Яку ще зброю здатна застосувати країна-агресорка
Ще на початку літа «Главком» писав про те, що ядерна зброя – останній аргумент Путіна, і якщо вона може бути використана, то лише в тому випадку, якщо агресор остаточно зрозуміє, що програє війну. Судячи з істеричних заяв російського керівництва, здається, так воно і є – нарешті усвідомили. Тепер залишається відкритим лише одне питання: чи піде Кремль на самогубство, чи таки обмежиться погрозами.
Історія ескалації
Ядерний шантаж України та всього цивілізованого світу розпочався ще до початку повномасштабного вторгнення. Але погрози не спрацьовували. Навпаки – ситуація для агресора під час останніх семи місяців великої війни лише погіршувалась.
27 лютого Путін наказав перевести ракетні війська стратегічного призначення на особливий режим бойового чергування. І натякнув, що вони можуть знадобитися, якщо Захід «не припинить вводити проти Росії нелегітимні санкції», а «вищі чиновники провідних країн НАТО не припинять допускати агресивних висловлювань…». Кількість санкцій одразу почала наростати, «агресивних» висловлювань побільшало, а постачання в Україну західного оборонного озброєння посилилося.
20 квітня було здійснено перший випробувальний пуск нової російської міжконтинентальної балістичної ракети «Сармат», яка, за словами офіційної Москви, є найпотужнішою у світі та здатна доставити ядерні боєголовки до США. За тиждень відбулася зустріч міністрів оборони 40 держав світу, на якій було заявлено про надання Україні важкого наступального озброєння.
8 травня тодішній глава «Роскосмосу» Дмитро Рогозін заявив, що Росія може знищити країни НАТО за допомогою ядерної зброї за півгодини. Наступного дня президент США Джо Байден підписав закон про лендліз для захисту демократії в Україні.
Після цього розмови про можливе застосування ядерної зброї трохи затихли. Більше того, керівництво країни-агресорки заговорило про те, що РФ не повинна допустити ядерної війни, тому що «її наслідки позначаться на Землі».
Але після тріумфального контрнаступу української армії в Харківській області, який переломив хід війни, після початку деокупації Донецької, Луганської та Херсонської областей, що успішно триває, після вимушеної мобілізації та термінового проведення «референдуму» риторика Москви знову змінилася. Путін заявив, що при загрозі територіальної цілісності Росії вони використовують усі методи, включаючи ядерну зброю. 28 вересня Посольство США у Росії закликало своїх громадян негайно залишити територію РФ. 30 вересня Путін вкотре натякнув на можливість застосування ядерної зброї, нагадавши, що США застосували ядерну зброю проти Японії під час Другої світової війни, зазначивши, що цим вони «створили прецедент». Тобто тепер можна і йому…
Ядерні прогнози «експертів»
Після інсценування «референдумів» про приєднання до РФ окупованих частин Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, а особливо після того, як Держдума та Рада федерації одноголосно ухвалили рішення про анексію цих територій, на просторах інтернету різко зросла кількість «фахівців» на тему використання ядерної зброї.
«Експертні прогнози» – найрізноманітніші. Що ядерний удар може бути завдано на лінії фронту, щоб зупинити наступ ЗСУ. Що мішенню стане Київ – Путін завдасть удару по центру прийняття рішень і заразом помститься за своє неймовірне приниження. Хтось стверджує, що навпаки: Київ для господаря Кремля – місто сакральне, удар по ньому робить безглуздим окупацію України, і тому на ядерну атаку зазнають менші міста – наприклад Харків, Одеса чи Львів.
Дехто припускає, що для удару буде обрано малонаселену територію (мовляв, ворог продемонструє свою рішучість, і цього буде цілком достатньо, щоб зламати опір України). Хтось взагалі говорить про вибух над акваторією Чорного моря, або над островом Зміїний для демонстрації тієї ж рішучості.
Для переконливості «експерти» наводять висновки закордонних видань, які, у свою чергу, посилаються на неназвані військові джерела. Крім того, наводяться дані російських телеграм-каналів, де розписується видача окупантам костюмів радіаційного захисту (мовляв, готуються, точно скоро застосують ядерну зброю). Все це, звичайно, тільки роздмухує панічні настрої, і зайвий раз грає на руку Путіну.
«Главком» з'ясував, який саме ядерний удар може бути реально завданий агресором, якщо він таки на це зважиться. І чи навіть при такому сценарії є привід для паніки. Особливо слід зазначити, що Путін, швидше за все, матиме лише один шанс для застосування ядерного боєприпасу. Та й це станеться лише тоді, якщо наші західні союзники проморгають відповідні приготування, і не вживуть заходів. А далі після перетину останньої «червоної лінії» Росії стане не до України – війна перейде вже в іншу площину.
