Відомий історик назвав найбільш недооцінених українських діячів

Сьогодні Україні необхідно підкреслити існування інших героїв, які несправедливо були відправлені у загальнополітичний бан. Про це в інтерв’ю «Главкому» розповів відомий історик та офіцер ЗСУ Олександр Алфьоров. 

Наприклад, сьогоднішній дискурс навколо Бандери українцям нав’язали росіяни. Зараз Бандера в Україні сприймається, як людина, яку шукає Кадиров, та яка у росіян асоціюється з нашою незалежністю. Хоча думки про цю постать ще 10-15 років тому були радикально протилежними.

«Я би наголосив на такій постаті як Павло Скоропадський, він як аристократ не був зрозумілий соціалістичній більшості сто років тому та й сьогодні незрозумілий, оскільки люди ХХІ сторіччя взагалі не розуміють історію початку ХХ сторіччя», – зазначив історик.

Українцям варто звернути увагу на Романа Шухевича, необхідно відновити постать Івана Мазепи, але не у звичній транслітерації, у якій він згадується як повстанець проти Петра І, а як людину, що виростила нам за короткий період часу еліти, які продовжували існування української державності й української держави.

«Необхідно змінити образи наших князів, бо вони дуже відірвані від нас навіть візуально, бо їм причепили бороди, яких вони ніколи не носили. Фактично ці образи є двійниками московських царів, а нам треба цих князів повернути саме у національні традиції», – зауважує Алфорьов.

Тому є над чим працювати – як у пантеоні борців за українську незалежність у ХХ столітті, розкиданих усім світом, так і в оновленні державної концепції історії України. Бо ця історія, зазначає Алфорьов, була переписана у радянський період і не дописана через обережність «постсовкових» істориків. Важливо сьогодні інакше подивитися на постаті, на історію, тому що, зазначає історик, ганебно, коли учні у школі вивчають нову економічну політику Радянського Союзу на території України, а дослідники пишуть про це сотні дисертацій. 

«У нас є інша історія – боротьби, яка десь затьмарена простішими маніпуляціями, наприклад, про Голодомор 1932–1933 рр. як центральну вказівку з Кремля. Так, він був, але чому не говориться про те, що у 1932 році відбулося понад три тисячі повстань та виходів селянства, через що, власне, і сталися ці голодомори? Чому ми є в історії жертвами, а не героями? Чому герої Крут є героями, бо стали жертвами, а не через те, що виконали свій бойовий обов’язок? Цього не вистачає у нашій історії, а без цього ми навряд чи зможемо створити архітектуру нашої перемоги й найближчого розвитку», – зауважив історик.

Українцям зараз потрібно підтримувати культ героїв і давати волю народним поштовхам, аби не просто спускати культивацію героїв згори, яка є недієвою, а робити це знизу. Тих героїв, які вижили, які після 2014 року є прикладом для наслідування. Треба орієнтуватися на них, бо ці люди незламні. Військовий меморіал у Києві може стати прикладом оформлення на цивільних кладовищах, де вже є поховання героїв. 

Нагадаємо, що Київрада розпочала процедуру створення Національного військового кладовища.