Без айфонів та бананів? Як уряд хоче рятувати гривню

Курс гривні штормить. Наразі він зафіксований, але це – тимчасовий вихід. Кабмін та Нацбанк, який зараз заливає економіку надрукованими грошима та забороняє публічно виставляти валютні курси в обмінниках, шукають засоби знизити тиск на національну валюту. Розглядається радикальний варіант – йдеться про ідею обкласти імпортну продукцію 10% податком. Очікується, що це має зменшити попит на імпортні товари та відповідно знизиться тиск на національну валюту. У результаті подорожчає не тільки імпорт, а й багато вітчизняних товарів, які залежать від значної частини імпортних складових.

Показово, що про такі плани першими оголосили не уряд з НБУ, а перший заступник голови парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослав Железняк у своєму Telegram-каналі. Він зауважив, що це буде не традиційне мито, а запровадження 10% збору на валютообмінні операції для купівлі всіх імпортних товарів та послуг.

Формально ініціатором цих змін є Міністерство фінансів, яке зараз шукає кошти де тільки можна, аби зменшити дефіцит бюджету. Але реальним ідеологом цієї непопулярної ідеї багато хто вважає Нацбанк. І, власне, НБУ її відкрито підтримав. «З точки зору Національного банку, як органу, відповідального за стабільність гривні, додаткові податки на імпорт в поточних умовах мають розглядатися як заходи посилення конкурентоспроможності вітчизняних виробників, зниження відпливу валюти з країни, врівноваження платіжного балансу та скорочення дефіциту бюджету», – зазначили в регуляторі.

Втім ця ініціатива скептично сприймається навіть у лавах монобільшості, а відповідний законопроєкт треба буде приймати в парламенті. Зокрема, не в захваті від неї навіть голова профільного комітету, нардеп від «Слуги народу» Данило Гетманцев, хоча саме він вважається ледь не головним ідеологом фіскальної політики нинішньої влади. Тому не факт, що для ухвалення урядової ініціативи вистачить голосів. Але в Кабміні не збираються відмовлятися від ідеї обкладання імпорту додатковими податками, хоча її остаточного бачення ще нема. Тож баталії на тему, як збалансувати бюджет воєнного часу, в самому розпалі.

«Главком» звернувся політиків та економічних експертів із питанням, чи варто зараз запроваджувати такий непопулярний механізм і чи є йому дієва альтернатива? Думки розділилися кардинально.

«Навіть в уряді з цим проєктом не всі згодні»

Депутатський корпус сприйняв цю ініціативу дуже погано, і я не думаю, що вона пройде в залі у цьому вигляді. Альтернатива – просто підняти офіційний курс до рівня реального та й все. Зараз імпортери купують валюту по 36,6 грн за долар, а можна підняти курс до 39, аби не було цього спреду. Держава на цьому багато не заробить, але такого тиску на імпорт не буде.

Подібні заходи запроваджувалися в 2015 році, тобто такий досвід у нас вже був, коли треба було вплинути на платіжний баланс. Народ все одно почне ці схеми обходити: у нас «дірява» система і купити валюту за великим рахунком – не проблема. Якщо Кабмін з Нацбанком хочуть реєструвати такий законопроєкт – хай реєструють, але, наскільки я знаю, навіть в уряді з ним не всі згодні. Бо навіть у вітчизняній продукції буквально в усьому є імпортні складники і наш виробник стане менш конкурентоздатним. Не знаю жодної бізнес-асоціації, яка б підтримала цей проєкт. Я в його прийняття не вірю, але подивимося.

«Цей шлях – найгірший в нинішніх умовах»

Така ініціатива матиме більше мінусів, ніж плюсів. Мене дивує думка тих, хто вважає, що це стримає попит на валюту. Ми ж бачили, що відбувалося, коли в 2015 році була дозволена оплата лише критичного імпорту. Обов’язково якась дрібничка не потрапляла до цього списку, і підприємці не могли працювати. Мені тоді багато з них телефонували і питали, як можна внести ту чи іншу сировину в перелік цього критичного імпорту. Тобто ми побачили, що це дуже негативно впливає на економіку, і мені здається, зараз буде така ж сама реакція бізнесу і наслідки.

Треба розуміти, що найближчим часом валютний баланс не врятує той експорт зернових, який розпочався. Як його зараз збалансувати, мають думати Нацбанк та Мінфін, але зменшувати спроможності українського бізнесу – це точно неправильний шлях. Причому найгірший в нинішніх умовах. Перед тим, як таке рішення приймати, треба розуміти, що буде вироблятися в Україні після введення таких правил, скільки продукція буде коштувати і чи виправдаються ці норми, про які вони говорять.

Ця низка ініціатив щодо обмінників, яких зобов’язали приховувати інформацію щодо курсів, наштовхує на думку, що може бути ще гірший варіант, ніж ті 10%, що плануються. Навіть я не чула до цього зі своїх джерел, що буде закрита інформація на табло в обмінниках, але на це пішли. Коли кажуть, що ажіотаж на валюту впав, так цьому є просте пояснення: у людей немає гривні, аби купити цю валюту. Саме по собі закриття інформації – це не вирішення проблеми.

Нацбанк зараз взяв на себе ініціативу, бо від Мінфіну її жодної нема. Міністерство не керує ситуацією. От транш отримали, Нацбанк гривню надрукував – пережили місяць та й годі. Немає збалансованої політики.