Марна тактика
Говорячи про можливий ядерний удар по Україні, агресор передбачає застосування тактичної зброї. До неї, як правило, прийнято відносити боєзаряди середньою потужністю 2-3 кілотонни у тротиловому еквіваленті. Але може бути і 0,4 кілотонни (у деяких артилерійських снарядів), і 10 кілотонн – для знищення авіаносців.
Більше, власне, і не треба – ця ядерна зброя, у повній відповідності до назви, має вирішувати саме тактичні цілі: прорив укріпленої оборони противника (або навпаки – стримування наступу), руйнування бункерних укріплень та злітно-посадкових смуг аеродромів, знищення скупчення військ та бойової техніки. Основний вражаючий фактор тактичної ядерної зброї – ударна хвиля.
- Ударна хвиля
- Світлове випромінювання
- Проникаюча радіація
- Радіоактивне зараження
- Електромагнітний імпульс
При наземному ядерному вибуху (а тактичні удари – наземні) близько 50% енергії йде на утворення ударної хвилі та воронки в землі, 30-50% – на світлове випромінювання, до 15% – на радіоактивне зараження місцевості, до 4% – на проникаючу радіацію та 1% – на електромагнітне випромінювання.
До речі, потужність бомб, скинутих на Хіросіму та Нагасакі, становила відповідно 15 і 21 кілотонну, і ця зброя, якщо використовувати сучасну термінологію, була вже стратегічною. Її мета – зносити з лиця землі цілі укріпрайони і навіть міста.
Щоб зрозуміти масштаби руйнувань при використанні тактичних ядерних боєприпасів (у бойових умовах вони ніколи не застосовувалися), як приклад можна згадати вибух у порту Бейрута в 2020 році. Тоді здетонував великий обсяг селітри, у тротиловому еквіваленті – близько 2 кілотонни. Загинуло 210 людей, поранено близько 6 тис. жителів. В епіцентрі вибуху утворився котлован діаметром 80 метрів, постраждали будинки у радіусі до 10 км, без житла залишилося близько 300 тис. осіб.
Так що застосовувати тактичні ядерні заряди середньої потужності (2-3 кілотонни) суто у військових цілях – витівка досить сумнівна. В Україні немає стабільної лінії фронту, війська розосереджені та мобільні. Знову ж таки, у таких умовах можна накрити ядерним ударом розташування власних військ.
Кількість загиблих при тактичному вибуху, напевно, буде меншою, ніж у порту Бейрута: там все сталося несподівано, а українські військові до всього давно готові (навіть простий бліндаж у рази зменшує вплив і світлового випромінювання, і радіації). І на фронті у радіусі 10 км може ні будинків не бути, ні мирних жителів.
А ось визначити – чи це був саме ядерний боєприпас, чи надпотужне звичайне озброєння (наприклад, вакуумна бомба), можна буде лише після вимірів рівня радіації. Але навіть якщо це був тактичний удар, він нікого не зупинить – таких треба зробити багато. Отже, демонстративний тактичний ядерний вибух на полі бою – для агресора не вихід.
Так, можна спробувати використати тактичний боєзаряд максимальної потужності – 10 кілотонн, і влаштувати на фронті свою Хіросіму. Але це зовсім безглуздо – свої війська такий вибух точно накриє, а радіоактивна хмара (тут відразу буде ясно, що застосована ядерна зброя) ще незрозуміло куди потім піде. І, знову ж таки, жодних військових цілей вирішено не буде, а «червону лінію» буде перейдено, з усіма наслідками.
Застосовувати тактичну ядерну зброю з повчальною метою в малонаселеній місцевості, або взагалі в акваторії Чорного моря – дурість ще більша. Застосували – далі що? Усі й так знають, що у вас є ядерні боєголовки.
Російські запаси ядерних боєголовок
Проблеми з доставкою
Якщо тактичну ядерну зброю агресор і спробує використати, то, напевно, тільки по містах: мовляв, дивіться і тремтіть, ми не блефували. Але тут постає питання із засобами доставки.
Зараз Росія має близько 2 тис. тактичних ядерних боєголовок, але більшість їх, скажімо так – марні. Близько 700 зарядів призначені для старих торпед, берегових комплексів та протикорабельних ракет. Трохи більше ніж 400 – боєголовки для зенітно-ракетного комплексу С-300 та системи А-135 «Амур» (вона захищає повітряний простір над Москвою).
Ще близько 700 зарядів – боєголовки для ракет Х-22, створених для знищення авіаносців, та авіабомби. Менш ніж 200 – для тактичних ракет «Точка-У» та «Іскандер». І є ще невелика кількість ядерних артилерійських снарядів для самохідних 152-мм гаубиць «Мста-С» та «Акація» – це саме для застосування на лінії фронту.
