Чашка, горнятко чи філіжанка: мовознавиця спровокувала гостру дискусію у мережі

За нормами української літературної мови не варто писати та говорити «горнятко кави», адже «горнятко» – це маленький горщик для приготування густих страв. Потрібно користуватися такими словами як «кухлик», «чашка», «келих». Про це на своїй сторінці у Facebook розповіла філологиня, українізаторка, літературна редакторка Ольга Васильєва.

Цей освітній пост викликав бурхливу реакцію користувачів, зокрема із Західної України, оскільки на Галичині поширено послуговуватися саме такими фразами, як «горнятко кави». Що літературною фактично означає «глечик кави», «макітра кави»...

За словами мовознавиці, слово «філіжанка» також є нелітературним, це тюркізм і означає те саме, що і «чашка» (і вона необовʼязково вишукана, як видається тим, хто його використовує). До слова, «стакан» – теж тюркізм.

«Мушу нагадати, що моя сторінка — про норми літературної мови, а не діалекти, і якщо горнятко — це горщик, то і вживайте це слово згідно зі словником та порадами мовознавців. В усіх довідниках зі слововживання написано, що з горнятка каву не п'ють!», – пояснила Васильєва.

У дописі філологиня систематизувала те, що потрібно запам'ятати усім для того, щоб правильно використовувати слова:

«Отже, запамʼятайте:

• Горня, горнятко (від прасл. *gъr‌nъ – «горно» (піч)) – маленький горщик для приготування густих страв.
• Чашка (зменш. від прасл. *čаšа – «шкаралупа») – невелика посудина з різних матеріалів, переважно округлої форми, найчастіше з вушком і блюдцем, здебільшого для пиття кави або чаю.
• Філіжанка (тур. fincān, за румунського або польського посередництва filigean / filiżanka – «чашка») – те саме, що чашка.
• Кухоль (нім. küfel «мала бочка») – переважно циліндрична посудина з різних матеріалів для пиття різних напоїв, завжди з ручкою або вушком, вищий за чашку.
• Келих (нім. kelch «кубок, чаша») – циліндрична або округла посудина з різних матеріалів на ніжці, з вушком або без, для пиття алкогольних напоїв.
• Чарка (зменш. від прасл. *čara «чаша для алкоголю») – невелика циліндрична або округла посудина з різних матеріалів, без вушка, на ніжці або без, для пиття алкогольних напоїв.
• Стакан (тюрк. tostakan «деревʼяна посудина для пиття») – переважно циліндрична посудина без вушка та ніжки з різних матеріалів для пиття різних напоїв».

На думку фахівчині, жоден харківʼянин не зобовʼязаний знати львівської ґвари, так само, як жоден львівʼянин не зобовʼязаний знати слобожанського говору. Однак усі зобовʼязані знати літературну мову, спільну для всієї держави. 

У наступному дописі мовознавиця зібрала різні коментарі обурених читачів своєї сторінки для того, щоб «пояснити людям, що таке літературна мова». 

Одна з коментаторок написала наступне: «На Галичині нема чашок і на щастя, ніколи не буде. Ми пʼємо з горняток, часом з горня, з кавалєрами пʼєм філіжанки кави, з ліпшими колєжанками – пугар чаю. А чашки то не для нас». «На це я відповіла пані в її зухвалій манері: «І плювати вам на літературну мову. Як і нам на ваш галицький балак», – пише науковиця.

Інша читачка написала: «З горням – не погоджуюсь. Горнятко – цілком собі може бути і «чашка», це слово активно вживається в цьому значенні».

На що мовознавиця відповіла: «Де? На Галичині? Жоден мовознавець не радить уживати горня у значенні чашки. І жоден словник».

За час ведення блогу Васильєва побачила, що діалекти не обʼєднують, а розʼєднують українців.

«Кожен регіон відстоює свої говірки: Лівобережжя пручається галицькому «диктату» з його філіжанками та смаколиками, натомість галичани вважають свої спольщені говірки святими, а все, що за кількасот кілометрів східніше, – «московським суржиком».

Обʼєднувати може тільки літературна мова. Так вже склалося, що в її основу ліг не південно-західний чи північний, а південно-східний діалект, і чашка та ласощі не є московським суржиком», – додала філологиня.

Нагадаємо, в інтерв'ю «Главкому» Ольга Васильєва розповіла, чому не існує ніяких «російськомовних українців»