Чому українці такі бідні?

Хороша тема для обговорення:

Чому одні країни бідні, попри фантастичні природні багатства, водночас інші багаті, попри відсутність дарунків від природи?

Народна мудрість каже: чому бідні? бо дурні. Чому дурні? бо бідні.

Виглядає надто спрощено, але правда.

Звичайно, правда багатошарова.

1. Найбільш поширена нині в академічних та урядових колах відповідь − бо одні країни мають ефективні інституції, а інші не мають. Дуґлас Норт каже про обмежений доступ та відкритий доступ. Аджемоглу й Робінсон кажуть про екстрактивні та інклюзивні системи. Френсіс Фукуяма каже про підзвітне урядування. Ернандо де Сото каже про легалізацію та регулювання.

Це все про одне й те ж саме: про чесні суди, мінімальне державне втручання, прозорі та незмінні правила, рівні права. Не наш випадок: у нас вовчий суд, ручна прокуратура, інвестняні та локалізація

2. Але чому одні країни змогли у себе все це налагодити, а іншим не вдається? Тут економісти та політологи поступаються місцем історикам. Потрійна спадщина візантизму, московщини та комунізму, пояснює Ярослав Грицак. Залежність від пройденої колії, узагальнює Олександр Аузан.

Ресурсне прокляття цих самих чорноземів та покладів корисних копалин: екстенсивна економіка. Систематичне винищення еліт. Хронічний брак безпеки. Брак конкуренції через авторитаризм, пояснює Ніл Ферґюсон.

3. Але чому одні країни подолали імперську спадщину, а іншим [поки що] не вдалося? Тут історики поступаються соціальним психологам. Вся річ у цінностях, каже Рональд Інґлгарт: додайте безпеки і секуляризму, все владнається. Нічого не владнається, каже Лоуренс Гаррісон: одні культури вітають розвиток, освіту та підприємливість, інші відкидають.

Не все втрачено, кажуть Томас Бйоркман та інші дослідники у сфері розвитку мислення: за пару поколінь можна поміняти мислення критичної маси людей, щоб зійти з накатаної колії.

Так що народна мудрість правду каже.