Справа Шеремета. 10 простих запитань до поліції

У Верховній Раді наступного року буде створена тимчасова слідча комісія з питань розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета. Голова парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності Денис Монастирський повідомив, що у депутатів накопичилось багато питань щодо розслідування та нестиковок у версії слідства, що були озвучені на резонансній прес-конференції. Слідча комісія може запрацювати вже в січні 2020 року.

Рівно тиждень тому 12 грудня вищі чини МВС продемонстрували повну схему вбивства Шеремета, автомобіль якого вибухнув 20 липня 2016 року. На думку слідства, організувало злочин угрупування ветеранів та волонтерів АТО. Усі вони поважні у своєму середовищі та відзначені державою різними нагородами. Керував усім нібито ветеран спецназу та рок-музикант Андрій Антоненко під псевдо «Ріффмастер», проводила розвідку на місцевості медсестра бригади Десантно-штурмових військ Яна Дугарь, а безпосередньо закладала вибухівку дитячий хірург клініки «Охматдит» Юлія Кузьменко. Персонажі як для організації такого моторошного злочину, який розслідується протягом трьох років, підібрались дуже дивні, і це збентежило не тільки депутатів. А подальші роз’яснення міністра внутрішніх справ Арсена Авакова лише додавали підстав для сумнівів.

Втім зараз, коли перший шок у всіх пройшов, вже можна сформулювати кілька питань, які залишає розслідування. Звісно, слід пам’ятати, що не всі факти були розголошені в інтересах слідства, і слідчі, вочевидь, мають на руках більше інформації, ніж оприлюднено. Але поки виглядає так, що вбивчих козирів на руках у правоохоронців нема. Що, звісно, само по собі не робить їхню версію помилковою.

До чого тут «арійська раса»?

Про те, що персона замовника злочину досі невідома, на тій пресконференції обмовились генпрокурор Руслан Рябошапка та президент Володимир Зеленський. Але коли майже одразу з’явився текст підозри, виявилось, що потенційні вбивці Шеремета керувались аж ніяк не фінансовими, що було б логічно при замовному вбивстві, а ідейними мотивами. Та ще й якими – «захопившись ультранаціоналістичними ідеями, культивуючи величність арійської раси». Цей креатив від старшого слідчого Нацполіції Бирка швидко став докучливим мемом в соцмережах. Цікаво, що саме таке формулювання в 2015 році було використане в обвинувальному акті радикалки Віти Заверухи, обвинуваченої в нападі на АЗС в Києві.

Навіщо?

Обвинувачення стверджує, що слідство відкинуло всі попередні версії заради однієї – дестабілізації суспільно-політичної ситуації в країні, «щоб привернути увагу суспільства до націонал-радикальних ідей, які, на їхню думку, зможуть змінити життя суспільства». Де Шеремет, а де націонал-радикальні ідеї – важко сказати. Тим більше, що в результаті «змовникам» не вдалося досягти своєї мети – ані дестабілізувати ситуацію, ані популяризувати свої ідеї. Чи під дестабілізацією мається обурення насамперед журналістської спільноти, яка три роки вимагала від того ж Авакова розслідувати цю справу? З такою мотивацією «сюреалістичне» бажання Надії Савченко розстріляти Верховну Раду, аби захопити владу, видаються цілком логічними. Втім зробимо поправку на те, що не завжди мотиви злочинців піддаються стандартній логіці.

Чому зупинились?

Якщо ця група була настільки зациклена на популяризації своїх ідей, що пішла на гучне вбивство, чому на цьому заспокоїлась і продовжила своє звичайне цивільне життя, ні в чому більше не засвітившись? Шеф МВС назвав злочин найскладнішим з технічної точки зору. Навіть припустивши, що до нього довго готувались і за його лаштунками насправді стоять професіонали, реалізація такого складного сценарію відвертими аматорами викликає, щонайменше, подив.

Куди зникли Грищенки?

Першими підозрюваними, які спливли в справі Шеремета, стало подружжя «атовців» Інни («Пуми») та Владислава («Бучі») Грищенків. Їх звинувачували в підготовці замаху на «авторитета» з Косіва Івано-Франківської області Михайла Чекурака. Почерк той самий – закладення вибухівки в автомобіль. Про те, що Грищенків можуть прив’язати до справи Шеремета, раніше відверто казали вони самі і про це непрямо свідчив факт переведення «косівської» справи до київського суду. І дійсно, в відеоролику, продемонстрованому поліцією, саме цій парі та їхньому знайомому Івану Вакуленку, який вкоротив собі життя після отримання повістки на допит, приділено багато часу в зав’язці сюжету. В схемі, яку малювало МВС, Грищенкам відводилось одне з ключових місць. Але наразі ніхто з подружжя не є підозрюваним у справі Шеремета і в підозрі вони зовсім не згадуються. Спікер МВС Артем Шевченко каже, що наразі вони фігурують лише… як особи, які можуть мати інформацію про обставини вбивства журналіста.

Яка роль Яни Дугарь?

Журналісти «Слідства. інфо» повідомили, що результати експертизи, на якій і базується звинувачення, є дуже неоднозначними. Так, згідно з ще одним дослідженням, яке робив британський експерт Айвон Бірч, жінка, яка робила попередньо фото відеокамер, в районі, де потім було вбито Шеремета, та жінка, що безпосередньо підкладала вибухівку, – одна й та сама людина. Це ламає версію слідства, що фотографувала відеокамери військова медсестра Яна Дударь, а підкладала вибухівку дитячий хірург Юлія Кузьменко. В поліції відповіли, що дослідження, на яке посилаються журналісти, було лише попереднім, а от згодом спеціаліст розібрався, що це дві різні особи. Але ця реакція не переконала.

