Удари вглиб Росії. Рішення партнерів, яке дасть право на стратегічний успіх України

2 роки тому, 31 травня 2022 року, президент США Джо Байден заявив в своїй колонці для NYT, що Сполучені Штати нададуть Україні системи Himars. В колонці, зокрема, зазначалось, що Білий дім не заохочує і не дозволяє Україні завдавати ударів за її межі. «Ми не хочемо затягувати війну лише для того, щоб завдати болю Росії», – писав тоді президент США. Сьогодні обмеження послаблюють, але американські посадовці запевняють, що загальна політика США у питанні атак по цілях у Росії не змінилася – далекобійні удари вглиб території, як і раніше, під забороною.

Проте, війна триває вже третій рік, і агресивність Росії не знижується. Навпаки, Росія використовує керовані авіаційні бомби для завдання ударів по містам-мільйонникам, зокрема, – Харкову, та за останні місяці знищила 80% теплової генерації і третину гідрогенерації України, тепер на українців чекає надважка зима. Крім того своєю нещодавньою заявою зробленою напередодні Саміту миру, Путін лише підтвердив, що зупинити його можна лише силою.

Питання щодо дозволу завдавати ударів західною зброєю по території Росії все частіше знаходить підтримку серед західних лідерів. Цю думку намагався донести і президент України Володимир Зеленський у Вашингтоні в кулуарах саміту НАТО. Зокрема, прем'єр-міністр Великої Британії Кейр Стармер заявив 9 липня, що Україна може використовувати британські ракети великої дальності Storm Shadow для нанесення ударів по Росії, повідомляє агентство Bloomberg.

Зміна політики партнерів України

Дискусія щодо можливості відповідати на російську агресію в рамках міжнародного права розпочалася 3 травня 2024 року із заяви очільника МЗС Великої Британії Девіда Кемерона. У ній дипломат повідомив, що Україна має право завдавати ударів британською зброєю по цілях в Росії, оскільки москва обстрілює українську територію. Наразі більше десятка країн підтримали право України симетрично відповідати РФ, використовуючи озброєння їхнього виробництва.

Попри це найважливішою країною в цьому питанні залишається США. Тільки Вашингтон може кількісно та якісно закрити потреби Сил оборони України в далекобійному озброєнні. Сполучені Штати наразі є єдиною країною, яка має відповідні запаси широкого спектру далекобійного озброєння. Якщо Вашингтон надасть Україні дозвіл на використання цієї зброї для нанесення ударів по військових цілях в Росії, це може заохотити інших союзників України надати допомогу власною зброєю великої дальності, наприклад, німецькими крилатими ракетами «Таурус». Наразі Німеччина відмовляється постачати їх Україні, все ще вважаючи, що це може втягнути Берлін у війну з росією. Німецька ракета має вищу «ймовірність ураження» та більшу дальність польоту ніж наприклад Storm Shadow, тому в разі її застосування Силами оборони України, удари по законним цілям в Росії мали би більшу ефективність.

31 травня президент України Володимир Зеленський повідомив, що Вашингтон таки дозволив обмежене використання озброєнь від США у прикордонному з Харковом регіоні Росії. Наразі ж Сполучені Штати Америки дозволили Україні використовувати американську зброю для ураження будь-яких російських сил, що атакують через кордон, а не лише тих, що перебувають поблизу Харківщини. Проте це лише півміра, для успішної оборони Сполучені Штати повинні повністю зняти обмеження для України у відбитті агресії Кремля, зокрема, надати дозвіл на використання далекобійної зброї для ураження легітимних військових цілей по всій території російської федерації.

Наразі Київ досі не може відповідати на атаки симетрично, обмежуючись власною територією, окупованою кремлем та смугою російського прикордоння в 100 кілометрів від України. В той самий час Росія практично щодня завдає ударів як по військовим, так і по цивільним об'єктам України зі своєї території, використовуючи при цьому широкий набір засобів ураження: від літаків стратегічної авіації та бомбардувальників до РСЗО та систем ЗРК, що вбивають мирних мешканців та знищують цілі міста.

