Чи зможе диктатор застосувати тактичну ядерну зброю по Україні?
Експерти Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем світу вважають: ризик застосування ядерної зброї сьогодні досяг найвищого рівня з часів Карибської кризи. Головна причина загострення – російська концепція «ескалація для деескалації». Вона передбачає готовність Москви використовувати обмежений ядерний удар, щоб зламати рішучість супротивника.
Офіційно можливість використання тактичної ядерної зброї у війні, яку веде проти України Росія, звичайно, відкидає. Але вона й можливість широкомасштабного військового вторгнення до 24 лютого впевнено відкидала. Тепер Кремль та його пропагандисти регулярно роблять уже більш грізні заяви, та вчергове проводять навчання ракетних ядерних сил.
«Главком» з'ясував, скільки в Росії тактичних ядерних боєголовок, які гіпотетично можуть бути застосовані по Україні, і за яких умов це може статися.
Тактичний хід ядром
Єдине бойове застосування ядерної зброї відбулося у 1945 році, коли на Хіросіму та Нагасакі були скинуті бомби потужністю відповідно 15 та 21 кілотонн у тротиловому еквіваленті. Тут треба зазначити, що тоді ще не існувало поділу ядерної зброї на тактичну та стратегічну. Це був своєрідний вододіл: тактичне озброєння пішло потім у бік зменшення розміру та потужності зарядів, щоб їх можна було використовувати у звичайному бою. А стратегічне – навпаки, його потужність збільшувалася, щоб мати можливість стерти з лиця землі великі міста.
Проте після бомбардування цих двох японських міст у світі було зроблено близько 2 тис. ядерних вибухів, з них близько 500 атмосферних. Цілі були різні – від просто випробувань до промислових вибухів. Наприклад, для створення водосховищ, інтенсифікації видобутку нафти чи перекриття аварійних газових викидів. До речі, один із таких ядерних вибухів був зроблений у 1972 році в Харківській області, там факел заввишки до 40 метрів звичайними методами цілий рік не могли загасити.
Крім того, протягом холодної війни збройні сили ядерних держав (і багатьох неядерних) готувалися до ведення війни в умовах застосування атомної зброї та проводили відповідні тактичні навчання.
У Радянському Союзі наймасштабніші маневри такого роду відбулися 14 вересня 1954 року на Тоцькому полігоні в Оренбурзькій області, коли Совєти підірвали ядерну бомбу, військові «пішли на прорив» через епіцентр вибуху, а місцеві жителі з цікавістю спостерігали за подією з дахів своїх будинків (смертність у регіоні потім зросла втричі). До речі, досі у рамках навчань «Захід» рашисти відпрацьовують варіанти того, як вони завдаватимуть ядерні удари по європейських країнах.
У принципі, всі подібні навчання показували ефективність ядерної зброї малої потужності для вирішення тактичних завдань. Наприклад, прориву укріпленої оборони супротивника: звичайна артпідготовка могла тривати кілька діб, при цьому вона видавала напрямок атаки. А тут одним раптовим ударом можна зруйнувати цілий сектор оборони і негайно перейти до наступу. Крім того, тактичними ядерними ударами можна ефективно руйнувати бункерні укріплення та злітно-посадкові смуги аеродромів, знищувати скупчення військ та бойової техніки, а також кораблі.
Тактична ядерна зброя існує у вигляді досить широкої номенклатури боєприпасів: авіаційні бомби, головні частини ракет, артилерійські снаряди, міни, глибинні бомби і торпеди. Увесь цей арсенал є на озброєнні у всіх ядерних держав, крім Великої Британії (у неї раніше тактична зброя теж була, але потім ліквідована, і зараз залишилося лише стратегічне ядерне озброєння).
Ядерні держави
- США
- Російська Федерація
- Велика Британія
- Франція
- Ізраїль
- Китай
- Індія
- Пакистан
- Північна Корея
У 1989 добровільно позбавилася своєї ядерної зброї Південно-Африканська Республіка. У 1991-1992 роках Росії передали свої ядерні арсенали Україна, Казахстан та Білорусь.
На піку накопичення ядерної зброї, у середині1980-х років, у світі існувало до 70 тис. ядерних боєприпасів різних типів. Нині їх кількість становить близько 13 тис., причому стратегічних і тактичних боєзарядів у США та Росії – приблизно порівну від загального числа. А от в Індії чи Пакистану, наприклад, з огляду на відсутність у цих країн геополітичних амбіцій, усі боєзаряди – тактичні.
Ядерні заряди в арсеналах США та Росії
У принципі, тактична ядерна зброя відрізняється від стратегічної (яка призначена для руйнування цілих міст або укріпрайонів) лише своєю потужністю. Середня потужність тактичного ядерного боєзаряду – 2-3 кілотонни, але існують заряди i 0,4 кілотонни, для снарядів, i 10 кілотонн – для знищення кораблів. Такими боєголовками, до речі, оснащувалися радянські ракети Х-22, одна з яких нещодавно зруйнувала туалет на одеському пляжі.