Одним словом, насправді агресор може використовувати лише тактичні ядерні боєголовки для ракет Х-22, «Точка-У» та «Іскандер». Ці засоби доставки українська ППО давно навчилися збивати (і їхня кількість вже досить обмежена), а для сучасних російських ракет типу «Кинджал» або «Калібр» потрібні власні ядерні заряди.
«Тактичні боєголовки – вони не взаємозамінні. Умовно кажучи, взяти ядерну бойову частину від старої торпеди і засунути її до «Калібру» – це нереально», – пояснює «Главкому» провідний експерт Центру військово-політичних досліджень Олександр Коваленко. На його думку, про використання тактичних атомних бомб взагалі говорити не варто – літаки збиваються ще простіше, ніж ракети, та й стан цих бомб, які припинили випускати 60 років тому, є сумнівним.
Є ще один аспект. Усі тактичні ядерні заряди, разом із стратегічними, перебувають у спеціальних сховищах. Для того, щоб оснастити ядерною бойовою частиною ту ж саму Х-22, треба спочатку боєголовку зняти зі зберігання, довезти до точки збирання, потім відвезти на аеродром та підвісити до літака... А всі ядерні сховища моніторяться із супутників, і почнися там якийсь підозрілий рух, США відразу почнуть вживати відповідних заходів.
Але повністю виключати варіант, що по якомусь українському місту росіяни пустять ракету з тактичним ядерним боєприпасом, безумовно, не можна. Особливо це небезпечно для міст біля лінії фронту: час підльоту ракети – лічені хвилини, громадяни до обстрілів давно звикли, сигнали повітряної тривоги, як правило, ігнорують. А зрозуміти, яка там в ракетi боєголовка, звичайна чи ядерна, – неможливо.
Щоб зрозуміти масштаб можливих руйнувань, такий приклад. Нещодавно за допомогою ресурсу Nukemap було змодельовано ситуацію, при якій по Кремлю застосовано тактичну ядерну боєголовку потужністю 1 кілотонна.
- Помаранчевий колір – епіцентр, ядерна вогненна куля, всередині якої все випарується. Радіус – 80 м.
- Червоний колір – максимальна дія ударної хвилі, суцільні руйнування. Радіус – 220 м.
- Темно-сірий колір – середня дія ударної хвилі, у цій зоні буде зруйновано більшість житлових будівель. Радіус – 470 м.
- Жовтий колір – дія світлового випромінювання, ближче до епіцентру вибуху – пожежі у приміщеннях, усі, хто перебуває у цій зоні поза укриттями, отримають опіки третього ступеня. Радіус – 540 м.
- Зелений колір – дія проникаючої радіації. Радіус – 930 м.
- Сірий колір – легка дія ударної хвилі, у будинках вибиті вікна. Радіус – 1300 м.
Імпульсивні дії
Цікаво, що в Росії навіть деякі колишні високопосадовці не цілком розуміють, яку саме ядерну зброю вони мають намір використовувати як «останній аргумент». І проти кого. Так, нещодавно депутат Держдуми, колишній заступник командувача Південного військового округу, генерал-лейтенант запасу Андрій Гурульов пригрозив Великій Британії та Німеччині застосуванням ядерної зброї.
«Вони про що говорять, що ми застосуємо ядерну зброю в Україні? Україна тут нецікава, нам там ще жити, зовсім інші цілі будуть. Якщо по Берліну буде завдано удару, то це викличе повний хаос у всій державі та її смерть. Якщо Байден говорить про наслідки, які вони будуть, коли ми Британські острови перетворимо на марсіанську пустелю?», – приголомшив Гурульов усіх присутніх на передачі пропагандистки Сімоньян.
Але тут треба розуміти, що перетворити якусь територію на «марсіанську пустелю» за допомогою тактичних ядерних боєголовок проблематично. Їх має бути дуже багато, і їм ще до Німеччини дістатися треба. Не кажучи вже про Велику Британію. Таке під силу лише стратегічній ядерній зброї, і, швидше за все, Гурульов її й мав на увазі. Але це вже із серії спроб залякати США «найсучаснішою і найпотужнішою у світі» ракетою «Сармат», перші і поки останні випробування якої відбулися 20 квітня 2022 року.
У стратегічних ядерних боєголовок потужність може становити до 475 кілотонн. При цьому слід зазначити, якщо тактичні ядерні вибухи – наземні, то стратегічні – повітряні. Це дозволяє збільшити площу ураження території, за рахунок посилення дії таких факторів, як ударна хвиля, світлове випромінювання та проникаюча радіація – вони накривають цiль зверху. Радіоактивне зараження при цьому менше – область вибуху не завжди стикається з поверхнею землі, і, відповідно, не втягує в себе пиловий стовп, який потім розноситиметься вітром.
За допомогою Nukemap було змодельовано ядерний вибух потужністю 100 кілотонн, зроблений над центром Москви на висоті 350 метрів. (Саме на такій висоті було підірвано атомну бомбу під час радянських навчань на Тоцькому полігоні 14 вересня 1954 року).
