Чотири перешкоди для тимчасового міністра енергетики Вітренка

У найдовшу ніч року уряд в обхід рішення Верховної Ради, яка не підтримала Юрія Вітренко на пост віце-прем'єра з енергетики, призначив його заступником міністра та виконувачем обов’язків міністра енергетики. З урізаними повноваженнями Вітренко буквально за місяць має показати феноменальні успіхи в реформах і одночасно – не зіпсувати стосунки з жодним системним олігархом. Наскільки це реалістичний план?

Дивовижно, але попри високу активність нового в.о. міністра енергетики Юрія Вітренка в медіа, надзвичайно складно знайти його план реформи галузі.

Для кого він пропонує підняти ціну електроенергії – для промисловості чи населення? На чию сторону стане в питанні ціни газу і «температурних» коефіцієнтів? Що буде робити  зі збитковими вугільними шахтами? Конкретних відповідей він не дав навіть депутатам, коли подавався на посаду першого віце-прем’єра.

Втім дещо Вітренко все ж сказав. Спробуємо зв’язати його відповіді з реаліями складної галузі, щоб зрозуміти — наскільки вірогідно, що Вітренко наступного року позбудеться префікса в.о.

Під час зустрічі з комітетом Верховної Ради з питань енергетики Юрій Вітренко чітко сказав чотири важливих «не»: він не має готових рішень, не має команди, не має підтримки і навіть не має розуміння частини проблем.

Немає рішень

Енергетичні ринки в Україні, чи то газ, електроенергія чи вугілля, накопичили достатньо проблем за 30 років незалежності. Тут і значна концентрація, і пострадянська неефективність, і корупційні зв’язки. Кожна проблема має грошовий вимір.

Наприклад, півтора року тому Україна запустила оптовий ринок електроенергії і цим зламала крихкий баланс між основними олігархічними групами – виробниками і споживачами електроенергії. У перші місяці роботи ринку в 2019 році електроенергія для бізнесу подорожчала на 25%, а, за заявою «АрселорМіттал Кривий Ріг», у 2020 році вона коштує удвічі дорожче, ніж в Європі.

Публічним конфлікт став одразу: металурги заявили, що ціна електроенергії робить їх неконкурентними, а деякі, наприклад, феросплавні заводи з орбіти Ігоря Коломойського на кілька місяців навіть делегували своїх робітників у Київ – мітингувати за низькі тарифи на електроенергію.

До металургів влада прислухалась і поступилась інтересами державних компаній.

Системному оператору НЕК «Укренерго» у кілька разів знизили тариф: в результаті, за три квартали 2020 року природна монополія отримала 28,5 млрд грн чистого збитку. Якщо ситуація не зміниться, Мінфін прогнозує ще 26 млрд грн збитків за наступні чотири роки.

А оператора атомних станцій НАЕК «Енергоатом» офіційно змусили утримувати низький тариф для населення, а неофіційно – ще й підтримувати обраних трейдерів, пов’язаних з металургами. Чистий збиток «Енергоатома» за три квартали 2020 року склав 5,32 млрд грн. Проблеми атомної монополії потягли за собою підрядників: цього місяця у простій вийшли шахти Східного ГЗК – єдиного виробника урану в Україні.

Або інший приклад, ближчий до кишені будь-якого українця – тариф на електроенергію не підвищували з 2017 року. Тому що в Україні діє перехресне субсидіювання – за рахунок державних компаній для населення утримується найнижча в Європі ціна електроенергії.

За чинних тарифів 0,9 грн і 1,69 грн за 1 кВт·рік населення платить лише за використання мереж обленерго. 

Минулого року така «соціальна програма» обійшлась у 60 млрд грн: це гроші, які не заробили атомні (АЕС) та гідроелектростанції (ГЕС), коли продали 30-50% виробітку буквально за копійки.

Промисловці та енергетики синхронно дивляться в сторону перехресного субсидіювання: перші — як на джерело зниження ціни електроенергії для бізнесу, другі – як на джерело доходів.

Юрій Вітренко на запитання, як він буде витягати з боргів державні «Енергоатом» з «Укренерго» і чи буде підвищувати тарифи для населення за електрику, чітко відповів: готових рішень у нього поки немає. Цікава позиція досвідченого менеджера, який другий рік поспіль просуває свою кандидатуру в уряд. Але частково така позиція зрозуміла. Підвищення тарифу для населення вдарить по рейтингу діючої влади. Офіс президента, який так активно просував пана Вітренка, водночас отримає зниження довіри електорату. А кожному зі «слуг», хто віддав свій голос за  кандидата Вітренка, в публічному полі ще довгий час будуть нагадувати такий антинародний вчинок.  З іншого боку, якщо новий виконувач обов’язків не підвищить тариф на електрику, в роботу включиться медійна імперія Ріната Ахметова, яка нагадає міністру, хто справжній господар в енергетиці.

