Напади на ТЦК. Чому це небезпечно для цивільних українців

Інколи чую аргумент, що, мовляв, люди які на ТЦК стрибають через те, що-де ті їм туристів відлякують – вони ж теж українці, з ними треба м'яко.

Тут така проблемка – це щира правда. Але маємо історичний досвід.

Колись українці – я точно знаю, паспорти в них були українські – лягали під колеса українських же БТРів, щоб ті не доїхали до міста-героя Донецька. І я впевнений, що багато хто з тих бабок та хлопів були просто щиро перелякані. Їм з усіх прасок розповідали, що-де йдуть бандерівці та везуть війну. Тому вони лягали під бронетехнику. А вона далі не їхала, бо це ж українці, та й війни наче нема.

Таке саме могло відбутися в Одесі. Але не відбулося. Бо внаслідок невдалого збігу обставин та власної дурості такі ж люди там стали на шляху не БТРу, а вогню. А вогонь, на відміну від водія БТР, до рефлексій не схильний.

Іронічно, що за результатами в Одесі якось краще, ніж в Донецьку. Себто, там, де українські громадяни, що вирішили повоювати з власною країною, втратили багато ваги, значно краще, ніж там, де їхні вимоги було виконано. І значно, значно менше загиблих.

Здається, це мало б навчити нас тому, що зайва м'якість відносно людей, які суголосять окупантам і протистоять власній країні та її армії, чисто математично виходить всім дорожче.