- Радіус ядерної вогняної кулі – 380 м.
- Радіус дії проникаючої радіації – 1,11 км (площа – 3,86 км2).
- Радіус ударної хвилі середньої дії – 3,26 км (площа – 33,5 км2).
- Радіус дії світлового випромінювання – 4,38 км (площа – 60,3 км2).
- Радіус ударної хвилі легкої дії – 9,18 км (площа – 265 км2).
Безумовно, якщо країні-агресорці вдасться застосувати стратегічну ядерну зброю, такі руйнування загрожують містам і в Європі, і в США. Але тут знову ж таки треба пам'ятати, що всі сховища боєголовок, пускові шахти та мобільні пускові установки знаходяться під наглядом Заходу ще з радянських часів. (Коли ядерні ракети були націлені на те чи інше місто). І спроби використання Росією своєї стратегічної зброї спричинять превентивний удар. Західні засоби ППО удосконалюються, і не факт, що якась російська боєголовка, пущена за допомогою старих радянських ракет стратегічного призначення, долетить до цiлi.
Щодо застосування російської стратегічної ядерної зброї проти України, це малоймовірно – і Росія, і Білорусь, і країни НАТО зовсім поруч. Ризикувати своїми населеними пунктами РФ навряд чи стане, а наражати на небезпеку європейські міста – нарватися на превентивний удар.
У принципі, Росія має лише одну можливість, щоб хоч якось помститися Україні і при цьому вирішити певні цілі військового характеру – це підірвати стратегічний ядерний заряд над Києвом на висоті понад 100 км (так званий космічний ядерний вибух).
В даному випадку такі вражаючі фактори, як ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація та радіоактивне зараження будуть зведені практично до нуля. Але виникне потужний електромагнітний імпульс, який може вивести з ладу лінії зв'язку, командні пункти, системи ППО, силові кабелі. Комп'ютери, мобільні телефони, банкомати, різні електроприлади – все це стане непридатним.
У Казахстані з жовтня 1961-го по листопад 1962-го проводилася «Операція К» – серія з п'яти космічних ядерних вибухів (різної потужності і на різній висоті), спрямованих на вивчення електромагнітного імпульсу. Найбільш ефективним виявився вибух потужністю 300 кілотонн, вироблений на висоті 290 км.
Але щоб Росія зараз підірвала ядерну боєголовку на такій висоті, їй у будь-якому випадку треба запустити туди стратегічну ракету. Як це пояснюватимеш світовій спільноті: мовляв, ми нікуди не цілимося, так, випробування проводимо?
Одним словом, здійснення ядерного удару по Україні можна вважати малоймовірним. «Головна мета цих загроз – налякати українців та світ, і змусити нас йти на поступки, а наших партнерів – послабити підтримку України», – заявили у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при РНБО. Але в будь-якому випадку знати, що робити у разі ядерної атаки – необхідно всім.
- Помітивши спалах у небі (або його відбиття від поверхонь), у жодному разі не дивіться в той бік. Це загрожує опіком рогівки та спалаховою сліпотою.
- Лягайте на землю. Спробуйте знайти в секундній доступності заглиблення або виступ, за яким можна сховатись від ударної хвилі та уламків.
- Спробуйте закрити всі відкриті частини тіла: ляжте ногами в бік вибуху, обличчям донизу, підкладіть руки під себе, щоб захистити їх від опіків та травмувань.
- Прикрийте вуха – це захист від баротравми.
- Прикрийте рот і ніс маскою, тканиною одягу або хусткою, дихайте через них. Однак ці підручні засоби не можуть повністю захистити від внутрішнього опромінення. Тому важливо якнайшвидше потрапити в укриття.
- Біжіть в укриття одразу, як з’явиться можливість звестися на ноги й коли минула вибухова хвиля від застосування ядерної зброї. Бігти в укриття треба враховуючи напрям вітру. Якщо він дме з епіцентру вибуху – пересувайтесь перпендикулярно напряму вітру. В іншому випадку – рухайтесь проти вітру.
- Користуйтеся респіратором або захисною маскою, надягніть максимально закритий та щільний одяг, плащ, гумове взуття та рукавички.
- Не роздягайтеся на вулиці, не сідайте на землю, не збирайте гриби чи лісові ягоди, не паліть.
- Після повернення додому зніміть верхній одяг. Це може усунути до 90% радіоактивного забруднення.
- Проведіть дезактивацію – прийміть прохолодний душ з використанням миючих засобів.
- Одягніть чистий, максимально закритий та щільний одяг.
- Для профілактики прийміть йодид калію – він нейтралізує радіоактивний йод, який може потрапити в організм після ядерного вибуху.
Андрій Кузьмін, «Главком»
Коментарі — 0