Катерина Рожкова про емісію гривні, кредити, «списані» війною, та досі живі російські банки

Інтерв’ю з першою заступницею голови Нацбанку

У першій частині інтерв’ю з Катериною Рожковою мова йшла про останні різкі кроки регулятора. Катерина Рожкова пояснила, чому Нацбанк суттєво одномоментно знизив офіційний курс гривні до долара (на 25%), а потім заборонив обмінникам показувати курси валют на табло.

У другій частині інтерв’ю перша заступниця голови НБУ розповіла про ймовірність нового банкопаду на тлі глибокої економічної кризи,  про банки з російським капіталом, які досі працюють в Україні, про обсяги емісії гривні та кількість кредитів, які «списала» війна.

Катерино Вікторівно, липень видався дуже тривожним для фінансового ринку. Обвал курсу, запровадження обмежень для небанківських фінустанов.  Які можуть бути підстави для скасування Нацбанком обмежень або запровадження нових вже у серпні?

Складно сказати, все залежатиме не від часу, а від макроекономічних умов. У нас точно будуть підстави переглядати нашу постанову №18 («Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану»), тому що змінюється економічна ситуація. Але коли це відбудеться – питання в швидкості цих змін.

Наприклад, ми встановили щомісячний ліміт у 100 тис. грн для розрахунків гривневими платіжними картками за кордоном. Зараз активізувалася  історія з окремими волонтерами. Вони кажуть, що  раніше все купували за допомогою карток, а тепер через обмеження не зможуть допомагати армії. Одразу пішли пропозиції зробити виняток для волонтерів, або виняток з цього ліміту на певні коди операцій.

Я вам чесно скажу, зробити реєстр волонтерів не так просто. Давайте будемо відверто говорити: у нас практично кожен сьогодні волонтер. І я це, до речі, кажу не з іронією, а із захопленням. По-друге, реєстр передбачає чіткі критерії: особа, вік, де вона конкретно, кому і чим допомагає. Критерії мають бути такими, які підлягають перевірці. Як ці критерії напрацювати і хто їх буде перевіряти – велике питання.

Візьмемо варіант з кодами (митні коди товарів). Якщо виокремимо коди за військовими позиціями, то буде нерівність, бо волонтери можуть купувати й привозити не лише зброю, а і товари невійськового призначення: захисні матеріали, медичні товари і безліч іншого, що зараз необхідно. Якщо ми виокремимо коди на бронежилети, каски, каремати чи тепловізор, то, скоріш за все, стане питання розширення цього переліку. І таким чином ми повернемося до початкового варіанту, а без наявних макроекономічних передумов це може дорого коштувати фінансовій стабільності.

То який вихід із ситуації бачите?

Волонтерський рух врятував нас у 2014 році й дуже багато робить сьогодні. Він дуже важливий і, враховуючи повномасштабну і затяжну війну, а також той факт, що після Перемоги країна також потребуватиме допомоги на відновлення, можливо, варто подумати про створення волонтерських об’єднань. Це вже буде юридична особа, у якої не буде обмежень, грошових лімітів на операції. Крім того, вони зможуть узагальнювати потреби, здійснювати оптові закупівлі, що дасть змогу заощаджувати і на закупівлі, і на доставці.  Але це про майбутнє.

А питання є тут і зараз. І тому ми зараз шукаємо спосіб його рішення, працюємо з банками.

З 6 серпня НБУ дав змогу банкам не застосовувати ліміт на розрахунки фізосіб-волонтерів із гривневих платіжних карток за кордоном для купівлі товарів військового призначення.

Для цього треба одночасно дотримуватися таких вимог:

• операції за рахунком волонтера мають бути типовими для цієї фізособи та обсяг операцій, що здійснювалися за рахунками, перевищував еквівалент 100 тис. грн на місяць до 21 липня 2022 року;
• до банку треба подавати лист від держоргану або військової частини щодо співпраці з волонтером та замовлення товарів відповідного призначення (якщо сума такої операції перевищує еквівалент 400 тис. грн на місяць);
• надавати орієнтовну вартість товару та строків виконання замовлення;
• інформувати банк щодо збору коштів з метою оплати продукції.

