Пресконференція Зеленського. Чому не варто критикувати президента
«Для міжнародної арени такі пресконференції дуже потрібні»
Друзі, напишу спокійно і без емоцій. Мені багато чого не подобається в наших внутрішніх питаннях і багато чого резонує в моїй голові і викликає злість. Але зараз відкинувши все це, хочу висловитись про вчорашню пресконференцію Президента.
Почну я з того, що на фронті зараз надзвичайно важко. Не вистачає снарядів, не вистачає авіації, не вистачає нових сучасних рішень. Навіть як би Україна на максимум запустила свої можливості на початку вторгнення, то б на сьогоднішній день ми і надалі були залежні від допомоги зовнішніх партнерів. Ну така наша реальність і проблему тут потрібно розглядати ще з 1991 року.
Отож, у нас є ряд країн, які підтримують нас. Але вся підтримка залежить від настроїв людей в цих країнах. Їхні політичні еліти реагують на ці настрої і приймають рішення. Ніколи політик в Європі не буде йти проти своїх виборців. Все всюди працює одинаково, що в нас, що в них. Так це побудовано.
Рядові європейці чи американці цікавляться Україною поверхнево. Повірте, ми в них точно не є предметом обговорення кожного вечора на кухні. Тому їх треба постійно розрухувати, пояснювати і доносити важливість наших проблем. Щоб коли їхні політики вийдуть з черговими заявами, вони їх підтримували, а не критикували. Ми маємо чіткі приклади зі Словаччиною та Угорщиною.
Тому я вважаю, що на цій пресконференції з точки зору міжнародної політики були створені правильні наративи і меседжі. Зеленський чітко сказав, що треба змінювати думку європейського суспільства. Повірте всі ці міжнародні журналісти поїдуть долому і будуть писати про це. Будуть формувати суспільну думку і акцентувати на важливому.
В цьому тексті я буду нагадувати, що на вулиці війна, а на фронті – пекло. Люди воюють за межами своїх можливостей. Чому нагадую? Бо памʼять у нас дуже коротка.
Повертаючись до теми пресконференції. Більшість питань було по суті: недостатня кількість і швидкість допомоги. Це питали майже всі іноземні журналісти і їм були дані адекватні відповіді. Від Президента було декілька потужних емоційних акцентів, один з них, що втрата часу – це більша втрата людських життів.
Подумайте самі, в залі 80% журналістів – іноземці і ми починаємо говорити про корупцію, кадрові зміни, ухилянтів, про колишню мерзотну «беркутню», яка не хоче воювати, який би тоді був репост в закордоних ЗМІ? Мене всі ці питання теж дуже хвилюють і повірте викликають такі емоції, що аж розриває. Але зараз дуже необхідно розділити мох і болото. Бо, втретє повторюсь, на фронті не роботи воюють, а люди і їм кожного дня потрібна велика кількість зброї, якої у нас нема.
Підібʼю підсумки.
Для міжнародної арени такі пресконференції дуже потрібні. І все, що потрібно було донести до іноземних партнерів, було донесено. Але Президенту також потрібно не забувати про внутрішні наративи, які назбируються в українського суспільства все більше і більше. Тому якщо з мохом вчора розібрались, то болото наше нікуди не поділось.
P.s. Друзі, я зараз військовий і мені дуже не хочеться давати комусь політичних оцінок, от нікому. Але очевидні речі, які лежать на поверхні, не потрібно закопувати. Влада, опозиція, ті хто в політиці і ті, хто в неї хоче потрапити, не грайтеся з війною. Вона не пробачає помилок.