Артисти чи рашисти? Як Україна збирається захищати свій музичний простір
Чорний список російських артистів. Співавтор законопроєкту розповів, як це працюватиме
Група нардепів зареєструвала у парламенті законопроєкт щодо підтримки національного музичного продукту та обмеження публічного використання музичного контенту держави-агресора. Серед головних ініціаторів – глава комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики «Слуга народу» Микита Потураєв, його колега з фракції Олександр Санченко та нардепка з «Європейської солідарності» Софія Федина.
Документом пропонується кілька ключових новел:
- запровадити чорний та білий списки російських виконавців. Всі артисти з Росії за умовчанням потраплять у чорний список, їм буде заборонено виступати в Україні, а їхні пісні буде заборонено виконувати у публічному просторі. Щоби зняти з себе цю заборону, російський артист має увійти до білого списку виконавців, підписавшись під спеціальною заявою на підтримку України, зміст якої ще розробляється;
- збільшити до 40 % частку пісень державною мовою при здійсненні радіомовлення;
- збільшити до 75% добового обсягу ведення передач, у тому числі новинно-аналітичних блоків, розважальних передач (дикторами, ведучими) державною мовою;
- запровадити поняття національного аудіовізуального продукту;
- збільшити до 25% частку національного аудіовізуального продукту дитячих каналів, а також зобов’язати такі канали здійснювати мовлення виключно державною мовою.
Складатимуть списки артистів СБУ та РНБО, причому повідомляти російським артистам про причини відмови вони не зобов’язані.
Артисти-громадян України, що стали на бік агресора, також опинятимуться у чорному списку, який СБУ планує доповнювати, у тому числі, завдяки зверненням небайдужої громадськості.
Російськомовні пісні українських виконавців, якщо вони не у чорному списку, можна буде виконувати у публічному просторі, а також на радіо і телебаченні – як і раніше, із дотриманням квот.
Детальніше про ініціативу в інтерв’ю «Главкому» розказав голова підкомітету з питань музичної індустрії, нардеп від «Слуги народу» та співавтор законопроєкту Олександр Санченко.
Пане Олександре, можливо, варто було б заборонити абсолютно всіх російських виконавців, без поділу на хороших та поганих.
Логіка законопроєкту базується на тому, що з перших днів війни лунали заклики до культурних діячів РФ відкрито підтримати Україну. Визнаємо, не дуже багато їх відгукнулося, але усе ж такі були. Наприклад Noize MC публічно виступали на нашу підтримку і зараз у Європі збирають кошти на гуманітарні потреби України. Ми звернулися і люди підтримали, не просто словом, а й ділом
Тобто це питання справедливості. Саме через це запроваджуються білі списки російських виконавців. Ми розуміємо, що вони будуть не великі, але артисти, які до них потраплять, заслуговують на справедливе ставлення з боку України. Розуміючи всі ризики, вони обрали активну проукраїнську позицію.
Також важливо зазначити, що ці списки будуть публічними, громадськість зможе з ними ознайомитися. Апарат РНБО буде оприлюднювати їх на своєму офіційному сайті та регулярно оновлювати його.
Ще одна пропозиція законопроєкту – збільшення квот на українську музику. Протягом першого року дії квот на українську музику обов’язкова частка становила 25%, другого – 30%, із третього – 35%. Тепер буде 40%?
Ми неодноразово обговорювали тему квот на комітеті і підкомітетах, дискусія тривала понад місяць. У підсумку обговорень ми визначили, що квота у 40% стане оптимумом, який дозволить зберегти радіостанціям свої формати. У Франції був негативний досвід із запровадженням зависоких квот на радіо – люди просто перейшли на стріми і перестали слухати радіо.
Також у законопроєкті йдеться про нову квоту – для дитячих програм. У загальному обсязі мовлення теле- та радіоорганізацій, основу програмної концепції яких становлять дитячі передачі, не менше 25% має становити національний аудіовізуальний продукт. Ми також дамо можливість міжнародним дитячим каналам заходити в Україну, якщо вони будуть на 100% україномовними.
Загалом розробка цього законопроєкту – гарний приклад того, як подібні документи мають опрацьовуватися, у постійному контакті через Zoom із представниками індустрії: радіо та телеканалів, у тому числі музичних, Нацради з питань телебачення і радіомовлення, Мінкульту, громадських активістів. Я на збільшення квот дивлюся із великим оптимізмом: це сприятиме розвитку української музики.
Важливим елементом законопроєкту є введення поняття національного музичного продукту. Логіка така, щоб у подальшому Український культурний фонд запровадив відповідну програму з підтримки такого продукту. Я вірю, що саме впровадження цього поняття і подальша підтримка національного продукту забезпечить появу якісної та конкурентоспроможної української музики.
Законопроект передбачає:
Національний музичний продукт – музичний продукт який містить виконання музичного твору з текстом українською мовою або мовою корінних народів України або музичного твору без тексту. Одним з виконавців (чи виробників) є громадянин України або фізична особа-іноземець, яка постійно або тимчасово проживає в Україні.
Як бути з артистами-громадянами України, які усі вісім років війни працювали у Росії, на кшталт Ані Лорак чи Таїсії Повалій? Чи розповсюджуватиметься і на них дія законопроєкту?
Особливість цього законопроєкту – запровадження чорного і білого списків саме для росіян. Заборонено виступати усім росіянам, за винятком тих, хто у білому списку. Тобто чорний список вже умовно є.
Виконавці, які є громадянами України, підпадають під, скажімо так, механіку чорного списку. Це питання до суспільства, щоби люди активно подавали таких виконавців до включення у нього.
Законопроект передбачає:
Включення до білого списку та виключення з нього здійснюється РНБО на підставі рішення СБУ, що приймається за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури.
Заява про включення до білого списку подається до СБУ виконавцем або його представником. Невідповідність заяв та/або дій особи підписаній декларації є підставою для відмови у її включенні до переліку (тобто білого списку) або для її виключення з нього.
Чи існуватимуть певні критерії, за якими СБУ і РНБО ухвалюватимуть рішення? Приміром, якщо російський артист формулює свою позицію дуже стисло: «Я – за мир».
Виконавець або його представник подає заяву, форму якої ще буде розроблено, до РНБО або до Нацради, і СБУ приймає рішення – в’їздний артист до України чи ні. Якщо ж артист виступає проти територіальної цілісності України, це вже привід йому опинитися у чорному списку і більше ніколи в Україну не потрапити. Заява міститиме досить різкі формулювання, тому, на мій погляд, сам факт того, що людина поставила під нею свій підпис, є переконливим аргументом щодо того, чий бік вона обрала. Можливості всидіти на двох стільцях не буде.
Щодо пункту про «публічне виконання»: заборона розповсюджується лише на живу музику та вуличних музикантів? А якщо російська попса лунає в якомусь ресторані?
Ми намагалися охопити законом публічне виконання і у розумінні музики у барах та ресторанах, і у розумінні живого виконання на вулицях. У першому випадку покарання за недотримання закону стане питанням наступної законодавчої ініціативи. Контролюватиме це поліція.
Чи потрібен аналогічний законопроєкт стосовно режисерів, акторів театру та кіно?
Цей законопроєкт розроблявся саме щодо музикантів. Відповідно, уся логіка була навколо саме музичних діячів. Звичайно, про решту – режисерів, стендаперів тощо будуть розроблятися наступні законопроєкти, оскільки це трохи інша специфіка.
Наталія Сокирчук, «Главком»