Щодо встановленого ліміту на розрахунки за кордоном – зараз ми також отримуємо фідбек від ринку. Почали говорити про ліміт на витрати під час відрядження. Якщо людина їде у відрядження, то вона може протягом місяця витратити 100 тис. грн з картки, якщо порахувати готель, переліт, то цієї суми не вистачає. Туристична галузь також вже говорить про те, що треба робити виключення з цього ліміту.

Хто б в березні серед нас говорив про туризм? Ніхто. А сьогодні говорять про те, що літо, дітей треба кудись відправляти. Тобто життя вносить корективи і є необхідність переглядати текст постанови №18, яку ухвалили у перший день війни.

Отже, якщо повернутись до вашого питання, то як тільки ми зрозуміємо і побачимо, що відбувається відновлення нашого експорту і обсяги будуть сталими, бачитимемо, що ринок приходить до балансу, тоді і черга послаблення лімітів прийде.

Знову ж таки, наші обмеження, які ми посилили 21 липня, мають на меті все ж таки знизити попит на валюту. Ми очікуємо, що пропозиція валюти має зрости. Експортери почнуть її продавати, навіть ті, що зараз її притримують, плюс сам експорт трошки збільшиться. Натомість імпорт та відповідно тиск на резерви з боку імпортерів зменшиться, тому що є товари, попит на які дуже еластичний до ціни.

Крім того, банки хоч і повільно, але піднімають ставки. Сьогодні вже подекуди до 18-20% пропонують за депозитами. Сподіваємося, що Міністерство фінансів піде теж у фарватері цих рішень. І це також зменшить тиск на валютний ринок. 

Це головний наслідок підняття облікової ставки до 25%?

Наразі так. Насправді, цей процес, який називається страшним словом трансмісія – це, по суті, передача сигналу ринку (монетарна трансмісія – механізм, який показує як зміни на грошовому ринку впливають на ринок товаріа і послуг). Банки на цей наш сигнал мають зреагувати. Це було зроблено, щоб з’явилася альтернатива для захисту заощаджень, і це зменшить тиск на валютний ринок та на міжнародні резерви.

Який має бути відсоток ставки за депозитом у доларах та гривнях, щоб українці почали знов повертатися до банків і вкладати гроші?

Це складне питання. Окремі банки вже підняли відсоткові ставки від 13% річних за шестимісячними депозитами до 18-20% річних, що може видаватися плюс-мінус прийнятним варіантом для вкладників. Багато залежить від конкретних умов депозиту – терміну, можливості поповнення депозиту, дострокового зняття, можливості капіталізувати відсотки.

Якщо говорити про доларові депозити, то ставки наразі за ними є низькими. Банківська система до таких ставок йшла багато років. Але оскільки найперша задача ставки за депозитом – захист від інфляції (а ми говоримо про інфляцію національної валюти), то наразі я не бачу підстав, щоб ставки у валюті суттєво змінювалися.

Від фіксованого курсу ми точно не відмовимося до кінця війни?

У цього питання немає дати. Як тільки ринок буде здатний в достатній мірі себе збалансувати, як тільки зростуть валютні надходження, щоб в достатній мірі задовольняти попит з боку імпортерів, тоді можна буде про це говорити. Це процес, який залежить від великої кількості факторів, в тому числі від міжнародної допомоги й можливостей експорту.

Міжнародну допомогу отримаємо за планом?

Наші країни-партнери і міжнародні фінансові організації повідомили, що всього цього року сума допомоги становитиме близько $28 млрд. Майже $13,8 млрд з них ми вже отримали, тобто десь $14 млрд ще очікуємо. Це допомога і від урядів країн, і від різних міжнародних фінансових організацій, зокрема від МВФ. Вся ця допомога супроводжується перемовинами, угодами між урядами України та інших країн, чи розпорядниками рахунку. Тобто це досить складний процес.  Яку допомогу і з якою періодичністю ми отримуватимемо надалі, залежить від роботи уряду, перш за все Міністерства фінансів. Національний банк також активно долучається до цієї роботи із залучення міжнародного фінансування.

«Я розумію, як зараз важко людям, але в нас немає джерел наповнення бюджету…»

За даними міністра фінансів, нам тепер бракує $5 млрд щомісяця. Тому проста арифметика говорить: міжнародної допомоги все одно мало. Як ми збираємось виживати?