Немає команди

Міненерго в Україні формує і реалізує державну політику в паливно-енергетичному комплексі (електроенергетика, нафтогазова та вугільна галузь). Від того, наскільки ефективно працює команда міністерства, навіть на рівні правильного оформлення пересічної постанови залежить надто багато.

У газовій галузі «прославились» постанови про норми споживання природного газу, проєкти яких для уряду готувало Міненерго. Через технічні моменти (невчасна публікація на сайті для громадського обговорення) облгази у суді збили всі спроби уряду знизити норми споживання газу. Через якогось несумлінного клерка українці платять рахунки вдвічі-тричі вищі за реальне споживання.

«На жаль, в мене немає зараз сформованого бачення заступників у міністерстві», – так Вітренко описав свою кадрову політику на комітеті ПЕК у парламенті.

І дійсно, попри барвисті дописи про успіхи його команди в фейсбуці, ми чули про одного професіонала в команді – Олександра Вєдєнєєва, який працював з Вітренком у  «Нафтогазі», а потім разом з ним покинув компанію.

Вєдєнєєв допомагав працювати над позовом проти «Газпрому». Гідна справа і результат гідний, але чи достатньо його одного на все міністерство? Тим більше, що Вєдєнєєв вже цілком працевлаштований у компанії Вітренка «ЕйВайЕй кепітал».

Хто в Міненерго спілкуватиметься з шахтарями? Адже для цього недостатньо залучити гарних міжнародних юристів і чотири роки рахувати цифри. Шахти – це містоутворюючі підприємства, це супутні навчальні заклади і підприємства, це теплова енергетика, яка генерує третину електроенергії країни. Це сотні тисяч людей по всій країні.

Хто буде розбиратись в проблемах атомників? Хто буде опонувати гінцям від олігархів? Ситуація ускладнюється ще й тим, що на зустрічі з комітетом ПЕК Вітренко обіцяв депутатам  заступників узгоджувати з ними, хоч його самого призначили фактично без узгодження. Питань до будь-якого міністра енергетики України багато, але до виконувача обов’язків міністра без команди – ще більше.

Немає підтримки

На засіданні комітету парламенту з питань ПЕК, а потім в інтерв’ю екснардепу Сергію Лещенку, Вітренко запевнив, що не має підтримки олігархів. І ні з ким перемовин про посаду не вів.

Разом з тим, його історія свідчить, певну підтримку він все ж має і перемовини веде. І навіть не перший рік.

Наприклад, з керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком. Єрмак жорстко лобіював фігуру Вітренка, причому не лише як профільного віцепрем’єра, який буде опонувати надто активному Андрію Коболєву з «Нафтогазу». Вітренко міг претендувати згодом і на прем’єра, замість Дениса Шмигаля.

Результати голосування за Вітренка-віцепрем’єра у Раді вказують і на другу групу підтримки – Ігоря Коломойського. Саме вірний йому загін народних депутатів ставили Вітренку зручні запитання під час співбесіди на комітеті, активно агітували в кулуарах і підтримали під час голосування. А нардеп Олександр Дубинський, близький до олігарха, не полінувався сходити на кілька ефірів, щоб засвідчити кредит довіри Вітренку. Постає логічне запитання: що пообіцяв пан Вітренко за таку підтримку Ігоря Коломойського, бо борг завжди вимагає сплати?

А от чиєї підтримки у Вітренка точно немає – це найбагатшої людини України Ріната Ахметова. Він не підтримає наступу на теплову генерацію, без відступних, наприклад, у зеленій генерації. А тут уже повстануть з протестами металурги під проводом Коломойського і його ситуативного союзника Віктора Пінчука.

Вірогідно, на новій посаді Вітренку добряче знадобиться дипломатичний такт. А історія роботи в «Нафтогазі», гострий конфлікт з Коболєвим і подальші виступи в Раді демонструються його  відсутність.

Немає загального розуміння галузі

Вітренко – кадровий нафтогазівець. Попри блискучу освіту і цікаву кар’єру у міжнародних корпораціях, він сам визнає – для нього звільнитись з «Нафтогазу», як у відпустку сходити. 

Вітренко – співробітник «Нафтогазу» з усіма наслідками. Це – зацикленість на ринку газу і ігнорування проблем супутніх ринків, звичка працювати з кількома стейкхолдерами замість тисяч учасників на інших ринках.

На інших енергетичних ринках діють інші правила і найбільша риба в морі там далеко не Міненерго. Тому звичка Вітренка думати і діяти, як за часів «Нафтогазу», небезпечна.

Втім, Юрій Вітренко давно готувався до політичної ролі і тепер має місяць продемонструвати справжній клас як державний діяч і патріот.

Час пішов.

Інна Михайлівська, для «Главкома»