Реєстрація кандидатом в президенти політичного трупа

Партія «Сила людей», від якої він висувався, і якої тепер щиро шкода, ніби закликала його знятися з виборів. Гнап цей заклик, виходить, проігнорував, він каже, що ні в чому такому не винен, все чесно, мовляв. Може й так, взагалі – не хочу розбиратися, що там було насправді.

Справа тут не в тому «зкрисятничав» кандидат спільні гроші, виділені на весь колектив, чи це неправда, справа в репутації, яка формується, а ще точніше – заплямовується, задовго до рішення будь-якого суду. А з огляду на це, можна уважати, що 8 лютого 2019 року кандидатом в президенти у нас зареєстровано політичного трупа. Але схоже, Дмитро Гнап від того не сильно переймається. 

А може, так і треба? Бо коли неупереджено і ретельно покопатися в минулому кожного з 44 зареєстрованих, навряд чи хтось з них вийде з цієї процедури абсолютно чистеньким: нічого не свого не присвоїв, всі податки заплатив, принципової правди не приховав… А якщо розширити таку перевірку на все українське суспільство? Багато знайдеться серед нас тих, хто одночасно і придатний до виконання найвищих державних функцій, і має на це повне моральне право? Печалька виходить…

Кого обирати, якщо непорушно стояти на принципах, до яких ледве не всі ми декларуємо відданість, але порушуємо масово і без жодних проблем, як казали колись в армії: «стоячи, лежачи і з коліна»?

Може, даруйте за наївність, амністію моральну в Україні об’явити? Мовляв, все, що раніше було, - прощаємо і ближньому, і дальньому, і собі коханому, але більше не гріши. Спокусливо. Але хто ж у нас і з нас може гарантувати це «більше». Чесно і на жаль: я не знаю, що з тим робити. А ви?