Контрнаступ. Давайте без жартів про «мелітопольські черешні»

Вчора, коли обговорювали потенційний контрнаступ ЗСУ, згадалося як бомбило в мене від неконтрольованого потоку жартів про херсонські кавуни. Через розрив реальності на фронті і сприйняття в стані емоційного піднесення не на фронті.

Так, я не сумніваюся, що ЗСУ зможуть ефективно провести операції зі звільнення наших територій. І що цей рік наша держава закінчить ближче до кордонів 1991 року, ніж починала.

Але давайте не забувати, будь-ласка, що наступальні операції це не парад від точки А до точки В без спротиву та жертв. І що коли ситуація на фронті спочатку стабілізується, а потім ЗСУ почнуть витискати ворога – спочатку все буде дуже повільно, методично, без різких рухів. І це буде тяжко і криваво.

Так, коли росіяни втекли з Херсону чи посипалися у Харківській області – це та сама «вершина айсбергу». Скільки було пророблено кривавої роботи щоб це забезпечити ми дізнаємося тільки після війни. І так само не треба забувати, що те, що зараз роблять захисники України в Бахмуті, Авдіїївці та Вугледарі – це теж складова майбутніх «контнаступальних успіхів». Ви самі бачите, якою ціною це стримування і виснаження росіян дається.

І тому мені здається, що «кавуни» і «черешні» не дуже доречні. Навіть коли росіяни почнуть (а вони – я впевнений – почнуть) десь тікати. Бо це мені нагадує якесь футбольне вболівання. А це – точно не про війну.