Воїн ЗСУ 41 день тримав підвал у Авдіївці

Авдіївка стала ареною запеклих боїв.
фото: Євген Малолєтка/Associated Press

39-річний Владислав Молодих із позивним «Молот» розповів свою історію з лікарняного ліжка

Боротьба за позиції в районі міста Авдіївка демонструє, що бої на фронті все частіше стають контактними. Під час однієї з атак росіяни намагалися штурмом захопити бункер, у якому під завалами опинилися двоє українських воїнів. Як ідеться у репортажі The New York Times, маленький бункер воїнів був у підвалі біля покинутого будинку.

«Вони оточили нас і почали кидати гранати. Вони кричали: «Здавайся – будеш живий». Не було сенсу здаватися, бо мене б розірвали», – розповів 39-річний Владислав Молодих, позивний «Молот».

Рядовий Молодих провів 41 страшний день під російськими бомбардуваннями в бункері в Авдіївці.
фото: The New York Times

Це було близько 10 ранку 14 грудня. «Молот» вийшов із цього підвалу через 41 страшний день – сам, але живий.

Битва за підвал в Авдіївці була лише невеликою частиною одного з десятків зіткнень, що точилися на фронті. Але ця битва підкреслює, наскільки важко як захищатися, так і атакувати у війні, яка дедалі частіше ведеться у кровопролитних, ближніх боях, коли українським силам не вистачає снарядів , а Росія намагається жорстоко йти вперед.

Боєць 71-ї егерської бригади Молодих розповів свою історію з лікарняного ліжка, де він відновлювався від обмороження та інших поранень.

Атака

Молодих пішов в армію добровольцем за півроку до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Наприкінці минулого року його відправили в Авдіївку, де тривали місяці запеклих боїв.

13 грудня «Молота» разом із трьома іншими бійцями розмістили на позиції в покинутому будинку на півдні Авдіївки, неподалік від якого був підвал для зберігання продуктів взимку. Саме у цьому двосекторному приміщенні без вікон і з доступом до будинку лише через вузький тунель солдати вели відчайдушну боротьбу за виживання.

Захопити бункер – це кривава робота. Хоча Росія посилила авіабомбардування, щоб зруйнувати українські укріплення, їй потрібна піхота для штурму позицій. У цьому українські захисники мають перевагу.

Будинок, де дислокувався Молодих, використовувався як спостережний пункт. Там були укріплені вогневі позиції для ураження російських сил, які рухалися в їхньому напрямку.

Але коли «Молот» прибув на місце, територія протягом кількох днів була вкрита густим туманом, що дозволяло російським військам наблизитися непоміченими. Вони напали наступного ранку.

«Перший штурм ми відбили відразу», – розповів Молодих.

Після бою «Молот» та його побратим – 38-річний Ігор Третяк, позивний «Термінатор» – пішли у бункер погріти ноги та заварити чаю. Двоє інших воїнів підняли тривогу.

Навколо бункеру вибухали гранати та свистіли кулі. Їх затиснули в підвалі, атакувала група з 15-20 окупантів. «Молот» ліквідував одного штурмовика, він впав у тунель бункера. Одного з воїнів захопили вороги, він благав росіян зберегти йому життя.

Двоє чоловіків у бункері сказали, що чули, як один із їхніх товаришів зовні благав про життя після того, як його захопили російські солдати.

«Не стріляйте. Я хочу жити». Але його просто розстріляли, і я зрозумів, що не здамся», – пригадав Третяк цей момент.

Обидва солдати біля бункера загинули в бою 14 грудня, наступні три дні Молодих і Третяк стримували нападників. Рядовий Третяк з осколковими пораненнями обох ніг від вибухів гранат і пробитою правою рукою перезаряджав товаришу магазини.

На четвертий день покинутий будинок підірвали, заблокувавши вхід до підвалу. Воїни опинилися у пастці.

Втеча

У тісному бункері – один із секторів приблизно 3,5м на 3,5м, інший був ще меншим - українські рядові не мали засобів зв’язку із зовнішнім світом. Харчі теж закінчувалися.

«Їли ми раз на день. Півбанки консервів або якоїсь каші», – сказав Молодих.

Ігор Третяк
фото: The New York Times

Через два тижні Третяк вирішив тікати. Він зрозумів, що помре від поранень та голоду, якщо залишиться.

«Я прийняв для себе рішення: або я піду зараз, або ми обоє помремо. Я навіть думав, що якщо я вийду і мене там застрелять, то принаймні це буде швидко, а не помру від голоду чи спраги», – сказав Третяк.

Молодих вирішив залишитися. Третяк знайшов слабке місце серед кількох обвалених балок перекриття. Він відсунув їх убік, розчистив ґрунт і виліз. Потім «Молот» почув «кілька автоматних черг» і злякався найгіршого.

«Я думав, що його вбили», – сказав він.

Про те, що його товариш вижив, Молодих дізнався лише через три тижні, коли покинув бункер.

Третьяк на мить відчув ейфорію, вдихнувши свіже повітря вперше за кілька тижнів. Потім він почув стрілянину та кинувся в укриття, вивхнувши плече. Він блукав спустошеними вулицями Авдіївки, сподіваючись знайти українських солдатів раніше, ніж його знайдуть окупанти. Воїн удавав себе мертвим, коли над головою кружляв дрон.

Коли дзижчання дрона затихло, він продовжував ходити, шукаючи їжу та воду в покинутих будинках. На другий день він побачив, що наближається солдат.

«У перші секунди я не зрозумів, хто це. Я думав, що це росіянин, і це кінець», – пригадав Третяк.

Але це був українець в іншій формі, Третяк був у безпеці.

Один у темряві

У бункері Молодих залишився один в темряві. Земля навколо нього тремтіла від майже постійних вибухів. Одного разу вночі він почув, як російські війська обговорюють його долю. Він чув, як обговорювали знищення позиції, щоб убити лише одну людину.

Закінчилася їжа. «Молот» витягнув руку з ями, якою тікав Третяк, щоб набрати снігу для води. Він готувався до смерті.

«Перед моїми очима була темрява. Я мало не втратив свідомість», – пригадав він.

Потім все стало моторошно тихо. Два дні він не чув росіян. Вибухи стихли. О 8 ранку 23 січня він почув, що хтось кликав його на ім'я.

Порятунок

21-річний український рядовий з позивним «Герич», сказав, що росіян витіснили з цього району після жорстокого бою. Українським бійцям повідомили, що хтось із їхніх товаришів міг бути живим на позиції. «Молота» ледь знайшли під завалами.

Медик Анатолій розповів, що чоловік, який вийшов, був просто плоть і кістки, психічно виснажений і ледве живий. Сержант здивувався, скільки може витримати одна людина.

«Його очі сяяли від щастя, що він нарешті возз’єднався зі своїми», – пригадав «Герич».

Бій за Авдіївку загострювався. Невдовзі після порятунку рядового Молодих місто впало. Бункер захопили росіяни. Третяк і Молодих сподіваються, що зможуть повернутися до бою.

«Якщо ми їх не зупинимо, вони будуть всюди», – сказав Молодих.

Нагадаємо, останніми тижнями наступ російських загарбників районі Авдіївки сповільнився. Ймовірною причиною цього були втрати.

До слова, головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський провів зустріч із головою військового комітету НАТО адміралом Робом Бауером. Однією з тем стали головні потреби українських захисників.

Як заявив адмірал НАТО, війна Росії проти України ніколи не була пов’язана з реальною загрозою безпеці з боку України чи НАТО.

Читайте також: Окупанти різко зменшили кількість атак на одному з напрямків – Генштаб