Про візит Путіна в КНДР: коротко
Цей візит для політичного PR потрібен обом диктаторам
Путін демонструє росіянам, що у них є друзі, а Заходу, Республіці Кореї і Японії що в нього є друг-агент хаосу. Дуже обережний, але агент хаосу. З яким він готовий співпрацювати і з яким може, наприклад, поділитися технологіями.
Кім демонструє Китаю, що він може брати гроші і жрат не тільки у Китаю. Ну і взагалі: візит великого сусіда свідчить наскільки «величну державу» збудувала династія Кімів. А РК і Японії, що в нього можуть бути більш сучасні російські технології (ракетні і ядерні) в обмін на допомогу Росії снарядами і більш застарілими масовими ракетами.
Нагадаю, що Республіка Корея таке обережна у підтримці України в першу чергу тому, що не хоче появи у КНДР більш досконалих ракетних чи ядерних технологій. Які є Росії. З великою кількістю застарілих ракет РК розраховує впоратись. Якщо ж Росія все ж надасть КНДР певні військові технології, нас чекає дуже складна політична дискусія всередині РК.
Щодо Японії, то її зближення КНДР та РФ відверто дратує, що ми вже побачили у практичній площині: військова і особливо фінансова допомога Україні послідовно зростає.
Практичного значення візит не має ніякого. Все про що вони могли домовитись – вони домовились. Постачання Росії корейських ракет і снарядів – реальна проблема і виклик для нас і партнерів. Гіпотетичне постачання Росією технологій КНДР – реальна проблема для РК і Японії.
Серед того, про що вони ще могли домовитись – це робота корейських хакерів по українській і партнерській інфраструктурі. Тобто робота корейських хакерів в інтересах Росії. Але це теж не потребує параду у центрі Пхеньяну. Так, у КНДР є ціла державна армія хакерів.
Для нас довгостроково виклик по зброї буде нівельований більш якісним західним озброєнням. І дозвіл бити по російським тилам на території Росії цьому сприятиме – тому що якщо твої снаряди вибухнули на складі, вони не стрілятимуть. Але ця співпраця в будь-якому випадку вимагає від наших партнерів діяти швидше.
Глобально цей «союз» залишається старою доброю ситуативною співпрацею, яка є дуже типовою для КНДР. Режим Кімів активно співпрацював багато десятиліть і з Сирією ще Хафеза Асада, і з Іраком Хуссейна, і з ісламською республікою в Ірані, і з Єменом ще часів першої громадянської війни.
А у Росії немає особливого вибору. Крім КНДР та Ірану зброю їм взяти за дефіциту власних виробничих потужностей немає де. А обійтися меншою кількістю РФ не може. Бо її спосіб ведення війни за браку якості і точності дуже витратний по боєприпасам.