Україна має успішний досвід застосування західної зброї, зокрема американської, для досягнення переваг на полі бою та деокупації територій. Наприклад, під час звільнення міста Херсон наприкінці 2022 року, коли українські системи M142 Himars зруйнували російську логістику на правому березі річки Дніпро. Чи завдання ударів британсько-французькими крилатими ракетами Storm Shadow по штабу та кораблях Чорноморського флоту РФ. Разом зі звільненням острова Зміїний та іншими процесами ці удари стали важливою складовою у відновлені експорту українського збіжжя акваторією Чорного моря до рівня довоєнного. За інформацією Bloomberg, світові ціни на пшеницю почали падати після того, як перший корабель із зерном покинув Україну в серпні 2023 року.

Проте навіть обмежене використання озброєння вже дає результат. Відразу після надання обмеженого дозволу США, Збройні сили України завдали удару високомобільними артилерійськими ракетними системами по російській системі протиповітряної оборони в Бєлгородській області, відео із палаючою технікою 3 червня поширили російські ТГ-канали. В результаті удару було знищено або пошкоджено два радари та дві пускові установки С-400, які вели вогонь по місту Харків. За повідомленням видання The Washington Post, в травні 2024 року росіяни завдали 76 ударів по Харкову, через які загинули та отримали поранення 278 людей. В червні кількість ударів, порівняно з попереднім місяцем, впала щонайменше в 12 раз. Наразі основною загрозою для міста залишаються російські авіабомби, тільки 22-23 червня росіяни завдали авіаударів по центру міста та приватному сектору, внаслідок чого загинуло 4 людей, ще 60 були травмовані.

Зміна напрямку ударів

За умов, що Україна зможе застосовувати далекобійне озброєння для знищення законних військових цілей у відповідь на атаки москви, в РФ може виникнути потенційна «смуга ураження» до 300 кілометрів, і це ставить Кремль перед новими викликами. Варто відзначити, що зона в 300 кілометрів – це умовне визначення потенційної дальності застосування західного озброєння, яке Україна отримала або може отримати. Наприклад, американські ракети Atacms M39 чи M39A1, франко-британські авіаційні крилаті ракети Storm Shadow чи німецькі ракети Taurus. Звісно, дальність залежатиме від сукупності різних факторів, таких як місце застосування, тип озброєння та власне носія зброї.

Безпека своїх прикордонних регіонів критично важлива для російського військово-промислового комплексу та армії в цілому. Зумовлено це тим, що багато російських військових об’єктів знаходиться в європейській частині країни, у тому числі велика їх кількість – у визначеній зоні потенційного ураження.

Зокрема, в смугу можуть потрапити десятки військових заводів, які виготовляють озброєння, що використовується для знищення цивільної інфраструктури та атак на мирних українських мешканців. Наприклад, російський завод композитних матеріалів «Авангард» в місті Сафоново Смоленської області. Це підприємство входить до корпорації «Тактичне ракетне озброєння» та виробляє транспортно-пускові контейнери та корпуси двигунів твердопаливних ракет, якими завдають ударів по Україні. В самому Смоленську базується авіаційний завод, який в листопаді 2023 року вже був уражений дронами Головного управління розвідки МО України. Цей удар порушив процес виробництва ракет Х-59 різних модифікацій.