У перші місяці війни дуже багато підприємств та установ, включаючи НБУ, перераховували авансовий податок на прибуток. Це допомогло підтримати бюджет. Дефіцит почав збільшуватися внаслідок того, що економіка дуже просіла і податкові надходження до бюджету значно знизилися. Окрім того, як ви пам’ятаєте, було прийнято рішення скасувати усі податки на імпорт.

Що відбувається зараз? Попри те, що економіка відновлюється, підприємства працюють, за різними оцінками, на 60% своїх довоєнних потужностей. Індекс ділових очікувань дуже низький. Більше третини підприємств очікують, що вони будуть скорочувати персонал та виробництво за нинішніх обставин. Головні причини: подорожчання енергоносіїв та зруйнована логістика, інфраструктура, яка не дозволяє поновити виробництво. Окрім того, багато працівників виїхали за кордон і не всю роботу можна виконувати дистанційно.

Що в цій ситуації робити уряду?

Навряд чи я буду оригінальна, відповідаючи на  це питання.

Перш за все, треба шукати шляхи збільшення  надходжень. Один з них вже був реалізований – повернення податків на імпорт. Зрозуміло, що в умовах війни ніхто не пропонує збільшувати податковий тягар на бізнес чи робітників – підприємствам потрібно відновлюватися. Але потрібно мінімізувати некритичне витрачання ресурсів шляхом підвищення податків на споживання, імпорт, активи, ренту. Це має бути щось, що легко адмініструється і не потребує великої додаткової звітності.

Другий момент – перегляд витратної частини. Знаю, що це не популярно, але потрібно скорочувати некритичні видатки. До парламенту періодично вносяться законопроекти, які Міністерство фінансів не підтримує, бо у них ідеться про збільшення витрат. При всій повазі до людей, я розумію, як їм зараз важко, але в нас немає джерел наповнення бюджету і держава все-таки має переглянути пріоритети.

Третій момент – важливо і далі підіймати ставки за військовими облігаціями уряду. Ми вже бачимо кроки Міністерства фінансів у цьому напрямі, і ми їх підтримуємо в цьому та очікуємо, що цей процес продовжуватиметься. Збільшення дохідності дасть змогу наростити запозичення на внутрішньому ринку для фінансування бюджету.

Держава дійсно не зупиняла соціальних виплат, інколи вони навіть зростали під час війни. Часом допомога просто і легко виплачувалась тим, хто її точно не потребує. Чи не занадто це для нинішньої ситуації?

У той перший момент, напевно, було дуже складно зробити якусь аналітику і розділити, кому і скільки платити. Головне – було це зробити швидко. Зараз вже шостий місяць війни. Враховуючи, що багато допомоги йде через «Дію», завжди можна подивитися і перевірити раціональність і ефективність тих чи інших соціальних виплат. І я впевнена, що уряд це робить.

Емісія гривні. Ми всі розуміємо, що без неї українці вже б не отримували ні зарплат, ні пенсій… Скільки Нацбанк вже надрукував грошей і скільки ще планує?

Якщо говорити про емісію грошей НБУ, то на цей рік було затверджено 400 млрд грн і ми маємо намір обмежитися цією сумою. Станом на сьогодні ми викупили цінних паперів на 255 млрд грн. Тобто в нас ще лишається невикористана частина у 145 млрд грн. Це адекватний рівень, який не створить значних дисбалансів в економіці, але дасть змогу уряду і далі платити пенсії, соціальні виплати, здійснювати військові видатки тощо.

Сьогодні виплати за державними цінними паперами суттєво перевищують залучення коштів. Це тривожний сигнал?

Так, це тривожний сигнал. І це відбувається передусім, тому що дохідність не відповідає ринковим очікуванням і рівню інфляції. Ми перебуваємо в діалозі з Міністерством фінансів та очікуємо, що те підвищення ставок за військовими ОВДП, яке відбувається зараз, триватиме і далі.

26 липня Мінфін провів аукціон з розміщення облігацій з внутрішніх державних позик (ОВДП). Наскільки успішним його можна назвати?

Ми бачимо, що внутрішній фінансовий ринок вже змінив свою поведінку. Люди, бізнес  порівняно з першими днями війни, сьогодні переглянули пріоритети в частині управління доходами і заощадженнями.  

