Смерті у підвалі та нелюдські умови: що відбувається у «вагнерівському» полоні
Полонених утримують на колишній взуттєвій фабриці у Первомайську
Бійці ПВК «Вагнер» формують власний обмінний фонд із захопленних українських військовослужбовців. Про це «Фокусу» розповіла волонтерка Олена – одна з тих, кому доводиться розмовляти з українськими військовослужбовцями, які повертаються з полону.
Зі свідчень колишніх полонених відомо, що вагнерівці захоплюють у полон та утримують військовополонених самостійно, не етапують у колонії на окуповані території України або до Росії. Свідки розповідають, при потраплянні у полон всіх дуже сильно б’ють. Олена цитує слова утриманого у вагнерівців:
«Роздягнули, вдарили по ногах – упав. Тоді декілька ударів по голові, по тулубу, ногах, знову по ногах. Але це «по-дитячому» порівняно з тим, що хлопці розповідали. Їм ребра ламали, зуби вибивали».
Після передають конвоїрам – вони ведуть полонених до місця утримання із зав’язаними очима.
«Всі конвоїри – «зеки». Вони доставляють з поля бою до місця утримання, розповідають, де сиділи, за які злочини, як їх відправили на війну. В одного хлопця зняли взуття, і він був босоніж взимку. У грудні місяці йти пішки, особливо по залізничним коліям, було жахливо. Так йому навіть дали якесь взуття, аби дійти підвалу за кілька кілометрів від місця затримання», – додає волонтерка.
Підвал – це одне з приміщень колишньої взуттєвої фабрики у Первомайську Донецької області, там «вагнерівці» утримують українських військовополонених.
«Ті, з ким ми говорили, кажуть, що фізично катувань не застосовували, але самі умови утримання були жахливі. Місце утримання – звичайний підвал з високим рівнем вологості, де постійно капав конденсат», –розповідає Олена.
Волонтерка переказує слова полонених: коли у цьому приміщенні було небагато людей – до десяти, було холодно, але можна було дихати. Проте коли набивалося 40-50 осіб, дихати ставало геть важко. На підлогу стелили якісь картонки, на яких спали. Коли кількість людей збільшувалась, місця для сну вистачало не всім – спали по черзі.
«Годували сухпайками. У них – три консерви, галетне печиво, чай, 40 грамiв джему. Спочатку видавали один на трьох, потім один на двох», – зазначила волонтерка.
Інколи полоненим надавали медичну допомогу, але вона часто не рятувала, тому відомі випадки смерті у підвалі. Ольга розповіла про про загибель цивільного – чоловіка старшого віку. Він був затриманий влітку 2022 року, підозрювався у зв'язках з «Правим сектором», сподівався, що його обміняють, але цього не ставалося. Він просто здався – перестав їсти, пити воду, і за тиждень помер.
Полонених «вагнерівці» міняють на своїх. І не тільки полонених, а й відбувається обмін тілами. Волонтерка каже, що діє принцип: хто довше був, того у першу чергу віддають. За винятком, якщо не розвідник, не снайпер, не офіцерського звання – тих довше тримають. Також затримуються ті, хто погодився там працювати – обслуговувати полонених: готувати їжу, прибирати, виносити туалети. Але у них кращі умови – живуть у теплому приміщенні, їм цигарки дають.
Ольга зазначає, що у «вагнерівців» є їх телеграм-канал, де вони викладають військові квитки представників Збройних сил України, зазначаючи, що ці особи були розстріляні.
«Але цій інформації вірити не можна. Бо відомі випадки, коли публічно заявлялось, що людину розстріляли, бо вона не здалась у полон, але потім її повернули з полону. «Вагнерівцям» також потрібен свій обмінний фонд», – продовжує волонтерка.
«Вагнерівці» проводять щось схоже на польові обміни, коли їх керівництво домовляється напряму з українською стороною. Тоді десь в районі лінії зіткнення відбувається передавання полонених. Згодом українська сторона додає їх до списків офіційно обмінених.
Нагадаємо, що два колишніх ув’язнених, яких завербували у ПВК «Вагнер», розповіли моторошні подробиці розстрілу понад 20 українських дітей і підлітків.
До слова, Євген Пригожин лютує й протестує проти керівництва Росії. Очільник ПВК зауважив, що його найманців під Бахмутом вистачить хіба на два-три тижні.