Напади на ТЦК. Чому це небезпечно для цивільних українців
Історія вчить тому, що зайва м'якість відносно людей, які протистоять власній країні та її армії, чисто математично виходить всім дорожче
Інколи чую аргумент, що, мовляв, люди які на ТЦК стрибають через те, що-де ті їм туристів відлякують – вони ж теж українці, з ними треба м'яко.
Тут така проблемка – це щира правда. Але маємо історичний досвід.
Колись українці – я точно знаю, паспорти в них були українські – лягали під колеса українських же БТРів, щоб ті не доїхали до міста-героя Донецька. І я впевнений, що багато хто з тих бабок та хлопів були просто щиро перелякані. Їм з усіх прасок розповідали, що-де йдуть бандерівці та везуть війну. Тому вони лягали під бронетехнику. А вона далі не їхала, бо це ж українці, та й війни наче нема.
Таке саме могло відбутися в Одесі. Але не відбулося. Бо внаслідок невдалого збігу обставин та власної дурості такі ж люди там стали на шляху не БТРу, а вогню. А вогонь, на відміну від водія БТР, до рефлексій не схильний.
Іронічно, що за результатами в Одесі якось краще, ніж в Донецьку. Себто, там, де українські громадяни, що вирішили повоювати з власною країною, втратили багато ваги, значно краще, ніж там, де їхні вимоги було виконано. І значно, значно менше загиблих.
Здається, це мало б навчити нас тому, що зайва м'якість відносно людей, які суголосять окупантам і протистоять власній країні та її армії, чисто математично виходить всім дорожче.