В потенційну зону ураження потрапляє курський завод «Авіаавтоматика» (підприємство виробляє системи управління для БПЛА й бронетехніки) та воронезький «Електросигнал» (виробник засобів зв’язку для російської армії). У Воронежі є кілька підприємств, що виробляють електронні компоненти (мікросхеми, транзистори, діоди тощо), які покликані стати аналогом західних компонентів й замінити їх у російському озброєнні. Наприклад, продукція Воронезького заводу напівпровідників «ВЗПП-С» призначена для використання в засобах радіоелектронної боротьби та радіоелектронної розвідки (РЕБ/РЕР), в системах військового зв’язку тощо. Системи РЕБ/РЕР в найближчому майбутньому можуть стати одним з визначальних факторів в цій війні, тому розвиток подібної галузі ВПК Росії – це критична небезпека не лише для України, а і для країн НАТО. Крім засобів РЕБ електроніка цього підприємства також може використовуватись в інших військових виробах. Десятки подібних підприємства є і в інших містах: Таганрозі, Брянську, Ростові-на-Дону, Липецьку тощо.

Проте не менш важливим є завдання ударів по тилових військових частинах РФ, військових складах, а головне – аеродромах. У згаданій прикордонній зоні (близько 300 км) з Україною РФ має близько 184 військові частини міністерства оборони, ФСБ та росгвардії і щонайменше 18 військових аеродромів. Ці летовища регулярно використовуються для завдання ударів по території України, в логістичних цілях, з метою перевезення озброєння, радіорозвідки.

Попри обмеження у засобах Сили оборони України змогли досягти певних успіхів в ураженні подібних об'єктів в тилу ворога. Для цього СОУ використовують всі наявні ресурси. Зокрема, ударні БПЛА, бойове навантаження яких порівняно невелике, а також диверсійно-розвідувальні групи. Таким чином ГУР атакували українськими дронами аеродроми Сеща, Шайковка та Воронєж, а на аеродромі «Сольці» завдяки діям української диверсійно-розвідувальної групи був вперше знищений стратегічний бомбардувльник Ту-22М3. Проте в разі застосування потужнішого та далекобійнішого озброєння партнерів, ці удари могли б мати набагато більший ефект.

Джерело Українського центру безпеки та співпраці (УЦБС) у воєнній розвідці проінформувало про наслідки атак українських спецслужб на російські аеродроми та удари по об’єктах «Кущевська» (Краснодарський край) та «Морозовськ» (Ростовська область). З цих аеродромів російські літаки здійснюють від 100 до 150 літаковильотів на день для атак України. Підтверджені удари по цих авіабазах знищили або пошкодили щонайменше 17 літаків ВКС РФ, серед них бомбардувальники Су-34, які Росія використовує для того, щоб скидати КАБи на позиції ЗСУ і прифронтові українські міста.

Проте наявних озброєнь не завжди достатньо для ефективного ураження ворожих об'єктів у тилу. москва розуміє відносну безпеку свого прикордоння та захищеність від застосування високоточної та дальнобільної зброї, зокрема MLRS чи крилатих ракет європейського виробництва. Це дає їй змогу не тільки використовувати наявні військові об’єкти, але й будувати нові. Наприклад, в Бєлгородській області, за 70 кілометрів від кордону, Росія розбудовує новий військовий аеродром Алєксєвка. Саме з території Бєлгородщини регулярно відбуваються невибіркові обстріли Харкова і населених пунктів Харківської області, переважно із застосування артилерії чи систем протиповітряної оборони С-300, які українські сили тривалий час не могли знищити через відсутність технічних спроможностей.

В даний момент зберігається вікно можливостей для ураження російських аеродромів та літаків. Вже тривалий час російські воєнкори та блогери б'ють на сполох через відсутність повноцінних захисних укриттів для військових літаків у вигляді бетонних ангарів й почали пропонувати робити захист з вантажних контейнерів, наповнених землею. І їхні побоювання небезпідставні: застосування касетних снарядів, за умов, що літаки на аеродромах захищені лише по периметру та незахищені згори, мали б суттєвий вплив на російську авіацію. Так, касетні суббоєприпаси Atacms не залишають після себе великих кратерів, але вкривають велику площу і перетворюють неброньовану авіаційну техніку на решето. В такому разі, а умови, що жоден літак не буде перехоплений, для виведення з ладу однієї ескадрильї російських ВКС РФ, на авіабазі в межах 150-300 км від території України, було б достатньо кількох касетних ракет Atacms Block I.

