Пригожин активно конфліктує з Шойгу. Як цим можуть скористатись ЗСУ

Унікальний документ сьогодні оприлюднив власник ПВК Вагнер Євген Пригожин – заявка на боєприпаси усіх калібрів, які потребує для захоплення Бахмута російське угруповання – від руки там вказані цифри фактичних постачань не тільки для Вагнера, але й для приданих сил. Між Пригожиним та міністром оборони Шойгу йде запекла політична боротьба, що сприяє витокам цінної інформації, дуже важливої для нашого оборонного планування.

Пригожин оприлюднив секретну інформацію у відповідь на заяву МО РФ від 21 лютого:

«За период двух дней с 18 по 20 февраля 2023 года добровольцам штурмовых отрядов было поставлено:

1660 реактивных снарядов к системам залпового огня; 10171 боеприпас для крупнокалиберных ствольной артиллерии и минометов; 980 боеприпасов для танков.

В ближайшие несколько дней для штурмовых подразделений будут полностью обеспечены все заявки на боеприпасы, поданные на февраль. С 25 февраля уже начнутся поставки боеприпасов всей номенклатуры в соответствии с поданной заявкой на март. Всего же за прошлый год потребности штурмовых отрядов на боеприпасы были обеспечены на 140 процентов от полученных заявок. Это наш приоритет».

На заявці Вагнера написано, що 70% боєприпасів має йти для них, а інша частина – для приданих підрозділів, підпорядкованих МО РФ. Спільно з Вагнером Бахмут штурумують, за нашими даними, три полки повітряно-десантних військ ЗС РФ та одна з бригад 1-го армійського корпусу.

Пункт 1 у заявці – це, очевидно, снаряди 152 мм для гаубиць Мста, Акація, Д-20, Д-1. Основний калібр російської важкої артилерії. 10566 снарядів калібру 152 мм на день. Пригожин відмічає, що йому фактично видають 3600 таких снарядів на добу. Насправді, 3600 снарядів на такий невеликий фронт як Бахмут на добу – це дуже велика кількість. Адже за рахунок корегування з дрону усі ці снаряди застосовуються по цілях з високою точністю, 3600 снарядів доволяє надійно уражати понад 100 цілей за добу.

Інші позиції не розшифровані, але ми знаємо, що стоїть на озброєнні Вагнера, і можемо приблизно оцінити кількість великокаліберних боєприпасів, які, очевидно, становлять більшу частину заявки.

Адже Вагнер також застосовує 152 мм гармати «Гіацинт», 220 мм реактивні системи залпового вогню «Ураган», 122 мм реактивні системи залпового вогню «Град», 125 мм танкові снаряди, 122 мм гаубиці «Гвоздіка» та Д-30, 120 мм міномети. У номенклатурі, очевидно, також наявні боєприпаси калібру 82 мм, протитанкові ракети «Корнет», «Фагот», Метіс», та інше. Загалом за добовою заявкою Вагнер прагне отримати 37387 снарядів, мін та ракет на добу.

А фактично, якщо порахувати по приписаній від руки нормі видачі за 18-20 лютого, росіяни мають можливість витрачати приблизно на 50% менше, найбільш відчутно для Вагнера, що снаряди 152 мм за пунктом 1 – близько 35% від потреби.

Тим не менше, стає зрозумілим, чому Вагнер може наступати – вони витрачають до 40 тисяч боєприпасів усіх типів за добу без урахування піхотного озброєння – очевидно, судячи з цифр, у цій таблиці не враховуються боєприпаси на автоматичні станкові та підствольні гранатомети, стрілецька зброя.

Навіть зараз, за обмеженими на думку Пригожина нормами видачі, вони можуть витрачати на добу близько 20 тисяч боєприпасів. Багато це чи мало?

Достатньо сказати, що норми витрати 152 мм снарядів Вагнером за добу, означають, що за рік бойових дій вони хочуть вистрілювати понад 3,5 мільйони снарядів 152 мм, а якщо брати по ніби-то замалій, на думку Пригожина, витраті на день 3600 снарядів на добу, то витрата становить 1,3 мільйони снарядів 152 мм на рік. Це без урахування інших потужних боєприпасів 152, 122, 120, 220 мм, які Вагнер також застосовує у значній кількості.

Для порівняння, США поставили Україні у 2022-му близько 1 мільйона снарядів 155 мм на весь фронт. Тобто мінімальні витрати Вагнера за рік мають перевищують річний обсяг поставок 155 мм для ЗСУ.

Мої висновки:

1. Українська армія демонструє високу витривалість та стійкість під Бахмутом, оскільки б'ється за багаторазової переваги росіян у боєприпасах. Це робиться завдяки високій мотивації та самопожертві наших людей.
2. Важливо системно покращити конрбатарейну боротьбу, пошук та знищення шляхів підвозу боєприпасів противника. Вагнер отримує щоденний підвоз значної кількості снарядів багатьох типів, значить, їхні маршрути можна прорахувати. Боротися з цією кількістю може тільки розвідка та ураження високоточною зброєю.
3. Верховний головнокомандувач та міністр України мають нарешті звернути увагу, що в армію не залучається достатня кількість інженерної будівельної техніки з цивільного сектору, не постачається необхідна кількість будівельних матеріалів для обладнання позицій, щоб обладнати надійні позиції, стійкі до щильних російських обстрілів. Відсутність уваги до інженерного забезпечення призводить до значних втрат наших людей.
4. Важливе значення має якісне обладнання передових і тилових позицій, розгортання бойових порядків у два ешелони, щоб проводити постійні ротації військ, які швидко виснажуються під постійними обстрілами та у контактних боях.
5. Потрібне різке збільшення маскувального обладнання та створення спеціальних маскувальних підрозділів для облаштування макетів техніки, хибних цілей та хибних позицій, для відволікання боєприпасів противника.
6. Основна небезпека при обстрілах виникає через корегування противником з дронів усіх типів, зменшення ефективності артилерії можна забезпечити через знищення дронів середнього радусу дії типу Орлан та Елерон, та через насичення військ засобами радіоелектронної боротьби – ручними ближньої дії та купольними.
7. Україна та країни НАТО мають прорахувати виробничу програму, яка б дозволила різко збільшити постачання снарядів до України, оскільки без збільшення постачання снарядів бойові дії супроводжуються великими втратами людей.