Закон про медіа: голова спілки журналістів назвав недоліки

Закон про медіа неоднозначний: попри важливі складові, має недоліки. Про це розповів голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко в інтерв'ю для Тернопільського пресклубу.

Проти частини положень Закону про медіа тривалий час активно виступала і Спілка журналістів, і самі журналісти та редактори українських видань. Томіленко зазначив, що «серіал», який тривав із 2020-го року, завершився. З одного боку, як професійна спілка, НСЖУ вітає імплементацію європейських зобов’язань України. Зокрема, підтримують боротьбу з ворожою пропагандою і посилення відповідальності за неї. Водночас, як і зарубіжні партнери – Міжнародна федерація журналістів, Європейська федерація журналістів, Американський комітет захисту журналістів – наголошують на певних застереженнях. Вони стосуються того, що величезна повнота влади і повноважень концентрується в руках національного медіарегулятора.

Як відомо, Нацрада з питань телебачення та радіомовлення стає вже єдиним регулятором для всіх видів ЗМІ і, зокрема, для всіх друкованих та онлайн медіа. Наші ж застереження насамперед стосуються політичної незалежності медіарегулятора в умовах, коли члени Нацради призначаються президентом чи президентською більшістю у Верховній Раді. На відміну від країн усталеної західної демократії, де такий регулятор має високу суспільну довіру, бо там представлені авторитетні медійники і має місце пряма підзвітність суспільству та медійній спільноті, а не владі.

Голову нацспілки непокоїть те, що в цей складний воєнний час, коли журналісти ведуть постійну боротьбу і на інформаційному фронті, і за виживання своїх медіа, закон обсягом майже у 300 сторінок ухвалено без належних обговорень і відповідної дискусії.

Наші журналісти і редактори є законослухняними громадянами, тож дуже ймовірне виникнення ситуацій, що вони змушені будуть витрачати дорогоцінний час не на створення потрібних читачам матеріалів, і не на порятунок своїх медіа, а на оці 300 сторінок, щоб дотриматись усіх вимог і не отримати якихось штрафів чи приписів.

Томіленко зазначив, що фінальна версія цього закону набагато м’якіша від початкової, що була оприлюднена у 2020 році. І в цьому є заслуга і НСЖУ, і багатьох незалежних журналістів, які весь цей час активно відстоювали свої права. У результаті автори і розробники пом’якшили деякі конструкції і врахували певні зауваження.

Попри це хочу звернути увагу на висновки юридичного управління Верховної Ради, яке було оприлюднене за день до голосування, і де теж вказувалося на численні неузгодженості в законопроєкті, що можуть спричинити багато проблем в ході практичного застосування.

До того ж голова НСЖУ розповів, що юристи зазначили: обґрунтування необхідності положень на всіх 300 сторінках є не зовсім коректним. Тож залишається сподіватися, що якщо все-таки імплементовано важливу європейську директиву, і оскільки європейські інституції в цілому привітали медійну реформу, то фактично гарантом свободи слова в Україні і того, що новий закон не призведе до системних репресій, мають виступати саме Європейська комісія та уряди європейських країн. Важливо, аби вони дійсно підключалися в ті моменти, коли будуть спроби в чомусь не дотриматись тих європейських цінностей і декларацій, якими проголошувалося прийняття цього закону.

Нагадаємо, НСЖУ виступала за відкритий діалог з авторами та розробниками проєкту медійної реформи, проте побажання журналістів не врахували та змін не внесли. «95% ЗМІ – проти»: голова спілки журналістів висловив головну претензію до закону про медіа.

Як відомо, 13 грудня 2022 року Верховна Рада прийняла скандальний закон «Про медіа» (№2693-Д). За відповідне рішення проголосувало 299 народних депутатів.

Згодом президент України Володимир Зеленський підписав закон про медіа. У пояснювальній записці зазначено, що метою документа є створення єдиної, впорядкованої та взаємоузгодженої системи правових норм, спрямованих на регулювання правовідносин у сфері медіа, виконання Україною зобов’язань перед європейськими партнерами та імплементація норм європейського законодавства у національне законодавство.

Проте деякі депутати та активісти заявляли, що цей закон містить низку послаблень для російськомовної медіаіндустрії та існують «небезпеки розмінування культурного кордону з Росією».

Раніше повідомляли, що «Європейська Солідарність» заявила, що новий законопроєкт «Про медіа», довкола якого тривають палкі дебати, після останніх доповнень створює серйозні загрози демократії в країні. 

До слова, фахівці зазначають, що під час воєнного стану у держави є законні підстави контролювати інформаційний простір набагато більше, ніж у мирний час – медіаексперти оцінили загрозу свободі слова під час війни.