Війна в Україні – проблема для японських рибалок: що пише світова преса

Світова преса активно висвітлює війну в Україні. Які саме теми та перших шпальтах газет були 18 квітня, проаналізував член Ради директорів Української асоціації видавців періодичної преси, медіа-експерт Сергій Чернявський. Своїми спостереженнями він поділився на сторінці у Facebook.

Британія та Шотландія

У головному матеріалі The Financial Times попереджає, що уповільнення зростання, висока інфляція та війна Росії проти України загрожують відновленню світової економіки після пандемії. Відновлення світової економіки стикається з «подвійною небезпекою» слабкішого зростання та високої інфляції – комбінація, відома як «стагфляція», йдеться у передовій статті «Financial Times». У ньому повідомляється, що уряди стикаються з «похмурим» вибором, оскільки одужання від коронавірусу сповільнюється та погіршується війною в Україні.

«Очищення після російської окупації» – The Guardian розповідає, що життя на окупованих раніше територіях, російською армією, починає відновлюватися. Галина Музира ходила своїм палісадником, прибираючи безлад, залишений окупаційними російськими солдатами. «Вони припаркували дві бронемашини на моїй клумбі», – сказала вона, вказуючи на плескатий синій паркан поруч зі своїм акуратним городом. Серед кущів чорної смородини був великий кратер. Її пофарбована в жовтий колір дача була продірявлена.

Уламки розбили і дерев'яну дачу. За словами Музири, це подарунок на день народження від її покійного чоловіка Миколи.

«Ми не розуміємо, чому російські це зробили. Ми є маленька тиха країна. Якби не наш президент, я не знаю, що б ми робили», – додала вона, кидаючи уламки гілок та інше сміття на вогонь багаття.

Японія

Газета The Japan Times: «Немуро затамував подих під час переговорів про рибалку. Місто, в якому Москва є ключем до виживання».

Японський рибалка Цуруюкі Хансаку ледве закінчив школу, як відсидів 10 місяців у радянській в'язниці, заарештований у морі на човні свого батька за лов тріски на території, яку росіяни вважали своєю територією.

Сивочолий житель північного японського рибальського містечка Немуро, якому зараз 79 років, все ще перебуває в напрузі через вплив Москви на стан його сімейного рибальського бізнесу та його рідного міста.

Оскільки російсько-японські відносини руйнуються через кризу в Україні, жодна японська громада не відчула на собі наслідки цього так, як Немуро, що далеко розкинулась від центру.

Цього разу занепокоєння викликає доля щорічних переговорів між урядами двох країн щодо встановлення квоти для Японії на вилов лосося та форелі, народжених у річці Амур.

Так звані лососево-форельні переговори проходять із 1957 року і зазвичай завершуються до березня, тому до традиційного початку сезону дрифтерного промислу 10 квітня залишалось достатньо часу. Але цього року їх ще не завершено.

Інсайдери японського уряду та галузі кажуть, що затримка є демонстрацією гніву Москви щодо економічних санкцій, які Токіо ввів разом зі своїми союзниками після вторгнення Росії до України.

Японська рибна промисловість також потребує зустрічі з Москвою за столом для проведення трьох інших щорічних переговорів, що стосуються таких продуктів, як ламінарія та сайра, деяких з найбагатших рибальських угідь світу. «Якщо ми не зможемо ловити рибу, ми не можемо тут жити», – сказав Хансаку, чия компанія зараз переважно ловить і переробляє тихоокеанську сайру.

«Щорічний сезон дрифтерного лову лосося та форелі у винятковій економічній зоні (ІЕЗ) Японії триває з квітня до червня. Токіо необхідний дозвіл Москви на вилов риби навіть у межах своєї ІЕЗ через взаємну угоду, яка надає права на рибу країні походження. Міністри уряду Японії не отримали оновленої інформації щодо продовження переговорів, які розпочалися у п'ятницю.

Економіка Немуро, міста з населенням 24 000 чоловік на далекому східному краю острова Хоккайдо, сильно залежить від Росії, як у плані риболовлі, так і через заходи російських човнів, незважаючи на десятиліття суперечок з приводу чотирьох островів у регіоні.