Адвокати Дугарь заявляють, що в неї є алібі, і вона не була в Києві ні в день вбивства Шеремета, ні в ті дати, коли нібито перебувала на відео. Прокурори, в свою чергу, звинувачують захист дівчини в маніпуляціях. Дугарь – єдина з трьох фігурантів цієї справи, яку відпустили під домашній арешт. Власне, її провина виглядає найменшою в цій групі. Але її особу слідство могло встановити найшвидше, а не через причинно-наслідковий зв'язок, як інших. Тож чому правоохоронці одразу не почали розплутувати клубок саме з неї, тим більше, що Дугарь – доволі відома? Незрозумілий і ризик організаторів вбивства: навіщо було вплутувати в таку делікатну справу, в якій має бути якомога менше свідків, учасника з такою епізодичною роллю? Наразі Дугарь, як і Антоненко, відмовляється давати свідчення, що Аваков на своєму ефірі трактував як підозрілу поведінку.

Хто ж цей «покровитель»? 

Після пресконференції Арсен Аваков виступив в телепрограмі «Свобода слова Савіка Шустера» і ні про які «арійські погляди», згадані в підозрі, мови вже не йшло. Більш того – якщо в підозрі організатором злочину безапеляційно названий Антоненко, який залучив до нього двох жінок, то з вуст міністра пролунала згадка про ймовірних невстановлених «ініціаторів» трагічного вибуху. Також він розповів сенсаційні подробиці про ймовірного покровителя на вищих державних рівнях, якого мали вбивці Шеремета, та загадкові «люди за кадром», які є набагато кваліфікованішими, ніж виконавці злочину. Нібито в неоприлюдненій частині телефонних розмов підозрювані часто згадують про такого покровителя.

Куди ділись записи з камер?

Голова МВС прямо заявив, що сліди від виконавців вибуху можуть вести до Служби безпеки. Аргументував він це зникненням важливих записів з чотирьох відеокамер, які на момент спільного розслідування цієї справи, поки незрозуміло було, як вона буде кваліфікована, вилучила СБУ. Як тут не згадати історію з «СБУшником» Ігорем Устименком, якого було помічено на відео з камер спостереження під будинком Шеремета в ніч перед його вбивством. Коли це з’ясувалось, СБУ офіційно заявила, що Устименка було звільнено із СБУ у 2014 році за станом здоров'я. В липні цього року голова Національної поліції Сергій Князєв заявив, що слідство не підтвердило причетність до вбивства журналіста Павла Шеремета колишнього співробітника СБУ, але осад лишився.

Чому СБУ не долучилась раніше?

При цьому, кажучи про пошук замовників, Аваков визнає необхідність залучення до їх пошуку і СБУ, і Головного управління розвідки Міноборони. Тут вже питання до поліції – чому така координація не відбулася раніше, ще до пред’явлення публіці підозрюваних виконавців? Через недовіру до того ж СБУ і «кротів» в цій структурі?

Чи не зарано розкрито карти?

Аваков стверджує, що вже просто не можна було затягувати з затриманням, хоча наразі виглядає так, що прямих доказів проти затриманих просто нема. Або їх поки не демонструють. Вся видима доказова база ґрунтується на висновку групи експертів в галузі оцінки ходи та рухів. Саме після їхнього висновку, що на відео 2016 року – Антоненко та Кузьменко, за словами Авакова, і було прийняте рішення про «накриття» банди.

Відповідей на всі питання, як визнає міністр, у слідства досі нема, а представник МВС Артем Шевченко наголошує, що вручені підозри є припущенням і можуть бути змінені та взагалі скасовані. Мрії про випуск касет «градів» по Києву та роздуми про викрадення дітей Марусі Звіробій, які веде Кузьменко, та неактивні в ніч закладання вибухівки мобільні телефони аж ніяк не можуть бути доказами вбивства журналіста. Тож чи не поспішила поліція з затриманнями та оприлюдненням подробиць справи?

Тим більше що поліція вже сідала в калюжу через свій поспіх – у справі з вбивством Катерини Гандзюк. Тоді після нападу на активістку по гарячих слідах у ньому звинуватили раніше судимого Миколу Новікова і суд заарештував його на 60 діб. При цьому не були прийняті до уваги твердження адвоката та родичів обвинуваченого, що він в момент нападу взагалі не був в Херсоні, а відпочивав на морі. Тодішній радник міністра МВС, а нині його заступник Антон Геращенко впевнено стверджував, що шансів довести свою невинуватість у Новікова немає, що відомо, як він купував кислоту та до якого злочинного угрупування входив. Але в результаті алібі обвинуваченого підтвердилось і він був звільнений навіть до розгляду апеляції. Геращенку та херсонській поліції довелося вибачатись перед Новіковим. Чи не повториться історія і зараз?

Навіщо було вплутувати президента?

Це питання випливає з попереднього. Проведення пресконференції навіть за відсутності залізобетонних доказів можна пояснити тим, що фігуранти справи самі почали бити у дзвони та привертати увагу до свого переслідування. Силовики мали оприлюднити свою точку зору на подію. Але присутність на цьому брифінгу та, хай і стримана, промова Зеленського у разі зависання справи через всі вищевикладені обставини вдарить не тільки по позиціях голови МВС, а й президента.

Павло Вуєць, «Главком»