Саме тому зараз важливо запропонувати дохідність, яка би зацікавила банки, населення, юридичних осіб. Адже дуже багато компаній через війну відклали свої плани стосовно певних  інвестпроєктів, а банки мають значну ліквідність. Ці кошти можуть бути акумульовані Мінфіном, і тоді не буде потреби у в постійній емісії для покриття дефіциту.

Емісійні обсяги, як не крути, формують негативні очікування у людей. Ці очікування посилюють ризики розкручування інфляційної спіралі. Бо якщо друкують, думають люди, значить треба бігти щось купити, допоки гроші не знецінилися, доки ціни не піднялися. Нам цього не можна допускати. Слід зробити усе, аби втримати ситуацію під контролем.

Як ви оцінюєте план реструктуризації зовнішніх боргів Мінфіну?

Вони молодці, що почали вирішувати це питання завчасно до настання виплат. Виплати мали бути на початку вересня, сьогодні кінець липня. Ми вже маємо зворотній зв’язок від наших кредиторів, він – позитивний. Цей підхід до роботи з боргом я вважаю дуже виваженим та філігранним, тому що це навіть не реструктуризація – це запит на зміну умов, тобто це більш витончений механізм. Тому головне, що вони це зробили вчасно до виплат. Це дійсно дасть нам змогу зберегти майже $5 млрд в цьому й наступному році. В умовах наших обмежених можливостей поповнення резервів це велика допомога країні.

Ви часто конфліктуєте з Мінфіном під час війни?

Це питання хитре. Через те, що у нас з Мінфіном інституційно різні цілі, у нас часто бувають різні точки зору з одного питання. Мінфіну потрібно профінансувати бюджет, щоб забезпечити видатки, які в умовах війни набувають критичного значення. Наша функція – збереження макрофінансової стабільності та купівельної спроможності національної валюти, тобто контрольованих темпів зростання цін. І перше, і друге є важливим, тому ми намагаємося знайти середину. Зараз ми бачимо, що це можливо зробити шляхом підвищення ставок за ОВДП та збереженням монетарного фінансування, але у обмежених і контрольованих обсягах.

«Хто сьогодні готовий купувати банк в Україні?»

Ще у березні ви говорили, що підконтрольний російським олігархам «Альфа-Банк» має змінити власників. Сьогодні процес вже зрушив з місця, маємо на місці «Альфи» «Сенс-банк». Це всього лише зміна назви?

Я не говорила, що цей банк повинен змінити власників. Я говорила про те, що, напевно, в умовах, які склалися, їх зміна була би кращою для самого банку, його потенційного розвитку в майбутньому. Зараз, звичайно, поки йде війна, про всі ці процеси складно говорити. Що значить змінити власників? Це хтось має купити. А хто сьогодні готовий купувати банк в Україні?

Протягом гарячої фази повномасштабної війни це не є можливим. Це величезні ризики, тому що банк – це не просто актив, а актив із значними зобов’язаннями. За нашими дуже обережними оцінками, не менше 20% кредитного портфелю банків буде втрачено через втрату активів й руйнування бізнесу.

Я не думаю, що протягом цього дійсно тяжкого періоду для нашої країни варто піднімати якісь питання щодо реальної зміни власників. Це досить складний процес, особливо, якщо ми говоримо про системно важливий банк.

Зміна назви не міняє суті. Попри те, що цей банк буде називатися  «Сенс-Банк», у нього ті ж власники, та ж бізнес модель.

Замість російських акціонерів НБУ призначив незалежним довіреним представником болгарського економіста Сімеона Дянкова. Чому саме він, за яким принципом відібрано цю людину?

Знайти представника було завданням самого банку. Так, ми його погодили, бо він відповідає встановленим Національним банком вимогам, зокрема щодо ділової репутації. Дянков колись працював у Світовому банку, тобто він розуміється на тому, як працює фінансова система і розуміється на тому, що сьогодні відбувається в Україні.

Як представник може вплинути на роботу банку? Яка місія Дянкова?

