Чи вдасться повернути громадян, які відчули якість життя в «старій» Європі?

Війна призвела до кардинальних змін в попиті українського суспільства на реформи, якість економіки, фінансових послуг та і на якість життя також. Відтік населення тільки до ЄС сягнув 4,2 млн осіб (за офіційною статистикою), загалом – до 6 млн осіб. Це одна з основних проблем.

На перший погляд, 6 млн від офіційних 43 млн осіб – це багато, але не катастрофа. Але та ж офіційна статистика вказує, що оцінка трудових ресурсів в Україні становила близько 27 млн осіб. Серед тих, хто виїхав з країни, багато економічно-активного населення та дітей. Тобто країна через вторгнення втратила мінімум п’яту частину трудового ресурсу. Але проблема стала не стільки безпековою, скільки кон’юнктурною.

Якість життя в ЄС та в Україні дуже відрізняється. Не можна виміряти якість життя тільки податковим тягарем або рівнем кредитних ставок. Економічно-активне населення обирає місце проживання за багатьма факторами: рівень потенційних доходів, рівень податків, доступність кредитів та розмір кредитних ставок, доступність оренди (або іпотеки) житла, доступність освіти для дітей, рівень розвитку медицини, безпека і т.д. Істина полягає в тому, що економіки без трудового ресурсу не існує. Зменшення трудового ресурсу призводить до ослаблення економіки, яка є джерелом підтримки оборонного сектору та процентного тягаря по державному боргу.

Насправді, важливими є не окремі питання безпеки, чи податків, чи кредитних ставок або зарплат, а весь комплекс факторів. Простою мовою: коли наших 6 млн громадян опинились за кордоном, то частина з них відчула іншу якість життя. Вони там побачили, можливо, вищі податки, але і нижчі кредитні ставки, доступну оренду житла, безпеку, та значно вищі зарплати.

Напружує вже не стільки загальна кількість трудових ресурсів, які залишили Україну, скільки їх міграція з Польщі до Німеччини. За даними польських джерел, з Польщі до Німеччини переїхало багато українців з середнім віком 35 років, і тільки 2% з них непрацездатного віку.

Чи вдасться повернути цих громадян, які вкусили якість життя в «старій» Європі? Це не тільки безпекове питання. Тут в Україні їх очікують рясні податки, високі кредитні ставки, низькі зарплати і дороге житло в великих містах. Чи повернуться ці мігранти (трудові ресурси) в Україну? Чи вистачить їм для повернення одного патріотизму та ностальгії? Відповідь на це питання залежить від економічної, фіскальної і монетарної влади в Україні.

Поки що влада налаштована «закручувати гайки»: більше податків і по більшим ставкам, збільшення реальних кредитних ставок. Якщо відкинути факти саботажу та неефективного управління, то владні мотиви цілком зрозумілі. При зменшенні масштабу економіки тягнути оборонний сектор все важче, а дефіцит міжнародної допомоги (десь 10-15 млрд доларів на 2024 рік) спонукає шукати джерела коштів.

І тут є 2 цікавих аспекти. З одного боку, як мінімум 4 млн трудових ресурсів поїхало в ЄС виробляти додатковий ВВП в країнах ЄС (звісно спочатку як біженці, а вже потім як трудові мігранти). З іншого боку, їх відсутність в Україні відбивається на масштабах нашої економіки і на здатності тягнути оборонний сектор. Тож виникає 2 логічних питання:

1. До наших партнерів в ЄС: якщо близько 4 млн трудових мігрантів з України вже закривають дефіцит в трудових ресурсах в ЄС та виробляють ВВП країн ЄС, то невже не можна прямо зараз почати конфіскацію російських суверенних активів в ЄС на користь України?
2. Яка стратегія економічної, фіскальної та монетарної влади, яка спрямована на повернення українців в Україну?

Поки обидві сторони думають над відповіддю, наведу факт про динаміку експорту ІТ-послуг з України. Зниження обсягів експорту ІТ-послуг очевидне і має систематичний характер. Чому це важливо? Зайнятті в ІТ, як правило, не прив’язані до місця і можуть вільно обирати податкове резидентство, країну проживання і обслуговуючий банк.

Тому тренди, які показує цей сектор, індикативні і превентивні в плані обрання його трудовими ресурсами юрисдикції для роботи. Ця статистика, як і офіційні данні ЄС про 4,2 млн українців, дає привід замислитись над тим, що відбувається, всій економічній, фіскальній та монетарній вертикалі. Поки що офіційної відповіді на ці воєнні виклики я не бачу.