Як приклад, можна навести перше успішне застосування касетних ракет Atacms 17 жовтня 2023 року в ході операції Dragonfly Сил спеціальних операцій. Тоді Збройні Сили України завдали ударів по аеропортах біля тимчасово окупованих міст Бердянськ (Запорізька область) та Луганська. Внаслідок операції було знищено щонайменше 9 гелікоптерів, спеціальна техніка, пускова установка ППО та склад авіаційних боєприпасів. Після подібного удару російські ВКС були змушені перебазувати свої гелікоптери подалі від фронту в тил, в тимчасово окупований Крим та на територію Росії. Проте через недавні удари ракетами Atacms, місця базування авіації у Криму тепер також під загрозою ураження. Зокрема після ракетного удару 16 травня, Росія втратила два літаки та гелікоптер, що підтверджують супутникові знімки. Москва бачить цю негативну динаміку для своєї авіації, тож ще у листопаді 2023 року почала зводити ангари на військовому аеродромі у Волгоградській області, що за 450 км від підконтрольної Україні території.

Ще одним важливим та позитивним аспектом атак на військові та стратегічні об'єкти в РФ є необхідність росіян знімати засоби ППО з інших ділянок для їх прикриття. Таким чином утворюючи прогалини в системі ППО РФ, що, в свою чергу, дозволяє українським безпілотникам проникати на глибину понад 1800 км території Росії

Підвищення обороноздатності, зміни на фронті

Межі оборони України визначені міжнародним правом, але цьому перешкоджають обмеження, накладені її союзниками. За умов, що Україна могла б вражати російські позиції на значній глибині, окрім ураження стратегічних цілей, це б також ускладнило будь-яке нарощування російських резервів на кордоні та їх просування вглиб північних регіонів України тощо.

Кремль використовує шантаж і залякування, щоб сформувати серед західних країн позицію, згідно з якою будь-який удар по цілях в Росії із застосуванням західної зброї буде доказом участі Заходу у війні. Проте оголошені «червоні лінії» не працюють, крім того Кремль і так заявляє, що воює з НАТО. Наприклад, не було жодної реакції на удари ракетами Himars по військових цілях в Бєлгородській області Росії чи реакції на застосування американських далекобійних ракет Atacms по військовому аеродрому в місті Джанкой (тимчасово окупований Крим).

Існуючі обмеження, накладені союзниками, дають агресору неоціненну перевагу. Наприклад, ураження російських винищувачів, які дислоковані на авіабазах в прикордонних регіонах, дозволило б позбавити авіаційної підтримки штурмових підрозділів російської армії під час наступальних операцій, як це відбувалось під час штурмів Авдіївки та Бахмута. Відповідно, російські операції, подібні тій, що Кремль почав 10 травня на північному сході Харківщини, були б набагато складнішими для Москви. Про можливі плани щодо Харкова озвучував у кінці березня головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський і представники української розвідки. Зокрема про плани і кількість угруповання російських військ, що можуть бути задіяні у цьому наступі в інтервʼю Economist заявив заступник голови військової розвідки України Вадим Скібіцький. Таким чином, українські розвідники побачили скупчення сил і засобів противника та повідомили про це командуванню. Як наслідок, напередодні наступу в зону потенційного прориву були перекинуті додаткові підрозділи.

Однак українські війська не змогли застосувати західне далекобійне озброєння, таке як артилерія та РСЗВ, для розгрому військових формувань на території російської федерації. Українська зброя, яку могли використовувати Збройні сили України – наприклад, найсучасніші самохідні артилерійські установки «Богдана» – поступається західним зразкам, що є кращими за російські та українські (радянські) аналоги.  В результаті в Харківській області було знищено три САУ «Богдана». У свою чергу західна артилерія з більшою дальністю стрільби і мобільністю, така як Archer або Caesar, була б більш ефективною і мала б більше шансів вижити в контрбатарейній боротьбі.

