Як не отримати втоми від співчуття: поради психолога

Співчувати – це так природно, адже ця частина психічного процесу людини допомагає нам переживати важкі й травматичні події. Проте чи можливо «втомитися від співчуття»? Так, звісно.

Ми часто чуємо наратив, що відчувати втому від війни – соромно, а від співчуття – й поготів. Проте варто пам’ятати, що взаємодіючи з великою кількістю людей, які пережили травматичний досвід, або просто читаючи новини й співпереживаючи своїм громадянам, людина може відчувати завелике напруження, яке важко відрегулювати.

Найпоширенішими симптомами «втоми від співчуття» є прояви хронічного стресу та вторинна травматизація від чужого горя. Якщо його не лікувати, втома від співчуття може спричинити вигорання та, зрештою, навіть депресію. Часом також втома від співчуття призводить до того, що людина намагається відгородитися від чужих проблем, починає «не вивозити» й стає цинічною. Це один із проявів захисної реакції й не варто засуджувати це, адже дієвіше, якщо кожен знатиме, як собі допомогти.

Оскільки моя спеціалізація – психологічна співпраця з ветеранами, їхніми родинами, а також тими, хто надає послуги цим категоріям, тож розповім, які є методи самодопомоги та екологічного спілкування, щоб і чужій проблемі допомогти, і собі не зашкодити.

Що робити у кризових ситуаціях?

Якщо відбувається особисте спілкування й людина, яка ділиться своїм травматичним досвідом робить це занадто емоційно, не дозволяйте «вивести вас із себе». Спокійно та врівноважено відповідайте, не перебиваючи та не проявляючи негативні емоції. Активно слухайте та думайте про те, як ви можете задовольнити потреби цієї людини, тримайте зоровий контакт й проявляйте щирі емоції.

Якщо є час і ви знаєте, що зараз буде складна розмова – постарайтеся відповідно налаштуватися, усвідомте власні емоції та обмеження. Встановіть простір для розмови.

Уникайте висловів: я не знаю, це не мої проблеми, заспокойтеся, тримайте себе в руках тощо. Не використовувати висловів, що принижують особистість людини. Не вживайте складних термінів, говоріть короткими реченнями, не поводьтеся зверхньо.

Натомість використовуйте фрази: я спробую дізнатися, давайте разом розберемось в цій ситуації, я зроблю все залежне від мене, щоб вам допомогти тощо. Валідизуємо почуття: застосовуємо прийняття, неосудливе ставлення. Уникаємо стигми та дискримінації: надаємо підтримку.

Як спілкуватися з членами родин полеглих ветеранів та ветеранок?

Звісно, непідготовлена людина не може бути психологом, проте загальне розуміння того, що переживає людина при втраті близьких, може допомогти зрозуміти свого співбесідника. Людина, котра зазнала втрати, проходить горювання. Завдання горювання: прийняття реальності втрати – біль горювання – духовне пристосування та пристосування до життя без близької людини (змінюються соціальні ролі: «хто я тепер»; змінюються цінності, переконання, оточення) – збереження зв'язку з загиблим, встановлення значущої пам'яті і формування світлих спогадів.

При переживанні втрати люди задаються питанням і висловлюють їх в голос: Чому я?

Чому моя сім’я? Який сенс тепер у всьому? Для чого жити? Як мені далі жити? Як тепер діти?

Як у такій ситуації спілкуватися? Прийняти почуття (власні і людини, з якою спілкуєтесь). Надаємо сенсів – визнаємо внесок загиблих героїв і сім’ї у нашу перемогу. Завжди пам’ятаємо, що коли один із членів родини йде служити – з ним морально служить вся родина. Тому нормально переносити подвиг загиблого героя чи героїні й дякувати за нього. Важливо також виявляти повагу, висловлювати вдячність за життя.

Загалом підтримка в громаді та соціальному оточенні дає можливість краще справлятися в періоді переживання горя. Тому нормально не сторонитися від родин, які втратили близьких, а всіляко їм співпереживати й підтримувати.

Проте важливо пам’ятати й про деякі нюанси при спілкуванні з членами сімей загиблих. Що родини (сімейні системи) не завжди підтримуючі, іноді можуть мати конфлікти різного характеру всередині групи. Загиблий захисник чи захисниця можуть мати декілька родин. Частина сімейних зв'язків захисників може бути неофіційною. У такому випадку ми не висловлюємо свого ставлення чи думки, не стаємо на бік жодної зі сторін.

А як щодо спілкування з родинами зниклих безвісти?

Невизначена втрата є найбільш стресовим видом втрати, адже не піддається вирішенню та створює довгострокову плутанину щодо того, хто входить до певної сім’ї та виходить з неї.

Зі смертю відбувається офіційне засвідчення втрати, а траурні ритуали дозволяють попрощатися. При невизначеній втраті жоден із цих маркерів не існує. Постійна двозначність блокує пізнання, пристосування та формування сенсу та заморожує процес горя.

Доктор Полін Босс, США (започаткувала і обгрунтувала термін «невизначена втрата»)

Коли втрата пов’язана з двозначністю, емоційний біль набагато сильніший, а його вплив на благополуччя людини посилюється.

Невизначена втрата: триває без закриття, її важко розділити, відсутність можливості попрощатися та провести ритуали прощання, відкриті правові питання (статус тощо).

Підтримуючи людей, які живуть у процесі з невизначеними втратами пам’ятаємо, що важливо підтримувати їхню стійкість (підвищення терпимості до невизначеності та змін). Вони мають свої, індивідуальні способи реакцій, як переживати цю невизначеність. Тому ми не наполягаємо, що вона має бути пережита, поважаємо вибір способу.

Профілактика втоми від співчуття

Найперше визнаємо свої власні емоції та почуття. Визнаємо, що можемо бути: сумними, втомленими, безпорадними, дратуватися, злитися, хотіли би не мати справи з такими питаннями, проте розуміємо, що зараз реальність саме така.

Ставимося до співбесідників емпатійно. Не засуджуємо й не даємо оцінки їхньому досвіду та вчинкам. Не ділимося власним травмуючим досвідом. Вдячні за зусилля, які людина докладає, аби пережити свої втрати чи період невизначеності.

Ізраїльський психолог Мулі Лахад запропонував багатовимірну модель «зустрічі зі світом» модель подолання стресу та пошуку внутрішньої стабільності для людини. Модель «BASIC Ph» – це «міст над прірвою», що дозволяє відновлювати життя.

B – Belief & values – віра, переконання, цінності, філософія життя.

A – Affect – вираження емоцій та почуттів.

S – Socialization – соціальні зв’язки, соціальна підтримка, соціальна приналежність, спілкування.

I – Imagination – уява, мрії, спогади, творчість.

C – Cognition, thought – розум, пізнання, когнітивні стратегії.

Ph – Physical – фізична активність, тілесні ресурси.

Іноді й найдосвідченіші та витривалі також потрапляють у пастку втоми від співчуття. Адже підтримка й турбота про людей, які зазнають сильного емоційного болю та фізичного переживання – виснажлива робота, але дуже важлива. Пам’ятайте про вчасне відновлення власних ресурсів.

Якщо потребуєте підтримки, фахівці Гарячої лінії Українського ветеранського фонду безплатно надають підтримку щодня та цілодобово: 0800332029.