Ядерний удар Путіна. Правда чи брехня?
Сім тез про ядерний шантаж Кремля
Зараз ми переживаємо одну з найстрашніших ігор, які почали росіяни: це така собі реконструкція карибської кризи.
Перше. Більшість людей помиляється, коли вважає, що для Путіна найбільшою трагедією є розвал СРСР. Розвалу союзу передувала інша криза, (можливо, головна трагедія) – карибська. Якби Хрущов тоді не злякався, історія пішла б інакше і Союз (Росія) перемогли б тоді. Зараз Путін наблизився до своєї карибської кризи і виявилося, що він до неї досі не готовий. Перш за все морально.
Друге. Справа в тому, що він виходив з моделі: «Захід злякається і відступить». І тут трапилося те, чого він не міг передбачити: всі ті кризи, які він планував створити колективному заходу частково розвалюються. Європейці не замерзнуть в цьому році, голодних воєн в північній Африці не буде, інфляція не стала причиною для розвалу колективного заходу і, нарешті, енергетичний шантаж призвів до переоцінки базових цінностей (в тому числі, зелені готові до відновлення АЕС).
Третє. Дзвінки Шойгу до своїх візаві – це дзвінки про переговори. Не про брудну бомбу, а саме про переговори. Тренування по ядерній відповіді Росії, які проводить Путін з Шойгу – це теж про переговори. Він вже просто волає на весь світ: поговоріть зі мною. Поки, на щастя для, нас, цей крик ніхто не чує.
Четверте. Просто, щоб всі ми розуміли: переговори Путін планує виходячи з тактики дрібних домовленостей в обмін на поступки (наприклад, продовження функціонування зернового коридору в обмін на якісь великі поступки росіянам)
П'яте. Паралельно, в Росії вирішили спробувати мінімізувати вплив найагресивнішоі партії: партії воєнкорів. Головні спікери цієї партії зараз – Пригожин та Кадиров (Гіркін тимчасово мовчить). Рекомендую всім звернути увагу на появу екс-глави Роскосмоса Рогозіна на фронті. Там від нього толку, звичайно ж нуль, але він, судячи х усього, має грати роль інформаційного балансира для Кадирова і Пригожина. І, зараз, таких балансирів явно побільшає. Принцип простий: якщо ти не можеш боротися з чимось чи очолити щось, ти маєш розмити це щось масою фейконовин від маси фейкопокидьків. Скоро кількість воєнкорів стане більшою ніж кількість військовослужбовців. А в інформпросторі, як вважає автор цієї історії Кірієнко, має зменшитися кількість яскравих крикунів про те, як неправильно себе поводить Міноборони. Насправді, в результаті або не стане когось в реальному чи віртуальному житті, або Пригожин з Кадировим продовжать нищити авторитет армії.
Шосте. Окремо слід звернути увагу на Собчак і її втечу. Керівник Ростеха (всі новітні технології, яких нема) Чемезов з особистого повеління Путіна написав заяву про шантаж зі сторони менеджерів Собчак. В перекладі на людську мову це означає: Собчак мала матеріали на Чемезова (очевидно щось про корупцію) і запропонувала наступне: я це не публікую, ти платиш гроші. Путінська вертикаль прийняла рішення почати переслідування Собчак, яка досі вважалася недоторканною. Для Путіна подібний крок завжди дуже тяжкий, а по відношенню до Собчак складний в квадраті. Судячи з усього, це вже останній сигнал всім: РФ переходить до шпигуноманіі та ще більшого закручування гайок. Для Путіна це означає, що він остаточно пориває не лише з минулими сентиментами, але й з одноосібним прийняттям рішень. А для оточення Путіна це просто дзвін: якщо зрадив Собчака, авторитетів не існує. Модель існування недоторканних небожителів вмерла. Шлях до терору відкрито.
Сьоме. Повернемося до брудної бомби. Запустить її Путін чи ні, для програшу Росії не має жодного значення. Для Заходу – це російська диверсія. Для Китаю та Індії – це слабкість, коли така сильна країна не може неядерними методами перемогти у такої слабкої, як Україна. А ще – Путін буде тягнути час. Нинішні ядерні навчання – це китайські попередження в які жодна з сторін вже не вірить. І переграти історію, та пепеписати Карибську кризу Путін не зможе.