Щоб зрозуміти масштаби руйнувань, які може принести використання тактичних ядерних боєприпасів (вони у бойових умовах ніколи не застосовувалися), можна навести приклад вибуху в 2020 році в порту Бейрута. Тоді здетонував великий обсяг селітри, у тротиловому еквіваленті – близько 2 кілотонн. Загинули 210 людей, поранено близько 6 тис. жителів. В епіцентрі вибуху утворився котлован діаметром 80 метрів, постраждали будинки в радіусі до 10 км, без житла залишилося приблизно 300 тис. людей.
Ще один приклад. Загальна потужність використаних російським агресором снарядів, бомб і ракет по Маріуполю, протягом двох місяців, у тротиловому еквіваленті можна порівняти з атомною бомбою, скинутою на Хіросіму. Тобто 15 кілотонн. Це п'ять-сім тактичних ядерних зарядів.
Зброя враженого самолюбства
За даними Федерації американських учених (організація заснована в 1945 року учасниками Мангеттенського проєкту, займається дослідженнями у сфері ядерної енергетики і контролю над ядерними озброєннями), у Росії зараз є 4477 ядерних боєголовок. З цієї кількості близько 2 тис. зарядів – тактичні.
Тактична ядерна зброя Росії та її носії
Базування носіїв тактичної ядерної зброї
Цікаво, що з 1991 року, у ході поетапних скорочень російської ядерної зброї кількість тактичних боєзарядів для ППО зменшилася на 60%, для авіації – на 50%, для флоту – на 30%. А ось скорочення тактичних ядерних боєприпасів для сухопутних військ (снаряди та міни) було максимальним – майже на 96%.
Тобто пріоритети зрозумілі – головний наголос у галузі носіїв тактичної ядерної зброї Росія робить на ракети повітряного і морського базування. Хоча звичайно у агресора є і самохідні 152-мм гаубиці «Мста-С» та «Акація», здатні стріляти ядерними снарядами, і важкі самохідні 240-мм міномети «Тюльпан» з ядерними мінами, але їхня дальність – плюс-мінус 20 км. А задля досягнення суто військових цілей армійські ядерні тактичні заряди (як і інші) застосовуватися не будуть.
«Застосування тактичної ядерної зброї на полі бою в рамках концепцій, що існували під час холодної війни: для зламу оборони та знищення других ешелонів військ в українсько-російській війні неможливе. Немає стабільної лінії фронту, війська мобільні та розосереджені. Почнеш стріляти – переліт чи недоліт, потрапиш в своїх. Знову ж таки, куди вітер подує, радіацію понесе? А що робитиме агресор на захопленій, але зараженій радіацією територією? Це все недоцільно з воєнного погляду», – пояснює «Главкому» провідний експерт Центру воєнно-політичних досліджень Олександр Коваленко.
На його думку, саме собою застосування ядерної зброї – це «останній аргумент», коли країна потрапила у безвихідь. «Ось уявіть: якби Гітлер встиг зробити атомну бомбу і завдав нею під час штурму Берліна удару по ворогах-союзниках, тоді до речі багато писали про «зброю відплати», що розробляється. Одним словом, всі ці розмови щодо тактичної ядерної зброї мають характер залякування», – каже експерт.
Враховуючи, що головне завдання Путіна, який нещодавно порівняв себе з Петром I, який «також збирав російські землі» – завоювання України, без якої Росія почувається просто Московією, навряд чи він зважиться на використання ядерної зброї. Хіба що остаточно зрозуміє, що нічого не виходить, і діятиме за принципом «та не діставайся ж ти нікому». «Можливо, для Путіна неможливість захоплення України буде еквівалентною поразці у війні», – припускає Коваленко.
Але тут є ще один нюанс. Для того, щоб завдати тактичних ядерних ударів по українських містах, треба спочатку оснастити відповідними зарядами засоби доставки – ракети повітряного та морського базування. А всі тактичні боєголовки, разом із стратегічними, знаходяться у спеціальних сховищах. Тобто їх ще до точки збирання довезти треба.
Незадовго до розпаду у Радянському Союзі було близько 500 ядерних сховищ. До середини 1990-х років їх кількість у Росії скоротилася до 250, до 2009 року залишилося 50 об'єктів, а на сьогодні – 15. І на Заході про всі сховища чудово знають абсолютно все.
Російські сховища ядерної зброї
Всі ядерні сховища моніторяться з супутників, і почнись там якийсь підозрілий рух, США відразу почнуть вживати відповідних заходів. Справа тоді точно може дійти до Третьої світової, але це буде інша історія. Не тактична.
До речі, слід нагадати, що після здобуття незалежності Україна мала третій за величиною ядерний арсенал у світі. У нас було 176 міжконтинентальних балістичних ракет, зі своїми стратегічними боєголовками, і 2883 тактичні ядерні заряди…
Андрій Кузьмін, «Главком»
Читайте також:
Коментарі — 0