Пан Дянков не може змінити роботу банку кардинально, тому що є виключний перелік повноважень, що належать до компетенції Загальних зборів акціонерів, в рамках проведення яких діє довірена особа, якій передано право голосу за відповідними акціями банку. Представник – це, скоріше, більш стратегічний рівень, ніж рівень операційної щоденної діяльності банку. На операційну діяльність банку сьогодні це не дуже сильно вплине: у нас уся банківська система працює в рамках регуляції НБУ і з початку широкомасштабної агресії, з 24 лютого, ми надали цілий ряд рекомендацій банкам. І «Альфа-Банк» працює так, як і інші банки зараз.

Разом з тим, зовсім позбавити банк однієї з ланок корпоративного управління (загальних зборів акціонерів) було би неправильно.

Ваша персональна позиція: банки з російським капіталом можуть працювати під час війни в Україні?

Моя позиція така, що «Альфа-Банк» є системно важливим. Що це значить? Ми говоримо не лише про значні обсяги вкладів населення у цьому банку, а й про суттєві  залишки на рахунках українського бізнесу. Крім того, цей банк сьогодні володіє розвиненою інфраструктурою: банкоматами, POS-терміналами, тобто всім, що забезпечує розрахунки. У сьогоднішніх умовах нам важливіша безперебійна робота фінансового сектору. Крім того, банк, як і вся банківська система працює в режимі цілого ряду обмежень, спрямованих на убезпечення використання нашої фінансової системи в інтересах країни-агресора.

Крім «Альфи-Банку», в яких ще банках залишився російський капітал?

Це «Форвард-Банк». Наскільки я знаю, всі його активи заарештовані на користь нашої агенції АРМА (Агентства з розшуку менеджменту та активів). У нас ще є PINBank з російським капіталом.

«Банкопаду не буде»

Проясніть ситуацію з «Мегабанком». Його виводять з ринку під час війни. Власник фінустанови Віктор Суботін запевняє, що докапіталізовував банк. Та попри це банк ліквідують.

Між «бути готовим» і «зробити» – просто прірва. За підсумками стрес-тесту, який ми робили у 2021 році за попередній (2020) рік, у нього («Мегабанку») була величезна діра в капіталі. Мова йде про понад 2,5 млрд грн. Цю діру, треба було закрити до кінця 2021 року. Щоб її закрити, банк нічого не робив. Коли  немає капіталу це означає, що по своїй суті банк вже мав від’ємний грошовий потік, повністю втратив ліквідність, тримати його на ринку в умовах війни було б несправедливо. Також я не бачу сенсу заморожувати цю ситуацію до кінця війни, адже тоді б люди, вкладники банку, не мали б доступу до своїх грошей, у яких є потреба, тривалий час.

Після «Мегабанку» – хто наступний? І скільки загалом банків претендують на статус неплатоспроможних?

Ні, банкопаду не буде. У тому класичному розумінні, що «посипляться» банки. Звичайно, можуть бути  окремі випадки. Наприклад, у нас є група невеликих банків, у яких просто відсутня будь-яка стратегія та нормальна бізнес-модель. Як вони працювали  раніше? Збільшували вкладення в державні цінні папери за рахунок рефінансування Нацбанку. Але дохідність ОВДП фіксована. А ставка за кредитами рефінансування – ні, вона прив’язана до облікової ставки.  Що в результаті?  Вартість рефінансування сьогодні  –  27%, дохідність цінних паперів в їхньому портфелі в середньому – 10%. Таким чином у них дохід від цих операцій від’ємний.  І це не лише зменшує капітал, а й вимиває ліквідність.  

Чи створюють ці банки загрозу для фінансової стабільності – однозначно  ні. По-перше, вони дуже маленькі, по-друге, майже не працювали з ринковими клієнтами. Що буде з ними далі? Це питання повністю залежить від їхніх власників.

«Банки з приватним капіталом не готові брати на себе воєнні ризики»

Якою має бути подальша доля державних банків? Відкладена приватизація «Ощадбанку» – це зрада?

Війна зупинила дуже багато процесів, але в цьому конкретному випадку я не бачу проблеми. Все відновиться після Перемоги.  Державні банки сьогодні відіграють значну роль, зокрема  у підтримці економіки та кредитуванні. Це видно і зі статистики кредитного портфеля: більшість кредитів, зокрема аграріям в період посівної, надавалась якраз державними банками. Банки з приватним капіталом та банки іноземних банківських груп  не готові брати на себе воєнні ризики. Вони дійсно значні. Але без кредитної підтримки економіка не встоїть.  

