу до роботи у школі нещеплених працівників. Тому я захищатиму права педагогічних працівників, якщо директори не допускатимуть їх до роботи».

На засіданні уряду 22 вересня міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко сказав: «ЄСПЛ у квітні цього року підтвердив положення нашого національного законодавства, що обов’язкова вакцинація є законною і може бути необхідною в демократичних суспільствах та не протирічить конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Проте я не можу з цим погодитися, тому що рішення ЄСПЛ стосувалося вакцинації дітей дошкільного віку в Чехії від таких хвороб, як кір, краснуха та епідемічний паротит.

Нарешті, на сайті «Практика ЄСПЛ. Український аспект» є рекомендації, як захиститися від примусової вакцинації, якщо ви з якихось причин не бажаєте отримати щеплення: Згідно з ними, поки дослідження вакцин тривають і вони не пройшли всі етапи перевірки, люди, які вирішили зробити щеплення, по суті, є добровольцями, учасниками медичного експерименту.

Разом з тим, примушування до участі в медичному експерименті, є, очевидно, аморальним і неправовим діянням. Особливо якщо примус пов’язаний з явною дискримінацією, втручанням в приватне життя або введенням обмежень, що ускладнюють людині отримання засобів для існування.

Якщо ж, попри всі обставини, ви вирішили не робити щеплення – то це ваш вибір і держава, чиновники і роботодавці повинні його поважати. Така відмова не повинна стати причиною дискримінації і не може бути підставою для покарання вас в тій чи іншій формі. У разі необхідності надати письмову відмову, можна рекомендувати оформляти це як відмову від участі в клінічному дослідженні вакцини від Covid-19, як альтернативний варіант можна написати, що відмовляєтеся не від вакцинації, як такої, а від вакцинації конкретною вакциною з проханням зробити щеплення іншою більш дослідженою вакциною. ПАРЄ, Резолюцією № 2361, закликала країни співпрацювати з метою забезпечення рівного доступу до вакцин проти Covid-19 і уникати «вакцинного націоналізму».

Для тих, хто бажає відмовитися від вакцинації, є такі правові підстави:

• ст 1., ст 8, ст 9 Нюрнберзького кодексу 1947 року;
• п. 16 Гельсінської декларації всесвітньої медичної асоціації;
• ст. 6, розділ 1., розділ 3. Заява ЮНЕСКО 2005 року про біоетику та права людини;
• пункти 7.3.1. і 7.3.2. Резолюції ПАРЄ № 2361 від 2021 року «Вакцини проти Covid-19: етичні, правові та практичні міркування».

Отже, кожен громадянин, зважаючи на всі ризики, в тому числі можливі негативні наслідки та ускладнення аж до загрози життю та здоров’ю, має приймати рішення самостійно та без тиску посадових осіб.