Погані сценарії, або чому Путін запропонував Порошенку будинок у Ростові
Базовий сценарій Кремля – дестабілізація в середині України
Путін, частіше за все говорить те, що є в його планах. І пасаж про п’ятого Президента навряд чи є експромтом. Ця фраза, цілком реально, із розряду того, що «ми подивимося, як вони будуть стрілять в жінок і дітей». Якщо хтось не пам’ятає, то саме так Путін попередив про «заградотряди» із жінок біля українських військових баз в Криму в 2014 році
Вже зараз, можна не сумніватися, базовий сценарій Путіна, в незалежності від того, будуть прідписані Мінські угоди Зеленським чи ні – дестабілізація в середині України. Отже які ці сценарії дестабілізації, тим більше, що їх, вже в тій чи іншій мір, вже озвучують і Лукашенко, і Шольц.
Перший
Блекаут. РФ уже заявила, що до кінця вересня не буде бронювати потужності газопроводу Ямал-Європа (той, що іде через Білорусь), а транзит нашою трубою впав на 50%. Зупинка прокачки газу на два-три тижні, а РФ юридично має на це право, призведе до енергетичного колапсу. Цей сценарій в офісі Президента, на жаль, взагалі не розглядали.
Часу в Путіна не так багато – тиждень-два, щоб почати цей сценарій (з кінця березня опалювальний сезон в Європі, де-факто, закінчується і тиск ЄС на Україну зменшиться)
В момент відключень починаються заворушення, ОПЗЖ і не тільки, говорить, що необхідно йти на всі поступки, Зеленський змушений підписати Мінські угоди, в Києві і ряді регіонів можна спровокувати збройні сутички з поліцією умовного правого сектора, в яких звинуватять, в тому числі і Порошенка. Як результат, Зеленський, напівлегітимний президент, опозиція не має що говорити і маємо політичну турбулентність помножену на приєднання України до ОРДЛО.
Другий
Загроза блекауту. По суті, це той самий перший сценарій, тільки без крайнощів масових відключень. Зеленський виходить до народу і пояснює, що в нього немає іншого варіанту, бо Порошенко підписав Мінські угоди, які зараз загнали нас в цей сценарій.
Третій
Локальне напруження (без переходу до прямих воєнних дій) на кордоні з Білоруссю (для Путіна принципово, щоб це було саме на кордоні з Білоруссю). Білоруси припиняють поставки дизеля, росіяни паралельно практично припиняють транзит газу і далі повторюються попередні сценарії.
В усіх цих сценаріях різко зростає активність проросійських сил, кожна з яких спробує або набрати політичні бали, або не просто набрати політичні бали, але й зіграти в гру Росукренерго-2. І заява Фірташа – перший публічний пробний шар в цій грі (запам’ятається перший і останній крок, між іншим)
Отже, станом на зараз це три базові сценарії. Звичайно, європейці зараз нам запропонують гроші. Можливо, буде запропоновано перехідний період в один рік і якісь умовні мінімальні миротворчі місії. На жаль, в Офісі президента на Мінськ майже погодилися і зараз ведуть консультації з рядом політологів, журналістів та блогерів про те, як правильно комунікувати цю історію і найближчим часом всі ми здивуємося, як багато вчорашніх ура-патріотів і активних ворогів Мінська заговорять про мир в медведчуківському значенні цього поняття.
І однією з головних тез буде те, що саме Порошенко призвів до цієї ситуаціі.
Чи є альтернатива у Зеленського? Безумовно є. Бо, як сказав на днях, один відомий і досвідчений аналітик «в іншому випадку ми отримаємо Чечню, на яку у нас просто не буде грошей». Про те, що ми почнемо жорсткий дрейф в сторону Москви годі й говорити. І тут багато хто з тих, для яких головний принцип життя «Какая разница» зрозуміє, чому так часто ми чули фразу «Чому ми досі не в НАТО».