На початку повномасштабної війни НБУ відкрив спецрахунок для допомоги армії. Скільки вдалося зібрати коштів, яка динаміка надходження коштів та їх витрат?

Спільними зусиллями ми зібрали понад 20 млрд грн, а перерахували на потреби військових майже 19 млрд грн. З цих 20 млрд грн понад 7 млрд грн надійшло з-за кордону як від фізичних осіб, так і від урядів та державних структур країн-партнерів. Наприклад, нещодавно уряд Швеції переказав на спецрахунок 577,7 млн шведських крон (або майже 1,7 млрд грн у еквіваленті).  Це вже другий переказ коштів уряду Швеції на спецрахунок НБУ. У березні Національний банк вже отримував 500 млн шведських крон (або понад 1,5 млрд грн у еквіваленті). Це була одна з перших значних сум, що надійшла на підтримку Збройних Сил України у шведських кронах одним платежем від початку російського вторгнення.

У березні і травні від міністерства закордонних справ і справ Співдружності націй та розвитку Великої Британії надійшло на спецрахунок НБУ 20 млн фунтів стерлінгів (або понад 768 млн грн у еквіваленті) і 5 млн фунтів стерлінгів (або понад 182 млн грн у еквіваленті) відповідно.

Також НБУ відкрив рахунок Міністерству соціальної політики України на гуманітарні цілі, залишок коштів на якому на початок серпня  понад 140 млн грн. З березня з цього рахунку з метою надання гуманітарної допомоги вже перераховано понад 580 млн грн.

У перші місяці війни динаміка надходження коштів була більш активною, і це зрозуміло. Зараз йде шостий місяць війни і надходження від громадян скоротилися. Багато людей  переключилися на персональну допомогу своїм рідним і знайомим через волонтерів.  Зараз волонтерська мережа стала ширшою, розгалуженішою. Психологічна втома також дає про себе знати. Попри все гроші надходять, і ми вдячні кожній людині.

Куди спрямовуються саме ці кошти?

Рахунок, який ми відкрили, це рахунок  Збройних сил України (ЗСУ), отже, розпорядником коштів є Міністерство оборони, яке і визначає конкретні напрямки використання коштів. Ми лише виконуємо їхні платіжні доручення. 

Міністерство соціальної політики України перераховує кошти для надання гуманітарної допомоги постраждалим від збройної агресії РФ.

«Сьогодні  ми обираємо, на жаль, між поганим та дуже поганим»

Пані Катерино, з команди Валерії Гонтаревої (глава НБУ у 2014-2018 роках) нині у Нацбанку залишилися тільки ви. Маєте якийсь секрет? Чи комфортно вам зараз у нинішній команді?

Немає ніякого секрету. Просто я була призначена на посаду у 2018 році терміном на сім років. А якщо серйозно, то зараз ніхто з нас не думає про комфорт, скажу вам чесно. І це розуміє кожна людина, яка працює в Національному банку. Зараз головне  завдання – використати наші знання так, аби знайти найменш болюче рішення  для підтримки країни. А сьогодні  ми обираємо, на жаль, між поганим та дуже поганим. Немає рішень, комфортних для всіх і всього. Це стосується макрофінансової стабільності, роботи банківської системи. Знаєте, краще б у нас був мир і мені було некомфортно, аніж війна і я не думаю про комфорт.

Ви часто на правлінні НБУ голосуєте проти?

Буває, голосую. Але ж не тільки я можу висловлюватись проти, інші також мають таку можливість. Іноді питання недопрацьовані. Це нормальний процес.

Як можна охарактеризувати ваші нинішні відносини з головою Нацбанку Кирилом Шевченком?

Робочі.

Ви напочатку своєї роботи їх називали доволі конфліктними. Нині все змінилося?

Нині в нас усіх одне завдання – перемогти і ми всі працюємо задля цього.

Війна помирила?

Спочатку війни ми думаємо тільки про Перемогу. Решта не є в фокусі нашої уваги.

Першу частину інтерв’ю з Катериною Рожковою читайте тут

Микола Підвезяний, Михайло Глуховський, «Главком»
Фото пресслужби НБУ