Після поразки Японії у Другій світовій війні Москва взяла під свій контроль острови, що тягнуться від Немуро, що Токіо досі вважає незаконною окупацією. Багато колишніх мешканців цих островів, відомих як Північні території в Японії та Південні Курили в Росії, поселилися в Немуро. Територіальна сварка – головна причина, через яку Японія і Росія досі не підписали повоєнний мирний договір.

США

The New York Times: «Доля Маріуполя вирішується на битві на сталевий завод».

Останній рубіж України у критичному місті

Україна – Після кількох тижнів артилерійських обстрілів і бомбардувань російська облога найважливішого українського портового міста Маріуполя завершилася останньою битвою кількох тисяч українських військовослужбовців, що сховалися в сталеварному заводі.

Росія дала українським бойовикам у Маріуполі час до ранку неділі, щоб вони склали зброю або були «знищені». У неділю сили на заводі проігнорували крайній термін і українські офіційні особи пообіцяли, що не здадуться. У відповідь російський наступ посилився: містом потрапили ракети та бомби, а поряд із заводом відбулися нові атаки, заявили українські військові.

Зіткнення на сталеливарному заводі «Азовсталь» неподалік маріупольського порту стало останньою лінією оборони України, яка не дозволяє Росії захопити стратегічно важливий сухопутний міст між її цитаделлю в Криму та східною Україною, яку Росія щосили намагається контролювати. Захоплення Маріуполя стане великою перемогою Росії, яка посилить її прагнення панування на сході України, відріже важливий український порт і зміцнить бойовий дух російських військ.

Але українські офіційні особи заявили в неділю, що боротьба за Маріуполь, яка на два місяці скувала російські війська та ресурси, гостро необхідні в інших місцях, не закінчена.

«Місто досі не впало», – заявив прем'єр-міністр України Денис Шмигаль в ефірі ABC News.

Перша колонка справа: «Жорстокість загарбників має глибоке коріння»

На фотографії з київського передмістя Бучі, Україна, жінка стоїть у дворі будинку, закриваючи рукою рот від жаху, перед нею розкидані тіла трьох мертвих цивільних. Коли Асет Чад побачила цю фотографію, вона почала тремтіти і повернулася на 22 роки назад.

У лютому 2000 року вона зайшла у двір свого сусіда в Чечні й побачила тіла трьох чоловіків та жінки, у яких неодноразово стріляли на очах у її 8-річної дочки. Російські солдати підмітили їхнє село і вбили щонайменше 60 людей, зґвалтували щонайменше шістьох жінок і пограбували золоті зуби жертв, виявили спостерігачі з прав людини.

«У мене найстрашніші спогади», – сказала в телефонному інтерв’ю пані Чад, яка зараз живе в Нью-Йорку. «Я бачу саме те, що відбувається: я бачу ту саму армію, ту саму російську тактику, яку вони використовують, дегуманізуючи людей».

Жорстокість війни Москви з Україною має дві різні форми, знайомі тим, хто бачив російські військові дії в інших місцях.

Існує програмне насильство, яке здійснюють російські бомби та ракети проти мирних жителів, а також військових об’єктів, покликане деморалізувати так само, як і поразку. Ці атаки нагадують про знищення з повітря столиці Чечні Грозного в 1999 і 2000 роках і опорного пункту сирійських повстанців Алеппо в 2016 році.

А ще – жорстокість окремих солдатів і підрозділів, жахи Бучі, схоже, походять безпосередньо з побоїв покоління тому в селі пані Чад Нові Алді.

Загибель цивільного населення та злочини, скоєні солдатами, фігурують у кожній війні, не в останню чергу в тій, що воювали Сполучені Штати протягом останніх десятиліть у В’єтнамі, Афганістані та Іраку.

Завжди було важко пояснити, чому солдати чинять звірства, або описати, як накази командирів, військова культура, національна пропаганда, розчарування на полі бою та індивідуальна злоба можуть об’єднатися, щоб створити такі жахи.

Однак у Росії подібні дії рідко розслідуються чи навіть визнаються, не кажучи вже про покарання.

Нагадаємо, один із найвпливовіших медіаконцернів Німеччини Axel Springer SE оголосив про початок співпраці із колишньою телепропагандисткою російського «Першого каналу» Марією Овсянніковою.