Як Білорусь може стати нафтовою мішенню Росії

Російські ЗМІ ніби неохоче розігрують цікаву тему.

За різними оцінками, удари по НПЗ торкнулися приблизно 10% російського нафтоперевалювального ринку. Начебто не критично, але є нюанс.

Як пишуть галузеві та ділові видання, вразливістю паливного ринку РФ є недостатній обсяг внутрішнього виробництва бензинів з октановим числом 95+. Наприклад, з А-95 можуть розпочатися проблеми, виникне дефіцит у разі високого попиту/продовження ударів.

Щоб закрити проблему, можна імпортувати А-95. І найочевидніше джерело – НПЗ Білорусі. Зокрема, Мозирський – сучасне підприємство, розташоване за 28 км від кордону з Україною.

Росмедіа мимоволі натякають, що у разі постачання білоруського бензину на російський ринок, цей НПЗ може стати законною метою та ласим видобутком. Все, що летить на 50+ км, є для нього загрозою. І зрештою перетворить на руїни.

Білорусь експортує бензин до третіх країн. У Росію постачати було невигідно через нижчі ціни. Але у разі дефіциту ціни піднімуться, виникне спокуса. Та й старші товариші із Кремля можуть попросити.

Зараз Лукашенко балансує на тонкій межі: послати війська в Україну він відмовляється, хоча передав росармії снаряди, частину бронетехніки та артилерії. Білоруська швейка та інші підприємства обслуговують російську армію. Загалом, тихесенько заробляє і петляє.

Україна завжди виявляла стриманість у відносинах із Білоруссю. Тому вдавалося уникати безпосередньої битви. Атакувати Білорусь особливих резонів немає.

А ось у РФ можуть знайтись групи, які зі своїх шкурних міркувань були б раді винести Мозирський НПЗ та зіштовхнути Київ із Мінськом. Дрони змінюють траєкторію. Прилетіти/бути запущено може з будь-якої сторони.

Отже, спроба розпропагандистів вказати пальчиком у бік України – це завчасна явка з повинною. Лукашенко має замислитись, бо може постраждати перлина його активів.