Мета Путіна – викликати паніку серед українців
За вісім років так і не створено Ставку верховного головнокомандувача
Цікаво спостерігати за панікою, що приводить до оніміння бюргерів на Заході від інформації, що Путін вкотре посилить градус російсько-української війни, що триває вже восьмий рік.
Страх хоч на секунду втратити контроль над комфортним життям і депресію від кількості отриманної інформації, перетворює їх на сусликів перед удавом.
Мета ж цієї інформаційної кампанії – викликати паніку саме серед українців і змусити нас капітулювати та здатися без бою, імплементувавши вбивчі Мінські угоди в Конституцію і законодавство України.
До речі, під тиском найвірніших союзників Путіна в Європі: Німеччини та Франції (нормандський формат після Мінська – це другий стратегічний капкан).
Насправді – це, на моє тверде переконання, головне завдання Путіна
Але українці не злякалися. Паніки серед населення не має. Тому Путін вдасться до примушування силою.
Питання лиш обсяг цієї агресії та її гострота.
І тут ми бачимо м’яко кажучи дивну реакцію влади.
Якщо попередня влада використовувала паніку як спосіб прикриття своїх оборудок (ми постійно чули, що нічого не можна робити, бо «Путін нападе», «не хитайте човен», «шатуни» і так далі), то нинішня – вдалася до діаметрально-протилежної позиції щодо комунікації з суспільством – застосовуючи будиський принцип недіяння.
Водночас, на восьмому році війни ніхто так і не пояснив суспільству, що робити в результаті авіанальоту, як діяти в умовах блекауту, вимкнення зв’язку, який елементарний запас найнеобхідніших речей має бути в кожного громадянина
Коли за вісім років ми хоч раз бачили масові навчання цивільної оборони?
Суспільство бачить розгул російської агентури, дивні провадження Окружного адмінсуду міста Києва і жодної адекватної реакції влади.
За вісім років так і не створено Ставку верховного головнокомандувача.
Тому розуміємо, що сподіватися в критичний момент варто лише на себе.
І тут Путін отримає те ж, що отримав у 2014 році. Оцінюючи потенціали української влади, Збройні Сили, економіку (бачачи свою тотальну перевагу), критично і катастрофічно для себе недооцінює потенціал української нації.
А він за вісім років зріс.
І те, що українці не тремтять перед Путіним і не ведуться на шантаж, – найяскравіша ознака цього
І навіть полювання на зайців перед лінією безчисленних орд – теж свідчення того, що психологічно українці не бояться ворога.
Більше того, вже втомилися чекати небажаних гостів.
Легкої переможної прогулянки точно не буде.
Чекаємо з нетерпінням.