Оборона Слов’янська: здачі не буде. Інтерв’ю з головою військово-цивільної адміністрації

Із «Вікіпедії»: «У 2014 році Слов’янськ Донецької області став першим містом в Україні, яке захопили російські диверсійні групи під час війни на сході України. Це відбулося 12 квітня. Місто було звільнено менш ніж за три місяці – в ніч на 5 липня 2014 року».

Теперішній мер і голова Слов’янської міської військово-цивільної адміністрації Вадим Лях запевнив «Главком»: те, що відбулося вісім років тому, у нинішніх умовах точно не повториться. Ніхто Слов’янськ не «зливатиме», місто готується до міцної оборони. Тим паче, що з кожним днем фронт усе ближче і ближче підходить.

Про те, у яких умовах живе Слов’янськ на 111 день війни, у розмові з Вадимом Ляхом.

18 квітня 2022 року президент Володимир Зеленський констатував, що російсько-окупаційні війська розпочали битву за Донбас. Як змінився з того часу Слов’янськ?

Інформація про те, що Донбас є пріоритетом окупантів, насторожила мешканців Слов’янська. Люди чудово розуміють, що без Слов’янська, наступ на Донецьку і Луганську області в цілому втрачає сенс.

З початку війни мешканці міста постійно виїжджають. Із 100 тис. населення залишилося приблизно 23-24 тис. З них 4 тис. дітей. Думаю, ще частина людей покине Слов’янськ, коли почнуться артилерійські обстріли. Нині ж російська армія завдає ракетні та авіаудари по нашому місту. Ворожа артилерія поки дістає до населених пунктів поблизу.

Із проблем: внаслідок обстрілів більше двох тижнів відсутнє водопостачання у місті. Тому доводиться підвозити питну воду. Час від часу виникають перебої з електроенергією, які оперативно усуваємо. Ось така нова реальність, де немає стабільності. Зважаючи на це, закликаю мешканців Слов’янська евакуюватися. Як показує практика інших міст Донеччини, як тільки-но фронт наближається впритул до населеного пункту, мешканці, котрі евакуйовуються, сильно ризикують життям. Це також стосується й водіїв, котрі їх вивозять. Усе ж краще виїхати з міста, коли безпечніше. Таким напрямком є Дніпропетровська область. Зокрема, довозимо людей до Покровська, а потім залізницею –до Дніпра або Львова.

Наскільки місто готове до оборони?

Безумовно, готуємося, зважаючи, що в Україні 110 день повномасштабної війни (розмова відбувалась 13 червня – «Главком»). А наскільки Слов’янськ готовий, давайте не будемо розкривати військової таємниці.

Коли ситуація загострилася, почастішали повітряні тривоги та «прильоти»?

На жаль, десять днів тому місто відкрило для себе сумну статистику: під час ворожих обстрілів загинуло троє мирних мешканців, ще шість одержали важкі поранення. Вважаю, що саме з цього часу почався зовсім інший відлік. Щоправда, «прилітало» й раніше. Гадаю, що кількість жертв могла бути більшою. Врятувало те, що люди заздалегідь евакуювалися.

Як реагує населення, чи є паніка?

Є випадки, коли люди панікують та нервуються. Та це не пов’язано із евакуацією. Тому вкотре хочу закликати мешканців: поки не пізно, необхідно виїхати зі Слов’янська. Щоб потім не виникало нарікань на владу.

Генеральний штаб Збройних сил України в ранковому зведенні 11 червня повідомив, що ворог проводить перегрупування військ та поповнює запаси боєприпасів і паливно-мастильних матеріалів з метою підготовки наступу на Слов’янськ та Сіверськ. Днем раніше бойовики «ДНР» через соцмережі підтвердили, що просуваються у напрямку Слов’янська. Де наразі проходить лінія фронту?

Зараз лінія фронту – вздовж річки Сіверський Донець. Також є певна активність у районі села Богородичне (Краматорський район), але казати, що ворог там закріплюється, зарано. Тим паче там дуже непростий рельєф. Тому фактично річка Сіверський Донець розділяє українські та російські війська.

Уточніть, за скільки кілометрів від вашого міста розташувалися загарбники?

Приблизно 15-20 кілометрів. Тому-то зараз у мешканців Слов’янська ще є можливість вільно виїхати, не наражаючи себе і рідних на небезпеку.

Ваш прогноз, наскільки швидко росіяни та їхні посіпаки можуть наблизитися до Слов’янськп?

Мені здається, що більш тривожними були саме перші дні війни. Нині ж ми володіємо достатніми даними про сили противника. Не так усе райдужно для Росії, як вони розповідають із телебачення своїм громадянам. Наприклад, яскраве цьому підтвердження тривалі бої за Сєвєродонецьк.

Які уроки з тимчасової окупації Слов’янська весною-літом 2014 року ви винесли? Тоді ви були депутатом міської ради.

Ситуація, яка була 2014-го і яка є тепер довкола Слов’янська, радикально відрізняється. Адже вісім років тому наше місто, в якому нараховувалося близько 300 представників СБУ і поліції, захопило 50 людей. Тоді це була здача Слов’янська.

Зараз взагалі не стоїть питання, що хтось хоче «злити» місто чи Донецьку область. Ми готові дати гідну відсіч окупантам і боротися за кожний клаптик землі. У цьому питанні військові та влада мають однакове бачення.

Ваше прізвище з 2015 року і до цього часу висить на сайті «Миротворець». Вам закидають співпрацю з терористами з банди Ігоря Гіркіна-Стрєлкова, які вісім років тому зуміли захопити місто. Що з цього правда, а що вигадки?

(Засміявся) Попри те, що я двічі виграв вибори міського голови Слов’янська, президент спочатку призначив мене головою військово-цивільної адміністрації, а тепер уже військової. Для цього проходив відповідну спецперевірку. Жодних кримінальних справи щодо мене не відкрито.

13 червня стало відомо, що міський голова Святогірська Донецької області Володимир Бандур перейшов на бік рашистів. Підтвердженням цьому стала спільна його світлина із ватажком «ДНР» Денисом Пушиліним. Це типове явище у фронтовій Донеччині?

Справді, резонансний випадок і неприємна пляма для місцевого самоврядування. Особисто мене ця інформація шокувала. Близько не був знайомий із мером Святогірська, хоча останнім часом кілька разів пересікалися. Ані публічно, ані особисто від Бандури не чув антиукраїнських висловлювань. Що з ним сталося, розібратися повинні правоохоронні органи.

Нещодавно радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко рекомендував усім читати дописи Гіркіна-Стрєлкова. На його думку, терорист, який осів у Росії, нині, як ніхто інший, дошкульно й точно описує провали Путіна і російської військової машини. Як вважаєте, дописи Гіркіна про поточну ситуацію на Донбасі варто читати?

Корисну інформацію, яку Гіркін висловлює, беремо для себе. У дійсності ж його дописи, в основному, спрямовані на російську аудиторію. Бо українці на власні очі бачать, які руїни принесла Росія на нашу територію. У тому числі, це стосується й пошкодження об’єктів Святогірської лаври.

Гіркін добивається своєї цілі, видаючи різні посили. І вони точно не за Україну.

То ексміністр оборони «ДНР» Гіркін більше мотивує чи демотивує колишніх підлеглих?

На фоні російської пропаганди, яка заявляє, що «спецоперація» йде нормально, Гіркін збирає довкола себе людей, які сумніваються. Куди потім цей ресурс буде направлено – наступне питання.

Віталій Тараненко, «Главком»