13 червня Міністр оборони США Ллойд Остін після засідання контактної групи з питань оборони України заявив, що рішення Вашингтона дозволити українським військовим бити американською зброєю по цілях на території Росії позитивно вплинуло на оперативну обстановку на Харківщині, російський наступ уповільнився і вдалось уникнути будь-яких серйозних проривів з боку Росії.

Крім того, зняття обмежень сприятиме усуненню загрози з боку російської авіації для таких міст, як Харків, та позицій Збройних сил України. Наразі авіаційні бомби з модулем планування та корекції (УМПК) – є одним з основних засобів ураження для російської тактичної авіації. Від початку 2024 року бойова авіація РФ скинула на українські позиції понад 3500 авіабомб. Ця кількість вшістнадцятеро більша порівняно з аналогічним періодом минулого року. Росія використовує бомбардувальники Су-34 за 30, 40, а часом за 60 км від лінії фронту, щоб завдавати удару по українським укріпленнях чи містах. Тому ракети «земля-повітря» малої дальності, які зараз використовує Україна, не в змозі досягти цих літаків. Проте в разі дозволу союзників ситуація може змінитися.

Обмеження зони ударів по території РФ в 100 кілометрів, які за повідомленням західних медіа наразі існують, не дають змоги ефективно вражати основні цілі, які використовує Росія для атак. Зокрема під зону ударів не потрапляють російські авіабази Балтімор та Бутурлинівка, де базуються російські бомбардувальники Су-34, що атакують Україну.

Удари по російських військових авіабазах змусять командування РФ переносити ці бази з під зони ураження у 300 км, що збільшить час польоту російських літаків до району запуску бомб або ракет і скоротить термін їхньої служби. Зокрема, за даними британської розвідки, через українську атаку на вже згаданий аеродром «Кущевська» РФ була змушена відвести з цього району приблизно 40 літаків різних типів та розосередити їх на численних аеродромах далі від лінії фронту. Іншим важливим фактором є те, що збільшення часу підльоту російських літаків збільшить час на виявлення і реагування в Україні, як на землі, так і в повітрі. Відповідно, це дозволить заздалегідь попереджати про атаки і збільшить час для реагування на ці удари.

Політичні розрахунки не повинні переважати здорову воєнну стратегію, якщо ви розраховуєте на успіх у війні. Не варто забувати і те, що обмеження піднімають вартість оборони, оскільки зброя, необхідна для захисту, є набагато дороговартісною ніж очікувані засоби ураження.

Помічник держсекретаря США у справах Європи Джеймс О'Браєн нещодавно зазначив, що якщо Росія спробує розширити нинішній фронт, Україні буде дозволено вести вогонь на більшій відстані. Наразі, за словами О'Брайена, Росія втрачає здатність наступати через знищення Україною російських об'єктів поблизу кордону. Ця заява підтверджує ефективність українських ударів по військових об'єктах в Росії. Водночас це свідчить про те, що наразі у Вашингтоні немає політичної волі дозволити ширше застосування американської зброї. Збільшення дистанції можливе лише у випадку нового російського наступу, тому у США немає ніяких стурбованастей на рахунок можливих ризиків та реакції Росії на цей крок, лише власні самообмеження. 

Наразі зволікання з прийняттям такого рішення негативно впливає на безпеку українських міст та ситуацію на фронті. Така зміна є стратегічним питанням, і українці не можуть чекати, поки Москва розширить фронт, перейшовши в наступ на півночі України або в інших регіонах.

Удари по об'єктах на території Росії могли б допомогти українським Збройним силам перехопити ініціативу на полі бою і зменшити військовий потенціал ворога, який загрожує не лише Україні. Для цього союзники України повинні реалізувати власну довгострокову стратегію протидії російській агресії.