Як цей проєкт буде проходити в парламенті – важко сказати. Бо зараз з’явилося багато нових центрів впливу: так в Офісі президента з’явився економічний блок, який, здається, не зовсім розділяє думку із профільним комітетом, а є ще НБУ, який почав проявляти ініціативу щодо бюджетної та податкової політики. Побачимо, як вони між собою знайдуть порозуміння і визначать найближчу перспективу. Але все одно на якомусь етапі домовляться.

«У магазинах кількість імпортних сирів та хамону не зменшилась. Треба щось з цим робити»

Україна достатньо болісно намагається обрати економічну модель проходження воєнного часу. У перші місяці війни вважалося, що ми обираємо певний мікс: не чисто воєнну економіку з централізованим розподіленням ресурсів, а за можливості збереження ринкової економіки на відносно мирних територіях. На початку навіть були безпрецедентні пільги, аби бізнес хоча б вижив, що призвело до відомих проблем з бюджетом.

Нацбанк давно висуває тезиси: якщо ми залишаємося в ринковому режимі, то нам необхідно думати про наслідки для платіжного балансу і взагалі для економіки. Пропозиція додатково обкласти податками некритичний імпорт лунала давно. Я б насправді розглядав ще більш високу ставку податку на імпорт, бо на сьогодні стимулювати імпорт побутової техніки, товарів побутового вжитку – це фактично стимулювати попит на валюту та імпорт інфляції. Тому треба щось робити з тим, аби країна не споживала непрофільну імпортну продукцію. Альтернатива є – це директивна економіка. Коли держава, наприклад, скаже: ми не ввозимо автомобілів, окрім потреб ЗСУ, тільки паливо саме таких марок для окремих цілей.

Ми вже тримали штучно курс, але при цьому Нацбанк у нас частково покриває дефіцит бюджету друком грошей. Проте в цих умовах купівельна спроможність не може зберігатися, і якщо не перейти до таких заходів, буде постійний валютний ризик і постійне перекидання пожежі на інші сегменти економіки.

Якщо зараз просто відпустити курс, то він буде дуже чутливим до новин з фронту. Його волатильність може стимулювати маховик нервозності. Можна інтерпретувати заходи, як такі, що люди будуть більше платити за імпорт, а можна так, що вони будуть платити зайвий податок, аби підтримувати нашу армію та економіку в цілому.

Звісно, не можна перебільшувати в цьому рішенні підтримку вітчизняних виробників, бо є ціла низка груп товарів, які просто не виробляються в Україні. Але в них нема критичної потреби. Просто наші громадяни будуть, скажімо так, рідше міняти смартфони, пральні машини на більш нові моделі.

При цьому мало ввести цю норму в 10%, треба вирішувати питання з тим, що відбувається з гривневими заощадженнями бізнесу, а особливо населення. Що вони робитимуть з цими заощадженнями – куплять долари, техніку… Нацбанк активно пропонував, що треба щось робити, аби люди не скуповували валюту і не купляли те, що їм особливо не треба. Якщо ви зараз зайдете в магазини, то побачите, що кількість імпортних сирів та хамону, м’яко кажучи, не зменшилась у порівнянні з довоєнним часом. І українські товари навіть подорожчали у порівнянні з імпортними.

Якщо розкачати ситуацію і курс долара буде, скажімо так, дещо іншим, уявіть, як ви будете купувати паливо за новою ціною, яка зараз і так немала. І для армії, і для служб швидкої допомоги, і для збору врожаю. Це дуже небезпечний шлях для розповсюдження вірусу росту цін.

І ще важливо: не можна постійно розширювати список критичного імпорту, тому що в будь-який момент якийсь лобіст скаже, що для країни дуже важлива тканина саме такого ґатунку, бо з неї шиють палатки. А потім виявиться, що з неї пошили дві палатки, а все інше – модний одяг.

«10% податку на імпорт – це оптимальний варіант»

Якщо курс просто відпустити, він може піти до будь-якого рівня. Ви уявляєте рівень інфляції за таких умов – він може сягнути 100 грн за долар. Починаючи з подій 2014 року, у нас і без такої повномасштабної війни девальвація була трикратна. Так, у нас зараз є два курси, проте якщо його відпустити, то він буде один, але будь-якого рівня.

Звісно, це рішення є непопулярним і цілком ймовірно, що його заблокують. Але в такому разі будуть підвищені ризики макрофінансової дестабілізації. Нехай критики цієї норми запропонують реалістичну альтернативу, але чомусь цього ніхто не робить. Звісно, це боляче, бо лікувати хворобу завжди нелегко, але що робити?

10% податку – це оптимальний варіант, якщо йти на якісь компроміси та робити ставку менше, то вона втрачає сенс. Якщо, умовно кажучи, ціна зміниться на 3%, ви просто цього не відчуєте. А якщо ви цього не відчуєте, то імпорт не зменшиться.

Так само це не буде працювати, якщо зробити виключення для певних видів товарів, бо потім цей список буде розширюватись, з’являться різні схеми. Виключення просто нівелюють ефект – зменшення імпорту. З подорожчанням палива люди будуть менше їздити на авто – це будуть робити тільки ті, для кого це реально важливо. Правила мають бути однаковими для всіх.

Ці правила матимуть на меті два ключових ефекти – зменшення імпорту та збільшення податкових надходжень, аби скоротити дефіцит бюджету. Навряд чи ж ми очікуємо, що у нас імпорт скоротиться більше, ніж на 10%. Але ключова задача – це не збільшення доходів до бюджету, а зменшення тиску на гривню.  

Павло Вуєць, «Главком»